Симпатолітики

Резерпін - алкалоїд раувольфії, який має центральну (активує тонус блукаючого нерва) та периферичну (виснажує запаси норадреналіну в над­ниркових залозах і симпатичних закінченнях нервів) дію. Препарат послаб­лює нейрогенний та ендокринний контроль над судинним тонусом, що при­зводить до поступового (8 - 10 днів) зниження AT.

Виражена седативна дія резерпіну також сприяє послабленню тонізуючих впливів ЦНС на судини. Гіпотензивний ефект після закінчення приймання препарату триває декілька тижнів.

Резерпін показаний для комплексної фармакотерапії усіх форм гіпертонічної хвороби, особливо у людей похилого віку.

Для усунення гіпертонічних кризів резерпін вводять внутрішньовенно 2-4 рази на добу.

Перелік препаратів

-160-

Гормональні препарати гіпоталамуса, гіпофіза, щи­товидної, паращитовидної, підшлункової залоз та синтетичні цукрознижуючі засоби

Гормональні препарати - лікарські засоби, що являють собою при­родні гормони або їх синтетичні аналоги.

Джерела одержання гормональних препаратів

1. Препарати у вигляді екстрактів з ендокринних залоз або з висушеної тканини ендокринних залоз (пітуїтрин, тиреоїдин).

2. Препарати природних гормонів, отримані з крові та сечі тварин і люди­ни (гонадотрогани).

3. Препарати синтетичних гормонів, які за своєю хімічною будовою не відрізняються від природних гормонів (метилтестостерон, преднізолон).

4. Синтетичні препарати з гормоноподібними властивостями, які за хімічною структурою відрізняються від відповідних гормонів (похідні стильбену).

5. Комбіновані гормональні засоби (естроген-гестогенвмісні контрацепти­ви, тиреокомб).

6. Препарати, одержані методом генної інженерії (препарати інсуліну).

Класифікація гормональних препаратів За хімічною будовою гормональні препарати відносяться до таких груп:

1. Білкової та поліпептидної будови.

2. Похідні амінокислот.

3. Стероїдні сполуки.

б 2-103 - 161 -

Гормональні препарати класифікуються також в залежності від місця їх утворення в тій або іншій ендокринній залозі.

Дозування і біологічна стандартизація Дозують гормональні препарати в одиницях маси (кортикостероїди, андрогени), чи в ОД (інсулін, кортикотропін, окситоцин). Біологічна стан­дартизація здійснюється порівнянням їх активності з активністю еталонних препаратів.

Мета фармакотерапії гормональних препаратів

1. В ендокринології як засоби замісної терапії для компенсації нестачі відповідних ендогенних гормонів тієї чи іншої ендокринної залози (інсулінзалежний діабет).

2. У залежності від фармакологічних властивостей їх застосову­ють для лікування неендокринних захворювань: інфекційно-алергічних (поліартрити, алергічний стан, ревматизм, бронхіальна астма), а також за­хворювань кровотворної системи.

3. У хірургії та реаніматології для боротьби з шоком.

4. У психіатричній практиці інсуліновий шок застосовується як засіб протисудомної терапії при шизофренії.

5. Протипухлинна активність препаратів використовується для лікування гормонозалежних пухлин.

6. Протигормональна терапія, яка грунтується на принципі нега­тивного зворотного зв'язку (соматостатин - інгібітор секреції соматотропі-ну).

7. Гормональні препарати застосовують з метою дифе­ренціальної діагностики деяких ендокринних захворювань.

Механізм дії гормональних препаратів

Гормональні препарати здійснюють свою дію через рецептори - ви-сокоспецифічні інформаційні комплекси.

Рецептори для гормонів білкової та пептидної структури розміщені на зовнішній поверхні клітинної мембрани; для гормонів стероїдної струк­тури - в цитоплазмі і в ядрі клітини.

Взаємодія з рецепторами здійснюється за участю вторинного посе­редника (месенджера): циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ), йонізованого кальцію. Вторинний посередник поліпептидних і білкових гормональних препаратів поки що не з'ясований.

