Адренергічні процеси

Спрямована дія лікарських засобів на адренергічні структури сприяс або їх активації, або гальмуванню, що дозволяє регулювати в потрібному напрямку стан тонусу судин, артеріальний тиск, величину серцевого вики­ду, просвіт бронхів, вуглеводний обмін.

Широке використання препаратів цієї групи для ліквідації терміна­льних станів (шоку, колапсу, важкого бронхоспазму, анафілаксії, гіпогліке­мічної коми), висока вибірковість їхньої дії вимагає від провізора та лікаря знань номенклатури, принципів дозування, уміння розбиратися в механіз­мах дії, особливостях фармакодинаміки, вирішувати питання раціонального використання і взаємозаміни адренергічних засобів.

АДРЕНЕРГІЧНІ ЗАСОБИ (АДРЕНОМШЕТИКИ)

Вихідними продуктами для синтезу адреналіну і норадреналіну є дві амінокислоти - фенілаланін і тирозин (Рисі8). Синтез катехоламінів прохо­дить у цитоплазмі нейронів. Дофамін, який утворився внаслідок синтезу, поглинаегься спеціальними гранулами, у яких відбувається його перетво­рення в медіатор - норадреналін. У хромафінній тканині надниркових залоз внаслідок введення, метальної групи з норадреналіну утворюється адре­налін. Таким чином, у нервовій тканині (симпатичні волокна, ЦНС) процес утворення катехоламінів відбувається лише до стадії норадреналіну, тоді як у мозковому шарі надниркових залоз синтезується, здебільшого, адреналін (понад 90%) і невелика кількість норадреналіну (схема 1). Інактивація но-. радреналіну і адреналіну проходить, головним чином, за допомогою двох ферментів катехол-О-метилтрансферази (КОМТ) і моноаміноксидази (МАО). Норадреналін, адреналін, дофаміни є катехоламінами, оскільки в 3 і 4 положеннях ароматичного кільця мають оксигрупи.

Як і холінорецептори, рецептори, що реагують з катехоламінами, не­однорідні.

Норадреналін активує, в основному, ос-рецептори, адреналін - ті й інші ([З - сильніше), а ізопропільний аналог адреналіну (ізадрин) - тільки р_г та Р₂-рецептори.

-141 -

Фармакомаркетинг

Класифікація

Препарати цієї групи збуджують адренорецептори. У залежності від впливу на той чи інший тип рецепторів адреноміметики поділяються на:

Механізм дії

Усі препарати цієї групи подразнюють різні типи адренорецепторів (Рис. 19).

Так, ссгадреноміметики стимулюють (Х| -адренорецептори судин;

az-адреііоміметики - а2-адренорецептори судинорухового центру та симпатичних волокон; р,-адреномтетики - р,-адренорецептори міокарда;

Ргадрепоміметики діють на (Зг-адренорецептори бронхів та матки; Pi+Pz-адреноміметики - на Рі+Рг-адренорецептори бронхів, матки та міокарда; а_ь сс₂ ,Д, Рї-адреноміметики активізують а,, сь, Рь pV адренорецептори, а стимулятор дофамінових рецепторів збуджує до-фамінові рецептори.

Тетризолін — симпатоміметичний засіб для застосування в оф­тальмології та отоларінгології, який стимулює (Хі-адренорецептори, прак­тично не впливаючи (або виявляючи слабку дію) на Р-адренорецептори. Як симпатоміметичний амін тетризолін виявляє судинозвужувальну дію і, та­ким чином, зменшує набряк тканин та ексудацію.

Механізм дії катехоламінів на серце, а також на вуглеводний і жировий обмін повязаний з 'їхньою активуючою дією на фермент

- 142-

f аденілатциклази. Цей фермент каталізує утворення з АТФ циклічного 3,5-аденозинмонофосфату (3,5-АМФ). Останній переводить неактпішу форму фосфорилази в активну. Фосфорилаза забезпечує швидкий глікогеноліз, необхідний для забезпечення енергією посилених серцевих скорочень. Іншою функцією 3,5-АМФ є підвищення пропускної здат­ності мембран м язових волокон для кальцію, який і зумовлює позитив­ний інотропний ефект.

