21. Соціальні інститути відрізняються один від одного за видами і функціональними якостями.

1. Економічно-соціальні інститути – забезпечують усю сукупність виробництва й розподілу суспільного багатства, поєднуючи, разом із тим, економічне життя з іншими сферами соці­ального життя.

2. Політичні інститути – забезпечують відтворення та стійке збереження ідеоло­гічних цінностей, стабілізують домінуючі в суспільстві соціально-класові структури.

3. Соціокультурні й виховні інститути мають на меті засвоєння та подальше відтворення культурних і соціальних цінностей, вклю­чення індивідів у певну субкультуру, а також соціалізацію індивідів через засвоєння стійких соціокультурних стандартів поведінки і, на­решті. захист певних цінностей і норм.

4. Нормативно-орієнтуючі – розробляють механізми морально-етичної регуляції поведінки індивідів, їх мета – надати поведінці й мотивації моральну аргументацію, етичну основу.

5. Нормативно-санкціонуючі – здійснюють суспільно-соціальну регуляцію поведінки на основі норм та правил, закріплених в юри­дичних та адміністрітивних актах.

6.Церемоніально-символічні й ситуаційно-конвенціональні інсти­тути регулюють повсякденні контакти, різні акти групової і міжгрупової поведінки. Вони визначають порядок і спо­сіб взаємної поведінки, регламентують методи передачі й обміну інформацією, спілкування та ін., порядок зюорів засідань, діяльність певних об”єднань.

22. Соціологія молоді. Одна з актуальних галузей сучасної соціології - соціологія молоді. Соціологія молоді - галузь соціологічної науки, що вивчає молодь як соціальну спільність, особливості соціалізації та виховання, що вступають в життя поколінь, процес соціальної спадкоємності і успадкування молоддю знань і досвіду від старших поколінь, особливості зразка життя молоді, формування її життєвих планів і ціннісних орієнтацій, в тому числі професійних, соціальну мобільність, виконання соціальних ролей різними групами молоді. Соціологія молоді як наука вибудовується на трьох взаємопов'язаних рівнях:

1) общеметодологическом, заснованому на підході до пізнання молоді як суспільного феномену;

2) спеціально-теоретичному, розкриває специфіку, структуру молоді як соціально-демографічної групи, особливості її свідомості та поведінки, вікову та соціально-психологічну специфіку способу життя, динаміку ціннісних орієнтації;

3) емпіричному, анализирующем на основі соціологічних досліджень конкретні факти у різних сферах життя.

Соціологія молоді дуже тісно пов'язана з галузевими социологиями, це і військова соціологія, соціологія виховання, міста, мистецтва, культури, особистості, права, релігії, вільного часу, праці і т. д.

Тому проблеми молоді досліджуються як у контексті всього суспільства, його основних характеристик, структурних зрушень і змін, так і диференційовано - як особливої ​​соціальної групи, із властивими їй ознаками і властивостями. Молодь - специфічна соціально-демографічна група, яку досліджують представники різних наукових дисциплін та галузей, в тому числі і соціології молоді. Предметом вивчення соціології молоді виступають молоді люди як специфічна соціальна група, яка займає певне місце і виконує свою роль у соціальній структурі суспільства. Не самі по собі вікові особливості, а лише в сукупності з соціальним становищем і обумовлені цією взаємодією соціально-психологічні риси знаходяться в центрі уваги соціології молоді.