4.6. Правовий статус юридичної особи як субєкта міжнародного приватного права

Юридична особа має домінуюче значення у міжнародному приват­ному праві. Головним питання по відношенню до юридичної особи є її правосуб'єктності. Повинно бути зрозумілим, що принципово правосуб'єктність юридичної особи визначається за правопорядком держави, з яким ця особа пов'язана фактом свого виникнення.

Отже, відповідно до національного законодавства, а саме ст. 80 Цивільного кодексу України, юридична особа – це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядкуі наділена цивільноюправоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відповідачем у суді.

Юридичну особу з поміж інших субєктів права виділяють такі ознаки, як:

1. організаційна єдність – наявність стійких взаємозвязків між членами юридичної осби, внутрішньою структурою і функціональною диференціацією;

2. державна реєстрація – легалізація того чи іншого юридичної особи з боку державних органів, які здійснюють державну реєстрацію. Юридичні особи підлягають державній реєстрації визаченому законом і дані державного реєстру включаються до Єдиного державного реєстру;

3. наділення цивільною правоздатністю та дієздатністю:

3.1. юридична особа здатна мати ті ж цивільні права та обовязки, як і фізична особа. Цивільна првоздатність виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про їх припинення;

3.2. що стосується дієздатності, то юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи;

4. наявність можливості виступати позивачем і відповідачем у суді;

5. зобовязання юридичної особи нести відповідальність по зобовязанням всім своїм майном;

6. найменування юридичної особи – включає вказівку на організаційно-правову форму;

7. майнові та немайнові права та обовязки.

Правове становище юридичної особи теоретично може визначатись різними правопорядками:

1. правопо­рядком, в межах якого юридична особа виникла;

2. у межах якого дана юридична особа фактично здійснює свою підприємницьку діяльність.

Юридична особа отримує свій ста­тус і правосуб'єктність не взагалі, а тільки завдяки її «прив'яза­ності» до того чи іншого правопорядку. В звязку з цим зявляється різновид юридичної особи, як «національна юридична особа» або «юридична особа резидент» - це юридична особа, місце розташування якої є територія України, яка здійснює свою діяльність на підставі законів України, а також внесена в державний реєстр юридичних осіб.

У національному законодавстві за­значається, що є лише один спосіб виникнення юридичних осіб: відокремлення майна, яке може відбуватися як разом із об'єднан­ням осіб, так і без такого.

Особистий статут юридичної особи встановлюється шляхом визначення її державної приналежності.

Реальний зв'язок юридичної особи з відповідним пра­вопорядком стає головним критерієм визначення національності юридичних осіб, однак встановлення цього зв'язку в МПрП стає завданням нетривіальним і для його вирішення застосовуються такі засоби:

1. місце створення (місце ре­єстрації) юридичної особи. Однак, оскільки засновники юридичної особи можуть довільно обрати державу місця реєстрації і навіть не здійснювати в ній ніякої діяль­ності, вимоги зв'язку юридичної особи з правопорядком держави реєстрації виконується не завжди.

2. місце знаходження органу управління юридичної особи. Фактично, у цьому випадку мова йде про два різновиди зв'язку юридичної особи з правопорядком держави:

2.1. місце фактичного знаходження юридичної особи;

2.2. місце знаходження керівних органів юридичної особи.

3. місце здійснення основної діяльності – його використано як основу визначення закону, якому підпорядковується юридична особа, у Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р., Конвенціях про міжнародний фі­нансовий лізинг та про міжнародний факторинг (1988) тощо.

4. національність осіб, що входять до органів управління юридичного особою – нерідкими є випадки, коли національність засновників юридичної особи і на­ціональність самої цієї особи не збігаються. Аби мати змогу керу­вати юридичною особою в інтересах засновників, останні забезпе­чують заміщення необхідної кількості керівних посад особами своєї національності, на діяльність яких вони, наприклад шляхом виплати заробітної плати, можуть реально впливати.

5. національна приналежність капіталу юридичної особи. Яскравим прикладом є транснаціональна корпорація (ТНК), яка утворює так звані дочірні підприємства, які функціонують в межах різних правопорядків, отримуючи в них статус юридичних осіб. Будучи юридичне самостійними, такі юридичні особи фактично керуються материн­ською компанією.