Фармакодинаміка

Адреноміметичпі засоби справляють в органах ті ж ефекти, які спостеріга­ються при подразненні постгангліонарних симпатичних нервів. Найбільше практичне значення має дія адреноміметиків на серцево-судинну систему,

тонус непосмугованих м'язів бронхів і обмін речовин.

Слід мати на ува­зі, що в багатьох орга­нах та тканинах є різні типи адренорецепторів. З активацією а_г адренорецепторів, в ос­новному, пов'язані збу­джуючі ефекти катехо-ламінів, тоді як з актива­цією (3-адренорецепторів - гальмівні (виключаю­чи серце).

Фізіологічна роль пресинаптичних ОСг-ад-ренорецепторів полягає в їх участі в системі зво­ротного негативного зв'язку, який регулює вивільнення норадрена-ліну. При збудженні а₂-адренорецепторів галь­мується вивільнення но-радреналіну. Стимуля­ція цих рецепторів ви­кликає агрегацію тром­боцитів.

аг-адренорецеп-тори збуджуються, в ос­новному, адреналіном, який циркулює в крові.

Судинозвужу­вальна дія катехоламінів на різні судини неодна­кова. Вона виявляється, в першу чергу, на пери­ферійних судинах. Внас-

_ _„, „ . . лідок периферійного

Рис. 18 Синтез норадреналіну та адреналіну.

- 143-

Рис. 19 Локалізація дії адренергічних препаратів.

спазму судин тканинний кровотік знижується, об'єм активно циркулюючої крові зменшується, відбувається так звана "централізація" кровообігу. Така централізація кровообігу може бути корисною у випадках колапсу, коли погіршується кровопостачання життєво важливих органів.

У цілому, судини малого кола кровообігу слабше реагують на катехо-ламіни, ніж судини великого кола. Судини серця й мозку (через (3₂-адренорецептори) відповідають на вплив катехоламінів розширенням, що сприяє поліпшенню живлення мозку й серця (Рис. 20).

Там, де переважають Рг-адренорецептори, адреналін має судинорозши­рювальну дію, тоді як норадреналін практично звужує усі судини, крім вінцевих, у яких переважають р₂-адренорецептори. Оскільки загальний об'єм судин скелетних м'язів, які розширює адреналін, достатньо великий, діастолічний тиск при призначенні цього засобу, звичайно, знижується, а систолічний тиск крові, навпаки, підвищується, внаслідок різкого підсилення роботи серця. На відміну від адреналіну, норадреналін - один з найбільш активних і надійних судинозвужуючих засобів. Норадреналін розглядають як кращий з адреноміметиків для лікування гострих гіпотоній.

Таким чином, якщо адреналін підвищує артеріальний тиск (сис­толічний) в основному за рахунок підсилення роботи серця, то норадре­налін - за рахунок звуження судин.

Адреналін чинить стимулюючу дію безпосередньо на серце. У серці знаходяться р_гадренорецептори, тому ізольоване серце відповідає на дію адренергічних речовин різким посиленням і прискоренням скорочень. Ад­реналін використовують тільки при зупинці серця як засіб швидкої допомо­ги.

- 144-

При нне-денпі адрена­ліну у непу на­стає прискорен­ня пульсу, але при подальшо­му підвищенні артеріального тиску кількість серцевих ско­рочень зменшу­ється. Бради­кардія зумов­лена зростан­ням AT, нас­лідком чого є подразнення барорецепторів дуги аорти і рефлекторне збудження цен­трів блукаючих нервів. Позитивному інотропному ефектові адреноміметиків сприяє також зростання концентрації цАМФ та збільшення Са²⁺ у кардіоміоцитах. Серце в таких умовах опиняється під одночасною дією двох протилежних впливів: стимулюючого прямого і гальмівного рефлекторного, що може викликати серцеві аритмії. Таке зростання роботи серця потребує збільшеного забезпечення міокадра киснем: підвищується потреба в ньому. У випадках кардіогенного шоку, в основі якого лежить ішемія міокарда, ад­реналін зменшує потребу міокарда в кисні та поглиблює ішемію.

Адреналін знижує, норадреналін практично не впливає на тонус не-посмугованих м'язів бронхів, зменшує гострий набряк їх слизової оболонки, а також м'язів матки.

