- •Isbn 966-574-441-0
- •1.1. Капітал підприємства та його економічна сутність
- •1.2. Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання
- •1.3. Фінансова діяльність у системі функціональних завдань фінансового менеджменту підприємства
- •1.4. Організація фінансової діяльності підприємств
- •1.5. Форми фінансування підприємств
- •1.6. Критерії прийняття фінансових рішень
- •1.7. Теоретичні джерела фінансової діяльності підприємств
- •1.7.1. Класична теорія фінансування
- •1.7.2. Теорема іррелевантності
- •1.7.3. Теорія оптимізації портфеля інвестицій
- •1.7.4. Модель оцінки дохідності капітальних активів (сарм)
- •1) При прийнятті рішень про вкладання коштів в альтернативні проекти;
- •1.7.5. Неоінституційна теорія фінансування
- •1.7.6. Концепція максимізації вартості капіталу власників (Shareholder-Value-Konzept)
- •2.1. Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу
- •2.2. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи
- •2.3. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств
- •2.4. Особливості фінансової діяльності товариств з обмеженою відповідальністю
- •2.5. Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств
- •2.6. Особливості фінансової діяльності командитних і повних товариств
- •2.7. Фінансова діяльність кооперативів
- •2.8. Особливості фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями
- •2.9. Фінансова діяльність державних і казенних підприємств
- •2.10. Фінансування спільної діяльності підприємств на основі договорів кооперації
- •1) Сторонами може бути створена рада з числа їх працівників, яка приймає рішення не більшістю голосів, а за загальною згодою;
- •2) Керівництво спільною діяльністю доручається одному з учасників договору, на нього ж покладається і ведення спільних справ.
- •3.1. Власний капітал, його функції та складові
- •3.2. Статутний капітал і корпоративні права підприємства 3.2.1. Номінальний капітал підприємства
- •3.2.2. Привілейовані акції
- •3.2.3. Балансовий і ринковий курси акцій
- •3.3. Резервний капітал підприємства, його види та джерела формування
- •3.4. Збільшення статутного капіталу підприємства 3.4.1. Основні цілі та передумови збільшення статутного капіталу
- •3.4.2. Збільшення статутного капіталу тов
- •3.4.3. Методи та джерела збільшення статутного капіталу ат
- •3.4.4. Переважне право власників на придбання акцій (часток)
- •3.4.5. Курс емісії корпоративних прав
- •3.4.6. Порядок збільшення статутного капіталу на основі додаткової емісії корпоративних прав
- •3.5. Зменшення статутного капіталу підприємств 3.5.1. Завдання та основні передумови зменшення статутного капіталу підприємств
- •3.5.2. Зменшення статутного капіталу тов
- •3.5.3. Способи зменшення статутного капіталу ат
- •3.5.4. Санація балансу
- •3.6. Звіт про власний капітал
- •4.1. Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства
- •4.2. Самофінансування підприємств
- •4.2.1. Приховане самофінансування
- •4.2.2. Тезаврація прибутку
- •4.3. Збільшення статутного капіталу без залучення додаткових внесків
- •4.4. Забезпечення наступних витрат I платежів
- •4.5. Чистий грошовий потік (Cash-flow)
- •4.6. Показники Cash-flow
- •4.7. Звіт про рух грошових коштів
- •5.1. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики
- •5.2. Теорії в галузі дивідендної політики
- •5.3. Фактори дивідендної політики
- •5.4. Порядок нарахування дивідендів
- •5.5. Форми виплати дивідендів
- •5.6. Інструменти дивідендної політики
- •5.7. Методи нарахування дивідендів
- •5.8. Оподаткування дивідендів
- •5.9. Ефективність дивідендної політики
- •6.1. Позичковий капітал підприємства, його ознаки та складові
- •6.2. Фінансові кредити 6.2.1. Довгострокові та короткострокові банківські кредити
- •6.2.2. Практична робота із залучення банківських кредитів
- •6.2.3. Кредитоспроможність підприємства
- •6.2.4. Кредитне забезпечення
- •6.2.5. Кредит в іноземній валюті
- •6.3. Облігації підприємств 6.3.1. Види облігацій та їх параметри
- •6.3.4. Облігації з нульовим купоном (Zerobond)
- •6.3.5. Конвертовані облігації