ГОРМОНАЛЬНІ ТА АНТИГОРМОНАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ ГІПОТАЛАМУСА ТА ГІПОФІЗА

Фармакомаркетинг

Класифікація та препарати

- 162-

Механізм дії

Механізм гормональних препаратів гіпофіза здійснюється через стимуляцію аденілатциклази, яка каталізує перетворення внутрішньоклітинного аденозинтрифосфату (АТФ) на циклічний 3,5-аденозинмонофосфат (цАМФ). Останній активує відповідні протеїнкінази, які впливають на різні внутрішньоклітинні комплекси. Як правило, ефект цих препаратів прямо пропорційний кількості цАМФ.

Вазопресин має дисульфідні групи, які зв'язуються з SH-групами Уг-рецепторів, у результаті чого активується аденілатциклаза, збільшується вміст цАМФ. Відбувається вивільнення гіалуронідази, це сприяє підвищен­ню проникності ниркових канальців та реабсорбції. Все це чинить антиді-уретичний ефект.

Гіпоталамус продукує рилізинг-фактори (РФ): стимулятори - лібе-рини та інгібітори (ІФ) - статини. Гіпофізотропні фактори гіпоталамуса -діють на специфічні рецептори аденогіпофіза.

Фармакодинаміка

Рилізинг-фактори стимулюють секрецію гормонів передньої долі гіпофіза.

Препарати гормонів передньої долі гіпофіза стимулюють перифе­ричні ендокринні залози. Кортикотропін стимулює функцію кори надни­ркових залоз, підвищує біосинтез і виділення в основному глюкокортикос-тероїдів (частково мінералокортикоідів і андрогенів), володіє протизапаль­ним, антиалергічним, імунодепресивним ефектами, викликає атрофію з'єднувальної тканини надниркових залоз, зменшує вміст аскорбінової кис­лоти і холестерину, впливає на білковий обмін. Збільшення продукції глю-кокортикоїдів впливає на обмін вуглеводів, спостерігається гіперліпідемія, глюкозурія, стимулюється ліполіз, збільшується секреція шлункового соку. Кортикотропіну властива також антиамнестична дія - сприяє поліпшенню процесу пам'яті.

Соматотропін. У печінці під впливом соматотропіну утворюються соматомедини - речовини, які стимулюють в організмі розвиток скелету, органів і тканин, справляють анаболічну дію, підсилюють регенерацію тка­нин; збільшують масу тіла внаслідок активізації біосинтезу білка, затримки води, азоту, мінеральних солей. Стимуляція біосинтезу білків у мітохондріях печінки під впливом соматотропіну подібна до дії інсуліну. Препарат викликає гіперглікемію, затримує в організмі кальцій, натрій, калій і фосфор. Соматотропін має жиромобілізуючий ефект, окислення ліпідів і збільшення вмісту вільних жирних кислот у крові.

Гонадотропіни - білково-пептидні гормони, які впливають на функцію жіночих і чоловічих статевих залоз. До них відносять фолікулостимулюючий (ФСГ), лютеїнізуючий (ЛГ), лютеотропний (ЛТ) гормони.

Гонадотропін менопаузний сприяє розвиткові яєчників, дозріванню фолікулів, посилює сперматогенез.

Гонадотропін хоріонічний сприяє переходу фолікула у жовте тіло.

6* -163-

Лактин посилює лактацію у післяпологовий період, сприяє відкладенню жиру в організмі за рахунок зменшення розпаду жирових клітин.

Октреотид - синтетичний аналог соматостатину, гальмує звільнення гормону росту клітинами аденогіпофіза у хворих на акроме­галію, діє триваліше, нЬк соматостатин (Т_1/2100 хв).

Даназол (данол) пригнічує виділення гонадотропних гормонів (ФСГ, ЛГ).

Бромокриптип зменшує секрецію пролактину та СТГ у передній долі гіпофіза, пригнічує надмірну продукцію соматотропіну.

