Композиція публічного виступу.
Слово композиція походить від латинського composition, яке означає «упорядкування», «компонування».
Композиція промови в теорії ораторського мистецтва – це побудова виступу, зіставлення його окремих частин і відношення кожної частини до всього виступу як до окремого цілого. Якщо відношення частин виступу порушується, то ефективність виступу знищується, а інколи вводиться до нуля.
Уявіть собі, що оратор повинен виступити з інформаційним повідомленням на тему: "Зимові олімпійські ігри". Звичайно, що аудиторія хотіла б почути розповідь про результати останніх змагань, ознайомитися з іменами нових чемпіонів. Однак цього не сталося. Упродовж 8 хвилин оратор робив вступ - говорив про історію Олімпійських ігор, а на виклад основної теми виступу йому лишилось тільки 2 хвилини. Зрозуміло, що про останні змагання йому вдалося дати мало відомостей. І хоч оратор цікаво розповів про історію Олімпійських ігор, слухачі залишилися невдоволені. Через неправильну побудову виступу, порушення співвідношень між частинами ораторові не вдалося реалізувати мету, виконати поставлені завдання.
Основою композиції є план.
План - це певне розташування частин, коротка програма будь-якого викладу.
Промови, написані без попередньо складеного плану, як свідчить практика, як правило, мають суттєві композиційні недоліки. Оратор, який не продумав плану виступу, нерідко відходить від основної теми, не вкладається у відведений час.
На різних етапах підготовки виступу складаються різні за метою і призначенням плани.
Після вибору теми виступу рекомендується скласти попередній план. Він відображатиме власне рішення оратором теми виступу, його підхід до проблеми.
Після того, як вивчено літературу, продумано тему, зібрано фактичний матеріал, складається робочий план. Під час його написання необхідно виділити найсуттєвіші і найголовніші питання, визначити їх послідовність. Складання робочого плану допоможе краще продумати структури виступу. Робочий план може мати кілька варіантів, тому що в процесі роботи над виступом він уточнюється, скорочується чи розширяється.
Характерною особливістю робочого плану, як і попереднього, є те, що він цінний для самого оратора, тому його пунктами бувають не тільки закінчені речення, але й незакінчені, а також словосполучення і навіть окремі слова.
На основі робочого плану оратор складає основний план, що містить питання, які висвітлюватимуться у виступі. Він пишеться не стільки для оратора, скільки для слухачів, щоб полегшити процес сприйняття.
Формулювання пунктів основного плану повинне бути надзвичайно чітким і ясним. Цей план повідомляється слухачам після оголошення теми виступу чи під час повідомлення мети.
Слід також зазначити, що план не завжди оголошується оратором. Це залежить від виду промови, від складу і настрою аудиторії, від намірів оратора. Часто план повідомляється в лекціях, доповідях, наукових повідомленнях і т.п. Слухачі, як правило, під час таких виступів роблять записи, і план допомагає їм слідкувати за ходом викладу матеріалу.
За структурою плани бувають простими та складними.