4. Створення децентралізованих установ

Оскільки утворення децентралізованих установ ускладнює координацію дій державного апарата, учені вважають за необхідне ввести точні критерії, що визначають необхідність створення децентралізованих структур. Але лише деякі держави ввели юридичні обмеження, що перешкоджають галопуючому росту автономних органів. Так, Політична конституція Республіки Гондурас 1982 р. установила, що децентралізовані установи створюються спеціальним законом, коли «є гарантії більшої ефективності управління в національних інтересах; задоволення суспільних потреб, не пов'язаного з метою отримання вигоди; більшої ефективності у виконанні завдань суспільного управління; економічної й адміністративної доцільності видатків на їхню діяльність, одержання очікуваної користі або економії; винятковості їхньої компетенції, щоб не виникало дублювання функцій із уже існуючим органом управління; належного використання майна й ресурсів держави, його участі в тих галузях економічної діяльності, які воно визнає необхідними для соціального прогресу й загального добробуту».

Незалежні адміністративні установи утворюються, як правило, вищими органами державної влади: главою держави, парламентом або урядом. Рідше повноваження по створенню децентралізованих установ надаються міністерствам або центральним відомствам.

У країнах англосаксонської системи незалежні адміністративні відомства утворяться, як правило, на основі актів парламенту. Так, у Великобританії на початку XX в. публічні корпорації створювалися Короною, на основі королівської хартії. У такий спосіб була заснована в 1926 р. всесвітньо відома Британська радіомовна корпорація (ВВС). Але в цей час британські публічні корпорації створюються тільки статутами парламенту.

Незалежні агентства США засновуються лише актами Конгресу.

У країнах континентальної системи більше широкі установчі повноваження надані урядам і органам місцевого самоврядування. У Франції, наприклад, на підставі ст. 34 Конституції 1958 р. і рішень Конституційної й Державної рад закон повинен визначити лише правила, що стосуються категорій публічних установ. Питання створення кожної конкретної децентралізованої структури вирішується або Радою міністрів (якщо мова йде про державну установу), або генеральною або муніципальною радою (якщо визнано необхідним створити нова місцева адміністративна установа).

Іноді децентралізовані відомства можуть утворюватися на основі договору або угоди між адміністративними органами й професійними організаціями. У такий спосіб утворяться, наприклад, органи по розгляду дисциплінарних суперечок у Великобританії.

5. Склад і структура децентралізованих установ

Склад автономних адміністративних органів визначається з урахуванням позапартійного й координуючого характеру їхньої діяльності, оскільки вони покликані узгоджувати роботу державного й приватного секторів економіки. У зв'язку із цим членами децентралізованих установ можуть бути представники виконавчої й законодавчої влади, громадських організацій і приватних структур.

Склад кожного з органів децентралізованої адміністрації, як правило, строго фіксований в акті про його створення. Так, самостійними адміністративними оргнаи влади Франції - ради й комісії- мають від 5 до 21 членів. У Національній комісії з контролю за виборчими кампаніями працюють 5 чоловік і 21 - у Паритетній комісії з публікацій преси й агентствам.

Керівників децентралізованих установ, як правило, призначають центральні або місцеві органи влади. Так, в Італії керівні органи децентралізованих структур визначаються президентом Республіки або головою Ради міністрів. У Канаді право призначати керівництво децентралізованих установ надано уряду, а іноді й галузевим міністрам. У Франції члени Вищої ради по аудіовізуальним засобам призначаються частково президентом Республіки, частково головами Сенату й Національної асамблеї. Провідні члени французької Національної комісії з інформатики й свобод визначаються декретом Ради міністрів.

Децентралізовані структури звичайно утворяться як колегіальні органи, хоча іноді допускається і єдиноначальна форма їхньої роботи. Наприклад, незалежні агентства США, як правило, очолює рада, що складається з 5-11 чоловік. Причому із числа керівників трохи більше половини можуть представляти одну політичну партію. Тим самим підкреслюється публічний і позапартійний характер діяльності цих відомств.

Керівники незалежних відомств можуть бути усунуті зі своїх постів, як правило, лише у виняткових випадках - не по адміністративним або тим більше політичним міркуванням, а у випадку серйозного порушення закону. Так, керівники Комісії міжштатної торгівлі США можуть бути відсторонені президентом лише за серйозні провини, прямо зазначені в законі.