18. Підстави виникнення і припинення конституційно-правових відносин

Юридичні факти – конкретні життєві обставини, що ведуть до виникнення, зміни та припинення правовідносин

Правові факти – це такі факти реальної дійсності, з настанням яких наступають певні юридичні наслідки (а не тільки правовідносини). Особливості конституційно-правових фактів обумовлені тими суспільними відносинами, які потрапляють у сферу дії норм конституційного права. Такі факти спричиняють виникнення, зміну чи призупинення правовідносин, які мають місце в процесі реалізації повновладдя народу України.

Залежно від наслідків до яких вони ведуть

- право установчі (утворення ВР районів – п. 29 ст.85 Конституції)

- правозмінюючі (обрання Президента)

- правоприпиняючі (припинення депутатських повноважень)

Залежно від їх форми

- Позитивні (обрання народним депутатом)

- Негативні (не спричиняють юридичних наслідків – п.5 ст 81 Конституції – дострокове припинення повноважень народного депутата в разі виявлення несумісності діяльності)

За змістом:

- Юридичні дії, залежать від волі суб`єкта

- Юридичні події, (народження, смерть фізичної особи, досягнення віку)

Юридичні Акти – спрямовані на досягнення певних правових наслідків (заяви, акти державних органів)

Юридичні Вчинки – не пов`язані зі вступом людей у конкретні правовідносини та незалежно від наміру осіб тягнуть юридичні наслідки (народження дитини у осіб, що є у фіктивному шлюбі, породжують обов`язки утримання та виховання)

19. Поняття джерел конституційного права. Формалізовані та неформалізовані джерела конституційного права.

Джерело конституційного права – це зовнішня форма, в якій знаходять свій вираз норми, які регулюють конституційно-правові відносини.

Джерела конституційного права закріплюють найважливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Це обумовлює багатство змісту таких джерел, оскільки народовладдя – надзвичайно складний комплекс економічних, політичних, соціальних, соціально-психологічних та інших відносин. Такі відносини виникають при безпосередній реалізації національного, державного та народного суверенітету народу. В таких джерелах втілюються основи конституційного ладу, взаємовідносини особи й держави, національного і адміністративно-територіального будівництва, побудови органів державної влади.

Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів та безпосереднього творення права самим народом. Причому така правотворчість має особливий характер, оскільки вона закріплює найбільш важливі відносини – відносини влади.

Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми.

- нормативно-правові акти

- судові прецеденти

- конституційні звичаї

- міжнародні і внутрішньодержавні договори

- доктрини

- релігійні джерела

формалізовані – нормативно-правові акти та судові прецеденти, що створюються державними органами в результаті спеціального правотворчого процесу

неформалізовані - конституційні угоди та конституційні звичаї, народження яких не завжди пов’язане з діяльністю державних органів

20. Види джерел конституційного права України Джерела конституційного права – форми, в яких відображено конституційно-правові норми, - це форма існування правових норм, які перетворюють право на об`єктивну реальність.

1.Конституція України - основне джерело конституційного права України. Вона відображає та закріплює стан розвитку суспільства й держави, економічну та політичну системи останньої.. Це єдине джерело конституційного права України, котре містить норми, що регулюють усі сфери суспільних відносин, діє на всій території України, є основою для розвитку українського законодавства загалом, змінюється в особливому порядку, встановленому в цьому ж акті.

2.Закони України — це нормативно-правові акти, прийняті найвищим представницьким органом державної влади або через безпосереднє волевиявлення населення (референдумом), які регулюють найбільш важливі суспільні відносини та мають вищу юридичну силу в системі законодавства України.

Закони як джерела конституційного права України поділяються на декілька видів:

а) Конституційні закони - це особливі нормативно-правові акти в системі українського законодавства, що за своїм політико-правовим змістом, предметом правового регулювання та юридичною силою посідають особливе місце після Конституції України, органічно розвивають і доповнюють її.. Серед конституційних законів виділяють органічні, номінальні й ординарні. Органічні закони - це закони, за допомогою яких вносяться зміни та доповнення до чинної Конституції України. Номінальні закони - закони, перелік і назва яких передбачені конституцією, є своєрідним її продовженням, але їхні положення до тексту Основного Закону не долучаються. Ординарні закони — закони, на які є лише посилання в Конституції України без зазначення їхньої назви; б) Звичайні закони - приймаються в порядку поточного законодавства на основі відповідних статей Конституції України Звичайні закони поділяються на кодифікаційні та поточні. в) Надзвичайні закони - приймаються в надзвичайних ситуаціях. У деяких країнах вони, згідно з Конституцією, можуть навіть відступати від її положень, але приймаються, зазвичай, на певний час.