Інтермедип покращує активність паличок і колбочок, гостроту зору, адаптацію ока до темряви.

Окситоцин, пітуїтрин підвищують скорочувальну активність гла­деньких м'язів матки, в великих дозах посилюють тонус міометрія. Оксито­цин сприяє просуванню у великі протоки молока, яке продукується під впливом пролактину. Пітуїтрин володіє також вазопресорною та ан-тидіуретичною діями, які пов'язані з вазопресином (останній входить до складу пітуїтрину).

Адіурекрин, десмопресин мають антидіуретичну дію.

Показання до застосування та взаємозамінність

Другорядна гіпофункція кори надниркових залоз, профілактика та те­рапія "синдрому відміни" (кортикотропін);

Гіпофізарний нанізм, остеопороз у дорослих (соматотропін);

Зниження функції статевих залоз у чоловіків та жінок, безплідність, у чоловіків - статевий інфантилізм, крипторхізм, маткові кровотечі (гонадо-тропін хоріонічний, гонадотропін менопаузний);

Гіпогалактія (лактин, окситоцин);

Ендокринні пухлини гастро-ентеро-панкреатичної системи (октреотид);

Доброякісні пухлини молочної залози, ендометріоз, предменструальний синдром, гінекомастія (даназол (данол));

Порушення менструального циклу, жіноча безплідність (бромокрип-тин);

Дегенеративні зміни сітківки ока (інтермедин);

Слабкість пологової діяльності, гіпотонічні маткові кровотечі (оксито­цин, пітуїтрин);

Нецукрове сечовиснаження, енурез (адіурекрин, десмопресин);

Акромегалія (октреотид, бромокриптин);

Діагностика ендокринопатій, (соматоліберин, протирелін, гонадорелін);

Діагностика функції кори надниркових залоз - проба Торна (кортико­тропін).

Побічна дія

1. Підвищення AT, набряки, гіпокаліємія, гіпернатріємія, тахікардія, збуд­ження ІЩС, гірсутизм, загострення запальних процесів, у дітей - за­тримка росту, ульцерогєнний ефект, гіперпігментація (кортикотропін).

2. Безсоння, нестероідний діабет, затримка загоєння ран, алергійні реакції. Тривале застосування може привести до виснаження кори надниркових залоз (кортикотропін).

3. Ліпоатрофії в місцях ін'єкцій, роздратованість, артралгії, міалгії, алергічні реакції (соматотропін).

4. Відчуття жару, головний біль, сухість у роті, відчуття голоду, загрудин-ний біль, тахікардія, бронхоспазм (протирелін).

-164-

5. Потовиділення, випадіння волосся, контрацептивна дія (даназол (да-нол)).

6. Біль при підшкірних ін' єкціях (октреотид).

7. Головний біль, менструальноподібні кровотечі, зниження щільності кісток, порушення випорожнення (гонадорелін, октреотид).

8. Синдром гіперстимуляції яєчників, багатопліддя, гінекомастія, тромбо-емболічні явища, місцеві алергійні реакції (гонадотропин менопаузний).

9. Затримка рідини і гіпонатріємія, головний біль, диспепсичні розлади, алергічні реакції, локальна гіперемія (десмопресин).

10. Підвищення AT, порушення серцевого ритму, гіпертонус матки, пере­ дчасне відшарування плаценти з розвитком гіпоксії плода, нудота та блювання (пітуїтрин).

Протипоказання

Соматотропін, гонадотропін хоріонічний, кортикотропін протипоказані при онкологічних захворюваннях.

Гонадорелін протипоказаний при маткових кровотечах неясного генеза, ва­гітності та лактації.

Гонадотропін хоріонічний не треба приймати при серцевій та нирковій недостатності, бронхіальній астмі, епілепсії, мігрені, запальних захворю­ваннях, пухлинах органів статевої системи.

Кортикотропін не можна приймати при гострому психозі, тяжких формах гіпертонічної хвороби, вагітності, хворобі Іценко-Кушинга, нефриті, остео-порозі, виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, сифілісі, активній фо­рмі туберкульозу, цукровому диабеті.

