3. Погляди на державу і право томаса джефферсона

Державно-правові погляди американського просвітителя, юриста, філософа і державного діяча Томаса Джефферсона (1743-1826 pp.) були близькими до поглядів Т. Пейна. Він також визнавав, що всі люди від природи рівні і наділені природою невід'ємними правами, серед яких домінуючими є право на життя, свободу, власність. Для забезпечення цих прав люди створюють уряди, доручаючи їм владу. Якщо якась форма правління порушує принципи природного права, то народ зобов'язаний скористатися своїм природним правом замінити або скасувати її та встановити нову владу, яка в змозі забезпечити щасливе життя.

Саме Т. Джефферсоном була написана Декларація незалежності 1776p., яка була утверджена Третім континентальним конгресом і мала для свого часу революційний характер. У Декларації записано: "Ми вважаємо очевидними такі істини: що всі люди, створені рівними; що вони наділені своїм творцем певними невід'ємними правами, у числі яких — життя, воля і прагнення до щастя; що для забезпечення цих прав серед людей встановлюються уряди, справедлива влада яких випливає із згоди керованих; що коли яка-небудь форма правління стає згубною для цієї мети, то народ має право змінити або знищити ЇЇ і встановити новий уряд, заснувавши його на таких принципах і організовуючи його владу в тій формі; які він вважатиме за найбільш придатними для здійснення його безпеки і щастя... Але коли довгий ряд зловживань і насильств, незмінно ставлячи все ту ж мету, виявляє намір підкорити людей абсолютному деспотові, то їх право, їх обов'язок скинути такий уряд і встановити нових стражів для своєї майбутньої безпеки".

За Джефферсоном, найкращою формою праління, здатною забезпечити вимоги Декларації, може бути тільки республіка. Ідеалом у республіці повинна стати безпосередня демократія, державне управління за правилами, встановленими більшістю. Найближчим до такої республіки він вважав таке правління, де існує поділ влади і правління народу, оскільки від народу можна чекати несправедливостей менше, ніж від правління меншості. Таким чином, мислитель виступав із різкою критикою антинародної політичної концепції Гамільтона і його прихильників, погляди яких будуть розглянуті нижче.

Важливою віхою в житті мислителя стала подія, коли в березні 1790 р. Джефферсон прибув до Нью-Йорка, щоб зайняти посаду державного секретаря в першому американському уряді, який очолив Джордж Вашингтон. Боротьба навколо Конституції завершилася через чотири роки після її оприлюднення, коли в грудні 1791 року конгрес ратифікував Білль про права. У цій боротьбі проявилася глибока прірва між власниками і неімущими, що призвела до розмежування політичних сил у країні.

Займаючи посаду державного секретаря в першому американському уряді в зовнішній політиці, Джефферсон приділяв головну увагу відносинам США з європейськими державами. Розвиток подій не давав підстав для оптимізму. Країна була немовби затиснута в лещата двох колоніальних імперій — британської та іспанської. Мета Джефферсона полягала в тому, щоб забезпечити країні нейтралітет. Новий світ, зазначав він, може "одержати вигоди, скориставшись дуростями старого світу. Вони повинні воювати, а ми — зміцнюватись".

Формування зовнішньої політики молодої американської республіки відбувалося в умовах напруженої боротьби різних політичних сил і течій. У 1793 році Джефферсон подав у відставку, 2 березня 1797 р. став віце президентом, а 4 березня 1801 р. — президентом США. 4 березня 1809 р. Джефферсон передав президентські повноваження Джеймсу Медисону.

В останні роки життя Т. Джефферсон висунув радикальну програму політичних перетворень, котра у випадку її втілення в життя призвела б до значного розвитку демократичних засад американської держави. Він ствер­джував, що американська революція не дала достатніх прав народу, втілила принципи республіканізму далеко не повною мірою; в революційний період республіканським вважалось усе, що не було монархією, а дійсною основою республіканського правління є рівність усіх громадян в управлінні державою. Незадоволений республіканськими принципами періоду утворення США, Джефферсон наполегливо розмірковував над удосконаленням американської демократичної держави. На його думку, необхідно було істотно розширити участь народу в політичному управлінні, для чого скасувати майновий, релігійний та інші цензи і допустити до виборів усіх вільних людей.

Джефферсон вважав, що для того щоб участь народу в управлінні державою була не формальною, а реальною потрібно радикально змінити всю американську державну систему. Представницька демократія, запроваджена внаслідок революції, доповнювалася в його політичних проектах прямою демократією, що означало прийняття рішень на основі безпосереднього волевиявлення народу. Із цією метою американська держава повинна була мати чотириступеневу структуру:

1) загальна федеральна республіка — для вирішення всіх питань, що стосуються зовнішньої і федеральної політики;

2) республіка штату, що відає всіма внутріполітичними питаннями;

3) окружні республіки, зайняті справами та інтересами округів;

4) районні республіки для вирішення дрібних, але водночас важливих місцевих питань.

Мислитель звертав особливу увагу на питання місцевого самоврядування і суворої регламентації прав центрального уряду, федеральної Конституції і конституцій штатів. Його не задовольняла та обставина, що президент і губернатори штатів обиралися не самим народом, а виборцями і законодавчими зборами. Він вимагав, щоб народу було ввірено й обрання судових органів.

Т. Джефферсон вважав, що необхідно:

• ввести систему балансів та стримуючих чинників, які б регулювали відносини між різними гілками влади, і тим самим гарантували б політичну стабільність;

• поширити права людини на рабів (це завдання йому не вдалося виконати);

• впровадити демократичну виборчу систему, за якої право голосу надавалося б усьому населенню чоловічої статі незалежно від їхнього майнового становища.

До останніх днів життя (він помер 5 липня 1826 р.) Джефферсон жив інтересами своєї країни. Він увійшов в історію державно-правової думки та історію Нового часу в цілому як автор Декларації незалежності Сполучених Штатів. Значення Декларації полягає не тільки в проголошенні створення США, але й в проголошенні найбільш передових для того часу державно-правових ідей. Відтоді почалася нова епоха в історії цивілізації, оскільки слідом з'явилася французька Декларація прав людини і громадянина 1789 року, яка справила на державно-правовий розвиток людства революційний вплив.

Час показав, що висунуті Т. Джефферсоном ідеї не втратили життєздатності й донині, вони допомагають у будівництві демократичного суспільства не тільки в США, але й в більшості країн світу.