Адреналін підвищує обмін речовин, сприяє ліполізу.Також чітко проявляється дія адреналіну на вуглеводний обмін. Він різко посилює роз­щеплення глікогену до глюкози. Разом із глюкозою вживається інколи як речовина невідкладної терапії при передозуванні інсуліну. Норадреналін майже не впливає на вуглеводний обмін. У клітинах жирової тканини адре­налін активує рз-адренорецептори, стимулює ліполіз, внаслідок чого в крові зростає вміст вільних жирних кислот. (Табл. 13).

До адреноміметичних засобів непрямої дії належить ефедрин. Позбавлений, на відміну від адреналіну, фенолових гідроксилів, ефедрин не реагує з адренорецепторами. Таким чином, він збуджує адренорецептори не прямо, а через медіатор - норадреналін. Ефедрин викликає ефекти, що виникають внаслідок стимуляції симпатичних нервів. На обмін вуглеводів і ліпідів ефедрин суттєво не впливає. Проникаючи через гематоенцефалічний бар'єр, ефедрин збуджує ЦНС і може викликати стан ейфорії.

-145-

Таблиця 13 Типова локалиація адрепорецепторів і зміни функції органів, що спосте­рігаються при їх стимуляції

Таким чином, можна зробити висновок, що:

- а_гадреноміметики викликають звуження судин, підвищення AT;

- агадреноміметики справляють гіпотензивний ефект, тобто знижують судинозвужувальні імпульси з ЦНС (гальмується виділення норадреналіну та збудженість судинорухового центру);

• Агадреноміметики викликають кардіостимулюючий ефект;

• Ргадреноміметики дають бронхолітичний та токолітичний ефекти;

• Д+ргадреноміметики мають кардіостимулюючу та бронхолітичну дію;

- 146-

• осі, Д, Дгадреномтетики викликають кардіосгимулюючпй ефект; а деякі з них, наприклад, епінефрин та ефедрин підвищують тонус скелетної мус­кулатури, активують процеси глікогенолізу та ліполізу, дають Прон-холітичний та гіпертензивний ефекти. Ефедрин має також "пробуджуючу" дію.

• стимулятор дофаміновихрецепторів - препарат допамін, спричиняє ва-зоконстрикторний ефект.

Показання до застосування та взаємозамінність

1. Найбільш надійний ефект при гіпотонії різного походження (колапс, шок, передозування гангліолітиків, отруєння з пригніченням судинорухово­го центру) досягається при внутрішньовенному крапельному введенні роз­чинів иорадреналіну, фенілефрину г/х, ефедрину г/х. При інших видах шоку (геморагічному, травматичному) їх застосування протипоказане через погіршення мікроциркуляції в органах і тканинах.

2. При зупинці серця за допомогою довгої голки в порожнину лівого шлуночка вводять 0,5-0,7 ампульного розчину адреналіну (краще розвести в 80 мл фізіологічного розчину). Застосування кардіостимулюючого ефекту обмежене через небезпеку виникнення аритмій. Також при зупинці серця можливе використання добутаміну.

3. Бронхіальна астма. У періоди загострень симптоматична терапія мо­же здійснюватися ефедрином. Усунення нападу досягається інгаляцією розчинами ізопреналіну або епінефрину (за допомогою кишенькового інгалятора), підшкірним введенням розчину адреналіну чи ефедрину або призначенням таблеток ізадрину під язик. Можливе також використання орципреналіну сульфату, сальметеролу та ізопреналіну.

4. Адренергічні препарати вживають при анафілактичному шоку, алергічному набряку та інших алергійних реакціях. При кардіогенному шо­ ку, брадіаритмії використовують орципреналіну сульфат та ізопреналін.

5. При гіпоглікемічній комі використовують епінефрин.

6. При запальних захворюваннях слизових оболонок носа (риніт, фа­рингіт, синусит, сінна гарячка), а також при проведенні риноскопії або лікувальних процедур - тетризолін (тизин), ксилометазолш, оксиметазолін та нокспрей.

7. При набряку та гіперемії слизової оболонки та кон'юнктиви при под­разненні очей, наприклад, внаслідок дії диму, пилу, хлорованої води, алергічних запальних реакціях типу сінної гарячки та у разі підвищеної чут­ливості до пилку рослин; для зменшення печіння, подразнення, свербежу, болю та сльозотечі -тетризолін (візин).

8. Для продовження часу дії і зменшення токсичності місцевих анесте­тиків при провідниковій і термінальній анестезії використовують епінефрин, фенілефрину г/х або ефедрину г/х. Норадреналін вживати не можна, оскільки він викликає некроз через сильний спазм дрібних судин.