Протипоказаннями до застосування окситоцину та пітуїтрину є клінічно та анатомічно вузький таз, несприятливе положення плоду, погрозливий розрив матки, рубець на матці. Пітуїтрин також не використовують при гі­пертонічній хворобі, тромбофлебіті, нефропатії вагітних. Адіурекрин не застосовують при захворюваннях дихальних шляхів, висо­кому артеріальному тиску, атеросклерозі, ішемічній хворобі серця, епілеп­сії, токсикозі вагітних.

Лактин протипоказаний особам, схильним до алергійних реакцій. Даназол (данол) не застосовують при вагітності, лактації, порфірії.

Фармакобезпека

При тривалому застосуванні гормональних препаратів може пору­шуватись структура і функція відповідної ендокринної залози. Якщо рап­тово скасувати гормональний препарат, захворювання може відразу загос­тритись (синдром відміни).

Кортикотропін руйнується протеолітичними ферментами, тому йо­го вводять тільки парентерально. Дія продовжується 6-8 годин. Препарат необхідно вводити вранці, оскільки в цей час він має сильнішу фармако­логічну дію.

У синтетичних препаратів кортикотропіну подовженої дії (тет-ракоз-актрин, синактен-депо) зменшилась кількість алергійних ускладнень (анафілактичний шок).

Кортикотропін руйнується у травному каналі, тому його вводять парентерально.

Кортикотропін несумісний з антикоагулянтами.

Даназол (данол) не призначають з препаратами, що містять естроге­ни та прогестерон, антикоагулянтами. Препарат потенціює дію антикоагу­лянтів.

-165-

Бромокриптин не рекомендується одночасно приймати з похідними маткових ріжок, еритроміцином, бутирофенонами, фенотіазинами. Його приймають під час іди.

Оксшпоцин слід обережно призначати з адреноміметиками.

На гормональні препарати білкової структури можуть утворюва­тись антитіла, що різко зменшує їх фармакологічний ефект.

Курс лікування соматотропіном триває від 3 місяців до 1,5-2 років і більше.

Порівняльна характеристика препаратів

Гормональні препарати, що впливають на секрецію гормонів гіпофюа

Соматоліберин є рилізинг-фактором гормону росту. Діє на аде-ногіпофіз і, таким чином, стимулює утворення і звільнення гормону росту. Використовується для диференціальної діагностики дефіциту гормону рос­ту гіпоталамічного або гіпофізарного генезу.

Октреотид - синтетичне похідне соматостатину, гальмує звільнен­ня гормону росту клітинами аденогіпофіза. Зменшує секрецію шлункового соку, пепсину, гастрину, глюкагону та інсуліну. Використовується для ліку­вання хворих з ендокринними пухлинами гастро-ентеро-панкреатичної сис­теми.

Протирелін — синтетичний аналог тиреотропін-рилізинг гормону. Стимулює утворення тиреотропного гормону гіпофіза та пролактину. Ви­користовується для диференціальної діагностики гіпотиреозу, захворювань гіпофіза та гіпоталамуса.

Гонадорелін - синтетичний препарат з активністю гонадотропін-рилізинг гормону. Стимулює секрецію лютеонізуючого (ЛГ) та фолікулос-тимулюючого (ФСГ) гормонів у передній долі гіпофіза, дозрівання фоліку­лів, овуляцію, сперматогенез та секрецію тестостерону. Призначають при дефіциті ендогенного гонадотропш-рилізинг гормону та пов'язаних з цим патологічних станах.

Даназол (данол) — синтетичний інгібітор секреції ФСГ і ЛГ. Крім лі­кування доброякісних пухлин молочної залози використовується при гіне-комастії, ендометріозі. У великих дозах виявляє помірну андрогенну та ана-болічну дію.

Бромокриптин - специфічний інгібітор секреції пролактину, змен­шує кількість та розміри кіст у молочній залозі, нормалізує менструальну функцію, завдяки дофаміноміметичної активності усуває симптоми паркін­сонізму.