Словник термінів

Табліон (грец. tablion) - пурпуровий прямокутний шматок тканини, який є знаком високого суспільного становища, що нашивається на груди на правій стороні візантійського плаща.

Мофорій (грец.) – кругле покривало, подібне до римської пенули. Мофорій вдягається поверх туніки так, щоб огорнути всю фігуру з голови до ніг. По вузьких сторонах мофорій прикрашався бахромою.

Лорум (лат. lorym) – пізній варіант консульського шарфа і контабулярія часів Римської імперії. З 7 ст. одна з частин імператорського одягу у Візантії.

Епітрахіль (грец. epitrachelion) – одне з обрядових одягань священиків. Надягається на шию у вигляді фартуха, зшитий із двох широких стрічок, які спускаються нижче колін. Епітрахіль надягають поверх стихаря під ризу (фелонь). Відповідно до християнського навчання, епітрахіль – символ благодаті священика. Без цього одягу не відбувається не одне богослужіння, наприклад, під час сповіді священик покладає епітрахіль на голову тому, хто сповідається, а при вінчанні триразово обводячи молодих навколо аналоя, обертає епітрахіллю свою руку. Символічний зміст цього культового предмета такий великий, що деякі богослужіння священик може здійснювати в одній епітрахіллі, без фелоні, наприклад, таїнство покаяння.

Стіхар (грец. sticharion) - нижній одяг (подризник) архієреїв і священиків і верхній - дяків. Стихар - довгий прямий одяг із широкими рукавами і зображенням хреста на спині.

Фелонь (фелоній) – верхній одяг священика, те ж, що і риза.

Митра (грец. mitra – головна пов'язка) – високий із круглим верхом, позолочений і прикрашений релігійними емблемами головний убір вищого духівництва і заслужених православних і католицьких священиків, що надягається при повному церковному одяганні.

Зміст роботи

1. Дати коротку хронологічну характеристику суспільного ладу і творів декоративно-прикладного мистецтва розглянутого періоду.

2. Скласти словник термінів костюма і тканин.

3. Розробити крок тканини, з огляду на особливості орнаментації і колористичного оформлення творів декоративно-прикладного мистецтва християнського стилю в одязі.

4. Виконати робочий ескіз чоловічого і жіночого костюма.

Контрольні питання

1. До якого типу відноситься візантійський костюм?

2. Назвіть відомі Вам тканини, що використовувалися в одязі служителів церкви і в одязі людей різних станів Візантійської Імперії.

3. Чим відрізнялися чоловічий і жіночий одяги даного історичного періоду розвитку суспільства?

Лабораторна робота № 7 тема: пізнє середньовіччя. Костюм європейских народів

Мета роботи: вивчити стилі й особливості художнього оформлення європейського одягу і тканин 9- 15 сторіч.

Короткі теоретичні відомості

Романівський стиль складався в Середній Європі в період раннього середньовіччя (9-12 ст.). Його можна назвати перехідним періодом моди, у якому змішалися антична, візантійська і варварська культури, що не могло не відобразитися на костюмі. Жінки носили закриті сукні з драпіруванням на животі, тому що в цей період вагітність була у великій пошані. Головним убором служила біла хустка, з отвором для обличчя.

Чоловічий одяг був подібний римському і грецькому, але чоловіки вже обов'язково носили штани, що природно, тому що клімат у Європі суворіше, ніж у Греції.

Особлива увага в епоху романівського стилю в одязі зверталася на колір тканини. Білий колір символізував чистоту, чорний – скорботу, вірність, блакитний – ніжність. Жовтий колір в одязі не використовували, тому що він означав зраду. Одяг цілком червоного кольору носили тільки кати.

В 13 ст. стали шити одяг, який більш облягає, відповідно культу «прекрасної дами», яку оспівували придворні поети і поклонялися заковані в обладунки лицарі.

Готичний період у Європі приходиться на 14-15 ст. і є часом зародження нового стилю в одязі. Як і в архітектурі, він підкоряється одній ідеї готики - прагненню нагору, де прямі лінії сходяться в нескінченному просторі у престола Господня. Пані мода стала стрункою, дуже високою, величною, повною достоїнства.

Готичний стиль походить з Нідерландів і кожна країна внесла до неї якісь свої елементи, але перевершила всіх, звичайно, Франція, додавши їй остаточний блиск. У жіночому одязі все кинулося вгору, наприклад, головний убір знатних дам, досяг висоти одного метра. Костюм став щільно прилягати до тіла і стягатися двома або трьома поясами: з'явилася підкреслена лінія талії. Рукава костюма опускалися до підлоги, розширюючись до величезних розмірів біля зап'ястя. У елегантних суконь з'явився шлейф, він досягав довжини іноді до 5 м. В італійському місті Модене був встановлений мірний камінь, і стражник з мечем відтинав надлишки шлейфа. Жіночі сукні прикрашають золотою і срібною обробкою, що ввійшла в моду найтоншим фламандським мереживом, до поясу прикріплюють дзеркальце і талісмани. На пальці нанизується до 20 каблучок, груди прикрашають важкі ланцюги. Взуття стає дуже загостреним, і чоловічі пулене (м'яке шкіряне взуття) досягають півметрової довжини. Як і у шлейфів, надлишки довжини відтинають до встановлених розмірів.

Наприкінці 15 ст. на європейській моді позначається вплив італійського Відродження, і одяг втрачає риси готичного стилю і здобуває спокійні лінії.