Словник термінів

Канді (асир.-греч. kandys)- основний чоловічий одяг асирійців і персів. Канді - це сорочка з цільнокроєними рукавами до ліктя. Царське канді було довгим, ледве вище ступнів ніг. Канді пастуха не закривало колін.

Конас (греч. konas)– знак царської приналежності. Конас - це незшитий з боків плащ, багато прикрашений вишивкою і золотими карбованими монетами.

Кідарис (асир.-греч. kydaris) - головний убір асіро-вавілонського царя, виконаний з білого тонкого фетру і прикрашений золотими карбованими пластинами, що символізують сонце. Верх кідариса закінчувався великим золотим шишаком, низ був зав'язаний білою стрічкою, що називалася «фонас».

Зміст роботи

1. Дати коротку хронологічну характеристику суспільного ладу і творів декоративно-прикладного мистецтва розглянутого періоду.

2. Скласти словник термінів костюма і назв тканин.

3. Розробити крок тканини, з огляду на особливості орнаментації і колористичного оформлення творів декоративно-прикладного мистецтва культури древніх народів, що населяли Межиріччя.

4. Виконати робочий ескіз чоловічого і жіночого костюма.

Контрольні питання

1. Який тип одягу і чому використовувався в різних племенах, що заселяли

межиріччя рік Тигра і Ефрата?

2. Які тканини використовувалися для одягу бідних і багатих людей?

3. Які знакові відмінності були присутні в одязі людей різних станів?

Лабораторна робота №5 тема: історічний костюм кочових племен і народів причорномор'я

Мета роботи: на прикладі скіфського костюма вивчити особливості «звіриного» стилю в одязі людини

Короткі теоретичні відомості

Епоха, у котру мешкали древні кочові племена Причорномор'я, відділена від нас 2,5 тисячоріччями. Про походження цих племен мало що відомо. Але в культуру світового костюма «варварські» (грец.-іноземні) племена внесли нові елементи і форми дотепер не відомі античному костюму, які стали основною частиною сучасного європейського костюма. Тому костюм «варварських» племен і народів становить інтерес, як черговий етап розвитку історичного костюма і повною мірою представляє його подальшу еволюцію.

«Варварський» костюм - найменування костюма численних племен, що населяли в середині першого тисячоріччя до н.е. Євразійські степи і передгір'я. Скіфи - одне з західно-азіатських племен, назву якому дав Геродот, є результатом еволюції численних древніх кочових племен, що заселяли східну Європу і Євразію. Однак історики припускають, що всі ці племена азіатського походження, оскільки мають спільність язикової групи - усі вони говорили на різних діалектах північно-іранськой язикової групи.

Скіфи – іраномовний народ, що жив у 7-2 ст. до н.е. в степових і лісостепових районах Північного Причорномор'я між ріками Дністром і Доном. Відповідно до свідчень Геродота, в 7 ст. до н.е. у союзі з мідійцями і манеями вони вчинили похід в Ассирію і Малу Азію. Повернувши в межиріччя Дністра і Дону, вони осіли тут, частково змішавшись з місцевими племенами. Державне об'єднання скіфів досягло найбільшої могутності в 4 ст. до н.е. при царі Атеє і включало як кочові, так і осілі племена скотарів і хліборобів. Відповідно до Геродоту, скіфські племена знаходилися в стадії зникнення родоплеменого строю і формування первіснообщинного ладу військової демократії. Вони поділялися на скіфів-орачів, що населяли межиріччя Дністра і Бугу, скіфів-хліборобів, що населяли територію середньої течії Дністра, скіфів-кочівників, що жили в межиріччі Дніпра і Дону, царських скіфів, що жили в Північному Криму і узбережжі Азова.

Скіфською державою історично вважається державне об'єднання народів північного Причорномор'я на чолі зі скіфськими племенами. Його столицею вважається Неаполь скіфський. Скіфська держава знищена готами в 3 ст. до н.е. Після розгрому готами скіфи розчинилися серед інших племен.

Сармати - об'єднання кочових скотарських племен (алани, роксолани, савромати, язигі і ін.), що жили в 6-4 ст. до н.е. на території від ріки Тобол до ріки Волги. Сармати в 3 ст. до н.е. витіснили з Північного Причорномор'я скіфів, вели нескінченні війни з державами Закавказзя і Римом і в 4 ст. н.е. були розгромлені гунами.

Парфяне - іраномовні племена, родинні скіфам, які населяли в 2 ст. до н.е. - 2 ст. н.е. території від Двуріччя до ріки Інд. Після завойовницьких війн німецьких племен їх територія входить у державу сасанидів.

Увага до історії скіфів не випадкова. Як показали результати археологічних розкопок скіфських Царських курганів, мистецтво скіфів було дуже яскравим і своєрідним. Скарби скіфських царів сполучали в собі достоїнства грецького і скіфського мистецтва і викликали приголомшуюче враження. Головною характерною рисою скіфського мистецтва є зображення тварин, виконані у своєрідній стилістичній манері, іменованій в науці «звіриним» стилем. Його відмітними рисами є стилізоване зображення тварин або окремих частин тіла. Для нього характерна узагальненість образа, передача типових властивостей тварини, сполучення в одному образі реальних і фантастичних рис.

Обмежений вибір матеріалів, необхідних для виготовлення одягу, заняття полюванням і скотарством, суворий клімат – усе це з'явилося причинами, що обумовили функціональність костюма древніх скіфів і його професійну приналежність.