4.8. Держава як суб'єкт міжнародного приватного права

Держава – представляє собою політичну, територіальну, суверенну організацію яка має державний апарат і здатна робити свої веління загальнообовязковими для всіх

Положення держави як суб'єкта міжнародного публічного права, грунтується на принципі суверенної рівності, що означає у міждержавних сто­сунках жодна з держав не підкоряється ні іноземному закону, ні іноземній юрисдикції (рівний не має влади над рівним).

Зазначений принцип знайшов своє відтворення у такому між­народно-правовому інституті, як імунітет держави, складовими якого є:

1. імунітет від дії законодавства іноземної держави – призводить до неможливості застосування колізійного методу регулювання відносин за участю держави;

2. імунітет державної власності – неможливість укладання будь-яких угод щодо державної власності. Майно відповідної держави нібито вилучається з цивільного обороту і на нього не розповсюджуються ніякі примусові заходи судового або адміністративного характеру. Ніякі органи іншої держави не мають права розглядати питання щодо принале­жності майна відповідній іноземній державі;

3. юрисдикційні імунітети – забороняється засто­сування будь-яких примусових заходів стосовно майна цієї держа­ви:

3.1. судовий або імунітет від позову – судовий позов до них не може бути заявлено, а у випадку подан­ня - не повинен розглядатися судом, але існують винятки, а семе:

3.1.1. речові позови щодо особистої нерухомості агентів певної держави, розташованої на території держави перебування, якщо тільки ця нерухомість не використовується від імені акредитуючої держави для цілей представництва;

3.1.2. позови стосовно спадкового майна, в яких дипломатичний агент виступає як звичайна фізична особа, а не як представник ак­редитуючої держави;

3.1.3. позови щодо будь-якої професійної або комерційної діяльно­сті дипломатичного агента у державі перебування, що виконується за межами його офіційних функцій;

3.2. імунітет від попереднього забезпечення позову;

3.3.імунітет від при­мусового виконання іноземного судового рішення;

3.4. імунітет від юрисдикції держави перебування – не тільки судова, а й адміністра­тивна юрисдикція певної держави не застосовується до диплома­тичного агента у випадках, коли:

3.4.1. він згідно з конкретною міжнародною угодою прямо заявив, що у відповідному випадку він діє саме як агент акредитуючої держави;

3.4.2. шкода спричинена особі внаслідок випадку, що мав місце під час виконання цим агентом своїх службових обов'язків.

Імунітети держави становлять підвалини як між державних відносин, так і відносин держав з іншими суб'єктами міжнародного права, захищаючи суверенітет держав, їх рівність та незалежність. Проте, якщо держава користуватиметься зазначени­ми імунітетами у сфері міжнародного приватного права, то будь-які відносини з нею інших суб'єктів МПрП стають неможливими внаслідок недотримання головних постулатів міжнародного при­ватного права - рівності сторін та змагальності у цивільному процесі.