9. При загрозі передчасних пологів використовують фенотерол, сальбу-тамол та тербуталін.

10. При гіпертонічній хворобі застосовують гуанфацин, клонідин.

Побічна дія

При застосуванні епінефрину можливе відчуття неспокою, головний біль, тремор.

При введенні норадреналіну під шкіру або в м'язи існує небезпека розвитку некрозів.

-147-

При застосуванні fi-адреностимуляторів можлива нудота, тремор рук, сухість у роті.

Ксилометазолін, оксиметазолін, тетризолін (тизин), нокспрей

викликають сухість у носі.

Тривале застосування впину може викликати подразнення кон'юнктиви, відчуття різі, печіння, реактивної гіперемії, затуманення зору або в поодиноких випадках - мідріаз. Іноді можуть виникати системні сим-патоміметичні ефекти.

Протипоказання

Адреноміметики резорбтивної дії протипоказані при хворобах сер­ця, склерозі мозкових і коронарних судин, гіпертонічній хворобі, гіпертиреозі й діабеті. Ці протипоказання не є абсолютними. Якщо за наяв­ності одного з них у хворого розвинеться небезпечна гіпотонія, адре­номіметики вживати потрібно, але за їх дією повинен здійснюватись особ­ливо ретельний контроль.

Тетризолін (ваин) не можна використовувати при глаукомі, у дітей до 2-х років, у разі підвищеної чутливості до компонентів препарату.

Тетризолін (тизин) - при підвищеній чутливості до тетризоліну, атрофічному риніті, у дітей до 2-х років.

Оксиметазолін не слід використовувати у комплексі з іншими су­динозвужуючими засобами та інгібіторами МАО.

Введення порадреналіпу при фторотановому і циклопропановому наркозах протипоказане.

Не рекомендується застосування /3-адреноміметиків у перші три місяці вагітності та перед пологами.

Застосування добутаміну протипоказане при ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі.

Фармакобезпека

Токсичні ефекти адреноміметиків пов'язані з їх вираженою вазокон-стрикторною дією і небезпечним підвищенням кров'яного тиску. Це може викликати перевантаження міокарда і гостру серцеву слабкість з розвитком набряку легенів. У хворих на атеросклероз різке підвищення кров'яного тиску може призвести до інсульту. Адреноміметики' не можна розглядати як засоби для лікування серцевої недостатності, тому що вони підвищують потребу міокарда в кисні та наділені кардіостимулюючою, а не кардіотонічною дією.

Адренергічні препарати не застосовують при травматичному шоку, викликаному крововтратою, тривалому колапсі, оскільки в цих станах уже є компенсаторний (рефлекторний) спазм судин. Останній під дією цих пре­паратів може посилитися та викликати ішемію (некроз) в органах.

а-адреноміметики несумісні з антидіабетичними пероральними засобами, антикоагулянтами непрямої дії, седативними, серцевими глікозидами, симпатоміметиками, сульфаншамідами.

^адреноміметики несумісні з антиаритмічними, пероральними антидіабетичними засобами, антикоагулянтами непрямої дії, протисудом- ними, седативними, серцевими глікозидами, сульфаншамідами, з іншими бронхолітиками з групи адреноміметиків, інгібіторами МАО, (3- адреноблокаторами, препаратами кальцію, вітаміном D,

мінералокортикостероідами.

-148-

ОЯ-Р-адреноміметики несумісні з пероральними антидіабеїичпими засобами, антикоагулянтами непрямої дії, седативними, серцевими глікозидами, симпатолітиками, сульфаніламідами, діуретиками, інсулінами, міорелаксантами, іншими бронхолітиками з групи адреномімегикін, інгібіторами МАО, (3-адреноблокаторами, препаратами кальцію, вітаміном D, мінералокортикостероїдами.

Епінефрин несумісний з аміназином, пеніциліном, еуфіліном, фено­барбіталом, седуксеном, натрію бромідом, дигітоксином, дикумарином, ди­базолом, галоперидолом.

Виникненню аритмій сприяє викликана епінефрином підвищена потреба міокарда в кисні. Небезпека виникнення аритмії обмежує застосу­вання адреналіну для боротьби з судинним колапсом.