- •6.3.6. Варанти
- •6.4. Комерційні кредити
- •6.5. Факторинг
- •7.1. Реорганізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства
- •7.2. Загальні передумови реорганізації
- •7.3. Укрупнення підприємства 7.3.1. Сутність та основні завдання реорганізації, спрямованої на укрупнення підприємства
- •7.3.2. Злиття та приєднання
- •7.4. Реорганізація підприємства, спрямована на його розукрупнення
- •7.5. Перетворення як особлива форма реорганізації підприємства
- •8.1. Сутність і класифікація фінансових інвестицій підприємства
- •8.2. Довгострокові фінансові інвестиції
- •8.3. Поточні фінансові інвестиції
- •8.4. Оцінка доцільності фінансових інвестицій
- •8.4.1. Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності
- •8.4.2. Оцінка доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права
- •8.5. Відображення вартості фінансових інвестицій у звітності
- •9.1. Необхідність, завдання і принципи експертної оцінки вартості підприємства
- •9.2. Вартість капіталу підприємства
- •9.3. Методичні підходи до оцінки вартості підприємства
- •9.3.1. Дохідний підхід в оцінці вартості підприємства
- •9.3.2. Майновий (витратний) підхід
- •9.3.3. Оцінка вартості підприємства на основі ринкового підходу
- •9.4. Практична робота з оцінки вартості підприємства
- •10.1. Компетенції фінансових служб у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •10.2. Регулювання розподілу виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті
- •10.3. Розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій 10.3.1. Правила щодо здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •10.3.2. Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
- •10.3.3. Форфейтинг
- •10.4. Митне оформлення та оподаткування зовнішньоторговельних операцій
- •11.1. Сутність, необхідність та основні завдання фінансового контролiнгу
- •11.2. Стратегічний фінансовий контролінг
- •11.3. Оперативний фінансовий контролінг
- •11.4. Координація як центральна функція контролінгу
- •11.5. Внутрішній аудит (ревізія) в системі функцій контролінгу
- •11.6. Система раннього попередження і реагування (српр) 11.6.1. Зміст, призначення та організація
- •11.6.2. Прогнозування банкрутства на основі дискримінантного аналізу
- •11.7. Методи контролінгу
- •11.7.1. Аналіз точки беззбитковості (Break-Even-Analyse)
- •11.7.2. Бенчмаркінг
- •11.7.3. Вартісний аналіз
- •11.7.4. Портфельний аналіз
- •11.7.6. Аналіз сильних і слабких місць на підприємстві
- •11.8. Методи фінансового прогнозування 11.8.1. Експертне (суб’єктивне) прогнозування
- •11.8.2. Каузальне прогнозування
- •11.8.3. Методи екстраполяції [119]
- •12.1. Бюджетування як функція фінансового контролінгу
- •12.2. Принципи бюджетування
- •12.3. Способи бюджетування
- •12.4. Система бюджетів на підприємстві
- •12.5. Визначення потреби підприємства в капіталі 12.5.1. Зміст та види потреби в капіталі
- •12.5.2. Потреба в капіталі для фінансування основних засобів і нематеріальних активів
- •12.5.3. Потреба в капіталі для фінансування оборотних активів
- •12.6. Правила фінансування підприємств
- •12.6.1. Золоте правило фінансування
- •12.6.2. Золоте правило балансу
- •12.6.3. Правило вертикальної структури капіталу
- •12.6.4. Ефект фінансового лівериджу
- •12.7. Планування прибутків і збитків
- •12.8. Планування ліквідності
- •12.9. Планування показників балансу
- •12.10. Прогноз руху грошових коштів (Cash-flow)
- •12.11. Бюджетний контроль та аналіз відхилень
6.2.5. Кредит в іноземній валюті
У процесі здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства можуть залучати кредити в іноземній валюті. Ці кредити надаються як резидентами, так і нерезидентами. Здебільшого кредити залучаються для виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами, оплати відряджень за кордон тощо. Практика свідчить, що кредити в іноземній валюті є вигіднішими для позичальника, оскільки ставки за ними є набагато нижчими, ніж за кредитами у вітчизняній валюті. Однак слід також враховувати підвищений валютний ризик за такими кредитами.
