41. Проектна документація,її зміст,порядок затвердження

Проектна документація - затверджені у встановленому порядку текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'емно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

Проектні роботи - роботи, які пов'язані зі створенням проектної документації для будівництва.

Право на розроблення проектної документації або її окремих розділів надається юридичним та фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності, які мають ліцензію на цей вид діяльності згідно з законодавством.

Проектні та вишукувальні роботи виконуються на підставі договорів (контрактів), укладених між замовниками і проектувальниками (ст. 324 Господарського кодексу України). Договір можна укладати на виконання передпроектних робіт, комплексу проектних робіт, вишукувальних робіт, окремих стадій та розділів проекту.

Не допускається розроблення проектної документації без інженерних вишукувань на нових земельних ділянках, а при реконструкції об'єктів - без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань.

Назва проектної документації повинна бути уніфікована і відображати кількість стадій проектування та вид будівництва: одностадійний (двостадійний, тристадійний) проект будівництва об'єкта цивільного (виробничого) призначення. Будівництво розпочинається після затвердження проектної документації.

Стадії проектування - складові частини проектної документації: ескізний проект (ЕП); техніко-економічне обгрунтування (ТЕО); техніко-економічний розрахунок (ТЕР); проект(П); робочий проект (РП); робоча документація (Р).

42. Міжнародний кодекс рекламної практики,його значення для розвитку рекламної діяльності Украіни

Основное джерело нормативного забезпечення рекламного бізнесу становлять громадські некомерційні утворення, які є однією з форм саморегулювання суспільства. До них належать асоціації рекламістів, що створені в США, ФРН, Франції та інших країнах. Є така асоціація і в Україні.

Під час розробки національних нормативних документів щодо рекламної діяльності практично в усіх країнах світу орієнтуються на Міжнародний кодекс рекламної практики, що регламентує етичні стандарти, яких мають дотримуватися всі, хто має стосунок до реклами: рекламодавці, виробники реклами, рекламні агентства, засоби масової інформації.

Кодекс уперше був прийнятий ще в 1937 році, а потім перероблявся в 1949, 1955, 1966, 1973, 1986 роках з метою «забезпечення справедливого балансу між інтересами бізнесу та покупця».

Спочатку Кодекс використовувався лише як інструмент самодисципліни рекламодавців та рекламістів. Він був обов'язковим для виконання всіма учасниками Міжнародного союзу асоціацій рекла-модавців, Міжнародної торговельної палати та інших міжнародних організацій з питань рекламного бізнесу, якщо ці країни та окремі фірми були асоційованими членами таких організацій. Однак нині він використовується і в судовій практиці, а також при розробці на-ціональних стандартів реклами з метою забезпечення уніфікації вимог до торгівлі «на благо покупців та всього людства»

Кодекс складається з 19 статей, що розкривають такі питання:

• сфера використання Кодексу; • способи використання Кодексу; • визначення;

• основні принципи; • норми; • спеціальні постанови; • правила щодо реклами, спрямованої на дітей.