Фенілефрину г/х несумісний з ацетилхоліном, бутамідом, бензогек-сонієм, фенобарбіталом, дигітоксином, дикумарином, магнію сульфатом, стрептоцидом, седуксеном, натрію бромідом.

Ізопреналін несумісний з бутамідом, фенобарбіталом, дигітоксином, дикумарином, стрептоцидом, седуксеном, дифеніном, прозерином.

Ксилометазолін не призначають при хронічному нежитю.

Тривале застосування тизину може викликати вторинний набряк слизової носа.

Не рекомендується змішувати очні краплі візин з будь-якими іншими краплями.

Якщо протягом 72 год стан не поліпшується або подразнення чи по­червоніння зберігається чи збільшується, слід припинити застосування воину.

Пацієнтам з важкими захворюваннями серцево-судинної системи (ІХС, АГ), феохромоцитомою, порушенням обміну речовин (гіпертиреоз, цукровий діабет), а також хворим, які отримують інгібітори МАО чи інші препарати, здатні підвищити AT, тетризолін (візин, тизин) слід признача­ти лише у тому разі, коли можлива користь від його застосування переважає потенційний ризик. Хворим із глаукомою застосовувати препарат можна тільки за призначенням лікаря та під його наглядом. Дуже часто викори­стання може спричинити гіперемію кон'юнктиви. Застосовувати тетризо­лін у період вагітності та годування груддю можна лише у тому разі, коли потенціальна користь внаслідок його використання перевищує можливий ризик.

Тазип застосовують за необхідності, але не частіше ніж 1 раз на 4 го­дини. Його не слід застосовувати більше 3-5 днів; повторне застосування можливе тільки через кілька днів.

Комбіноване застосування тизину з інгібіторами МАО або з трици­клічними антидепресантами може призводити до підвищення AT, що зумо­влено судинозвужуючою дією препарату.

Розчин добутаміну несумісний в одному шприці з 5% розчином бікарбонату натрію або іншим лужним розчином.

Ефедрин не слід застосовувати перед сном. Препарат спричиняє наркотичну залежність. Повторне застосування ефедрину призводить до вичерпання запасів медіатора і ослаблення його ефектів. Використання його обмежує тахіфілаксія.

Порівняльна характеристика

а, /3-адреноміметики Епінефрин одержують з надниркових залоз забитої худоби. Суди­нозвужувальний ефект чітко виявляється при його місцевій дії на тканини

- 149-

(високі концентрації). При нанесенні розчину адреналіну на слизові обо­лонки вони відразу бліднуть, що зумовлюється спазмом судин. Резорбтивна дія епінефрину на судини залежить від способу введення його в організм. При підшкірному введенні епінефрину всмоктування відбувається довго внаслідок того, що на місці ін'єкції виникає спазм судин. При такому спо­собі введення ліків у крові утворюється невелика концентрація епінефрину, на яку реагують лише р₂-адренорецептори, і тому виникає судинорозширю­вальний ефект. При внутрішньовенному введенні епінефрину його дія на ОС]-адренорецептори судин проявляється повністю. Внаслідок цього настає виражене звуження судин шкіри і органів черевної порожнини, що веде до підвищення AT.

Ефедрин - алкалоїд, який міститься в різних видах ефедри, за хімічною структурою і фармакологічною дією близький до епінефрину, од­нак є непрямим адреноміметиком. За силою дії значно поступається епінефрину, але на відміну від епінефрину, ефедрин - стійка сполука, не розщеплюється шлунковим соком, зберігає свою активність після введення перорально, діє в десять разів довше, ніж епінефрин. Збуджує ЦНС подібно до фенаміну. У великих дозах викликає психічне і рухове збудження. Збуджує дихальний центр.

На відміну від епінефрину, ефедрин застосовують при міастенії, нарколепсії, отруєннях снодійними та наркозними, при енурезі (робить чут­ливим сон); застосовують тільки за призначенням лікаря. Входить до скла­ду "Новодрину", "Солутану", "Ефатину".

Допамін формально можна віднести до а, Р-адреноміметиків, оскільки він активує адренорецептори ([З] > осі). У зв'язку з цим дофамін розширює судини кишечника, нирок, серця, підвищує скоротливість міокарда, збільшує систолічний і хвилинний об'єм крові, не змінюючи ні частоти скорочень, ні потреби в кисні міокарда. Поєднання цих ефектів дає змогу використовувати дофамін при кардіогенному та інших видах шоку.