Кредити в іноземній валюті надаються вітчизняними комерційними банками за умови мобілізації ними валютних ресурсів на відповідний строк. При цьому допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у гривню або іншу іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України чи на міжнародних валютних ринках згідно з умовами укладених кредитних договорів. У нинішній час таку можливість мають усі юридичні та фізичні особи, що є суб’єктами підприємницької діяльності.
На практиці зустрічається також форма одержання кредиту в іноземній валюті на основі договору валютного фіксингу, згідно з яким кредит надається банком в українських гривнях, однак з прив’язкою до курсу долара чи євро. Погашення кредиту здійснюється також у гривнях у перерахунку за курсом відповідної іноземної валюти. Завдяки цьому позичальник може отримати кредит за зниженою процентною ставкою, характерною для кредитів в іноземній валюті, однак бере на себе валютний ризик. Зрозуміло, що з юридичного погляду такого роду кредити не можна вважати кредитами в іноземній валюті, хоча за економічними характеристиками вони мають багато спільного саме з валютними кредитами.
У разі планування залучення кредитів в іноземній валюті від нерезидентів фінансові служби підприємств повинні враховувати таке:
кредити отримуються тільки в безготівковій формі;
договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за залученими кредитами в іноземній валюті (окрім товарних кредитів), у т. ч. поворотною фінансовою допомогою в іноземній валюті, підлягають обов’язковій реєстрації Національним банком України шляхом видачі резидентам реєстраційних свідоцтв;
позичальник зобов’язаний зареєструвати договір до фактичного одержання кредиту;
за видачу реєстраційного свідоцтва стягується плата згідно з тарифом послуг, установленим нормативно-правовими актами НБУ;
процентна ставка за валютними кредитами від нерезидентів не повинна перевищувати розміру середньозваженої процентної ставки, за якою комерційні банки України надають суб’єктам господарювання кредити в іноземній валюті на внутрішньому кредитному ринку (відповідна ставка розраховується Департаментом валютного регулювання НБУ і на середину 2002 р. становила 17 % річних);
якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту без надходження коштів на рахунок резидента-позичальника на території України та/або погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунку резидента в іноземному банку, то резидент-позичальник повинен у встановленому порядку одержати індивідуальну ліцензію на відкриття рахунку в іноземному банку;
у разі одержання резидентом кредиту в іноземній валюті від нерезидента без отримання реєстраційного свідоцтва до нього застосовуються штрафні санкції у сумі, еквівалентній 1 % розміру одержаного кредиту, перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом НБУ на день одержання кредиту.
Для одержання реєстраційного свідоцтва резиденту-позичальнику потрібно подати до відповідного територіального управління НБУ документи згідно з переліком, встановленим НБУ. Договір реєструється (з видачею реєстраційного свідоцтва) у строк, що не перевищує 7 робочих днів з дати надходження зазначених документів до територіального управління. Підставою для відмови у видачі територіальним управлінням резидентові-позичальнику реєстраційного свідоцтва є:
відсутність належним чином оформлених документів, передбачених у відповідному переліку;
виявлення в поданих документах недостовірної (суперечливої) інформації;
невідповідність форми укладеного договору вимогам чинного законодавства України.
Резидент, що одержав кредит без реєстраційного свідоцтва, зобов’язаний здійснити реєстрацію договору і довести до відома органу державної податкової служби. Якщо протягом 60 днів з моменту встановлення порушення (дати укладення акта перевірки) податковий орган не одержить повідомлення про реєстрацію від резидента, то він у встановленому порядку подає матеріали з метою застосування спеціальних санкцій, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Ці санкції можуть виражатися в накладенні штрафів, застосуванні до порушників індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, яким установлюються певні заборони, обмеження чи режим здійснення зовнішньоекономічної діяльності тільки з державного дозволу, тимчасове призупинення зовнішньоекономічної діяльності.
Залучення резидентом іноземного кредиту, отриманого під гарантію Кабінету Міністрів України, не потребує отримання реєстраційного свідоцтва.