ССі-адреноміметики

Норадрепалін у порівнянні з адреналіном має більш виражену суди­нозвужувальну дію. Діє на (Х|-адренорецептори вже в початковій концен­трації, в 1,5 рази сильніше за адреналін підвищує тонус судин і AT. Норад-реналін вводять лише внутрішньовенно через небезпеку розвитку некрозу тканин внаслідок судинозвужувальної дії.

Фенілефрину г/х є стимулятором сх-адренорецепторів. У порівнянні з норадреналіном і адреналіном підвищує AT менш різко, але діє довше, оскільки не руйнує КОМТ (не є катехоламіном).

Тетризоліи (тизин) має судинозвужувальну, протинабрякову та ан-тиексудативну дію, що призводить до звуження дрібних артеріол, змен­шення набряку слизової оболонки носових ходів та зниження ексудації. При місцевому застосуванні практично не резорбується, тому не має побічних ефектів, властивих іншим адреноміметикам. Ефект при викори­станні препарату розвивається дуже швидко (1 хвилина) і діє протягом 8 го­дин.

Тетризоліи (візин) справляє судинозвужувальну, протинабрякову та антиексудативну дію при закапуванні в кон'юнктивальний мішок ока без розвитку мідріазу або феномену рикошета у вигляді реактивної гіперемії. Ефект при використанні візину розвивається через декілька хвилини і три­ває до 4 годин. Використання препарату сприяє зменшенню печіння, подра­знення, свербежу, болю та сльозотечі.

- 150-

Ксіілометазолін викликає більш тривале звуження периферичних судин. Застосовують, головним чином, при гострих ринітах, гайморитах, алергічних кон'юнктивітах. Не рекомендується при хронічному нежитю вживати понад п'ять днів (некроз слизової оболонки).

Оксиметазолін - аі-адреноміметик з тривалістю судинозвужуючої дії 10-12 год. Використовується в ЛОР-практиці.

Нокспрей - судинозвужуючий препарат, що містить оксиметазолін, ментол, камфору та інші. Використовується при алергійних ринітах, сінуситах, гайморитах, фронтитах, євстахіїтах, середньому отиті, при про­веденні риноскопії та інших маніпуляціях у назофарінгіальній зоні. Препа­рат призначається дітям (після 6 років) та дорослим не більше ніж на 7 діб.

/і-адреноміметики

Ізопреналін, збуджуючи (Зр і Р₂-адренорецептори, розширює брон­хи, викликає тахікардію, збільшує серцевий викид, знижує AT, підвищує потребу міокарда в кисні, послаблює тонус матки. Широко застосовується при бронхіальній астмі і інколи при кардіогенному шоку, порушеннях атріовентрикулярної провідності.

Орципреналіну сульфат вибірково збуджує (Зг-адренорецептори, не викликає тахікардії, не змінює AT.

Фенотерол - замінник орципреналіну, більш тривалої дії. Під на­звою Партусистен застосовується для послаблення скорочувальної актив­ності та тонусу матки при загрозі передчасних пологів.

Сальбутамол збуджує (3₂-адренорецептори, у лікувальних дозах не викликає тахикардії та змін артеріального тиску. У вигляді сиропу застосо­вується у педіатричній практиці.

Добутамін збуджує тільки (З)-адренорецептори. Застосовують при декомпенсації серця, пов'язаній з органічними захворюваннями серця або з хірургічним втручанням на серці. Призначають тільки дорослим.

Тербуталін за фармакологічною дією близький до сальбутамолу.

Кленбутерол за структурою та за дією близький до сальбутамолу та тербуталіну. При внутрішньому прийманні швидко всмоктується, при інгаляції викликає швидкий та тривалий терапевтичний ефект ( близько 12 годин).

Сальметерол - селективний р₂-адреностимулятор, володіє пролон­гованою дією, тому використовується 1 раз на добу.

Таблиця 14

Сила і тривалість діїадреноміметиків на рецептори

-151 -

Таблиця 15 Порівняльна характеристика основних адреноміметиків

і

сл

, Позначення: - відсутність ефекту; + - слабкий; ++ - помірний; +++ - сильний; ++++ - максимальний; * - ефект епінефрину взято за одиницю

Перелік препаратів

-153-