2 . Організація, озброєння мпб (тб) мпд фрн.

Мотопіхотна дивізія (МПД) ФРН складається з двох мотопіхотних бригад, та танкової бригади.

Мотопіхотна бригада (МПБр) складається з :

- змішаного мотопіхотного батальйону

-двох мотопіхотних батальйонів

- танкового батальйону

- артелерійського дивізіону ( Г-155мм )

Танкова бригада (ТБр) складається:

-змішаного батальйону

- мотопіхотного батальйону

- двох танкових батальйонів

- артилерійського дивізіону ( СГ-155мм )

3 . Мотопіхотні (танкові) підрозділи в наступі і обороні.

Основи наступу мотопіхотних (танкових) підрозділів ЗС ФРН.

Наступальний бій в ЗС ФРН, та арміях країн НАТО вважається основним видом бойових дій. Сутність наступу полягає в поразці противника вогнем артилерії і танків, ударами тактичної й армійської авіації, а також у навальному просуванні підрозділів у глибину розташування противника з метою знищення і захоплення, території що їм займається, оборонних рубежів або інших об'єктів.

Згідно бойових статутів армії ФРН, наступ слідує вести рішуче, у високих темпах, від об'єкта до об'єкта. У ході наступу підрозділи повинні не тільки займати місцевість, але і знищувати противника блискавично і раптово, із глибоким вклинюванням у глибину противника, використовуючи при цьому вогонь і рухливість. На думку військових спеціалістів (ФРН) НАТО, для досягнення успіху в наступі необхідно створити 3-4-кратну перевагу над противником у звичайних силах і засобах із тим, щоб частини (підрозділи), які наступають, могли прорвати його оборону на всю глибину. На ділянці прориву перевага на користь тих хто наступають повинна бути 5-6-кратною.

Наступ може здійснюватися двома способами:

• із ходу;

• з положення безпосереднього зіткнення з противником.

Наступ із ходу здійснюється з маршу без припинення або після невеликої попередньої підготовки в районах зосередження. Рота в складі батальйону займає вказаний район, розташовується в ньому розосереджене, організує кругову оборону, одержує бойовий наказ і завершує підготовку до наступу. Район зосередження військ призначається на віддалі 30 - 80 км від противника. Висування частин (підрозділів) для наступу з ходу відбувається звичайно під прикриттям частин, що знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником. Частіше наступ із ходу ведеться на непідготовлену оборону або слабкого противника, що поспішно перейшов до оборони.

Наступ із положення безпосереднього зіткнення з противником частіше усього здійснюється в тих випадках, коли противник займає підготовлену оборону і буде чинити завзятий опір.

Мотопіхотна рота армії ФРН в наступі звичайно діє в складі механізованого батальйону, де вона може знаходитися в першому або в другому ешелоні (резерві). Для порівнення у армії США на основі мотопіхотної (танкової) роти, як правило, створюються ротні тактичні групи з метою найбільше ефективного використання бойових можливостей мотопіхотних і танкових рот.

На погляд командування армії ФРН, ротній тактичній групі в наступі призначаються найближче і наступне завдання на глибину відповідно 1,5 - 2 км і 3-4 км від переднього краю оборони противника. Виходячи з указаної глибини, завдання роти буде полягати: найближче - у знищенні противника в опорному пункті роти противника й оволодінні їм; наступне - у завершенні у взаємодії із сусідами знищення противника в районі оборони батальйону першого ешелону й оволодінні ім.

Рота наступає, як правило, на фронті 900 - 1200 м, а іноді і до 1500 м. Бойовий порядок роти в наступі може бути в один або два ешелони. Найбільш часто рота діє в два ешелони. Побудова в два ешелони (два взводи в першому й один у другому ешелоні) дозволять мати достатньо сил і засобів для початкового удару і нарощування зусиль у ході бою. Глибина бойового порядку роти може бути 500 -600 м.

По поглядах командування армії ФРН, мотопіхотній роті в наступі вказуються найближче завдання (об'єкт) і напрямок подальшого наступу. Завдання полягає в знищенні противника на глибині 2000 - 3000 м. Напрямок подальшого наступу вказується на глибину найближчого завдання (об'єкта) батальйону і може бути 3-4 км.

Танкова рота армії ФРН може вирішувати завдання самостійно або діяти разом із мотопіхотою, знаходячись у першому або другому ешелоні батальйону, а також бути доданою мотопіхотному батальйону. Ширина фронту наступу роти до 1500 м, взводу до 400 м. Роті ставиться найближче завдання (об'єкт) на глибині 2-3 км, а напрямок подальшого наступу вказується на глибину до 4 км.

Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони. Танкова рота може посилюватися мотопіхотним взводом. Дистанція між танками в наступі може бути 50 - 100 м. У залежності від отриманого завдання і характеру оборони противника взводи можуть діяти в лінію, кутом уперед (назад), уступом управо (уліво).

Згідно бойових статутів відзначається, що наступ з ходу здійснюється, як правило, з районів зосередження. Висування рот відбувається в складі батальйону в період вогневої підготовки наступу, здійснюваної з застосуванням, як ядерної зброї, так і звичайної зброї. Підрозділи послідовно розгортаються в ротні, взводні колони і виходять на рубіж переходу в атаку. По досвіду навчань рубежі розгортання призначаються:

-у ротні є колони на видаленні 5-8 км;

-у взводні колони на видаленні 2-3 км від переднього краю оборони противника.

Рубіж переходу в атаку вибирається на видаленні 100-150 м від переднього краю (за природними укриттями). При наступі на бронетранспортерах, бойових машинах піхоти рубіж переходу в атаку може бути призначений на більшому видаленні.

Взводи першого ешелону стрімко вриваються на передній край противника і знищують живу силу і вогневі засоби. Другий ешелон роти (резерв) просувається в передбойовому порядку від укриття до укриття за взводами першого ешелону на відстані 300-500 м. Його рекомендується вводити в бій через фланг або в сутички (проміжки) взводів, яки наступають, для виконання наступного (кінцевого) завдання. Оволодівши наступним об'єктом, рота закріплює його і готується до відбиття можливих контратак противника.

Основою успіху наступу є:

- завчасна його підготовка;

- всебічне вивчення й оцінка характеру дій противника;

- зосередження засобів ураження і зусиль військ на головному напрямку;

- підтримка безупинної взаємодії;

- уміле використання місцевості;

- дотримання маскування;

- тверде управління військами;

- бойове і матеріально - технічне забезпечення.

Перехід батальйону у наступ може здійснюватися різноманітними способами:

- з положення безпосереднього зіткнення з противником (по термінології американських статутів - завчасно підготовлений наступ).

• При наступі з ходу частини і підрозділи висуваються з глибини (із місць постійної дислокації, зосередження) або вступають у бій безпосередньо з маршу, або з попередньо зайнятих ними районів зосередження.

Наступ із ходу застосовується звичайно в умовах коли противник поспішно перейшов до оборони.

Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником (завчасно підготовлений наступ) застосовується в тих випадках, коли оборона противника добре підготовлена, її неможливо обійти з флангів. Перехід у наступ таким чином може здійснюватися після перегрупування з положення оборони або зі зміною військ, що обороняються, з наступним перегрупуванням. Для нього найбільш характерні добре підготовлена розвідка, висока щільність вогню усіх засобів, всебічна підготовка військ які наступають.

Мотопіхотний (піхотний, танковий) батальйон у наступі діє, як правило, у складі однієї з бригад дивізії. Іноді він може виконувати завдання самостійно, діючи в складі сил прикриття і передової охорони. У складі бригади батальйон може знаходитися в першому або в другому ешелоні (резерві) на напрямку головного удару або на допоміжному напрямку. Для рішення бойового завдання у наступі на основі батальйонів у бригаді армії ФРН можуть створюватися батальйонні тактичні групи (бтгр), що формуються з метою найбільш ефективного використання бойових можливостей мотопіхотних і танкових батальйонів. Батальйонні тактичні групи, де переважають мотопіхотні підрозділи, називаються мотопіхотними тактичними групами, а де танкові - танковими групами.

Батальйону армії ФРН вказується найближче завдання (об'єкт), що полягає в знищенні живої сили і вогневих засобів противника на глибині до 3-4 км, та подальше бойове завдання на глибину 5-8 км.

Мотопіхотний і танковий батальйон армії ФРН наступає по фронту - до 4 км. (піхотний -до 3 км).

Мотопіхотна батальйонна тактична група звичайно включає мотопіхотний батальйон (без роти), танкову роту, саперний взвод і взвод зенітних установок. Танкова батальйонна тактична група включає танковий батальйон (без роти), мотопіхотну роту і такі ж засоби підсилення.

У наступі механізованому (піхотному, танковому) батальйону (батальйонної тактичної групі) і бригаді визначається бойове завдання. По поглядах командування армії ФРН, батальйону (бтгр) першого ешелону бригади вказується найближче завдання - оволодіння рубежем або об'єктом на глибині 3 - 4 км і подальше на глибині 5-8 км. Батальйон (бтгр) другого ешелону бригади звичайно вводиться для розвитку успіху наступу на напрямку головного удару і для завершення прориву оборони на всю її глибину.

Мотопіхотний (піхотний, танковий) батальйон армії ФРН будує бойовий порядок в один або два ешелони. Бойовий порядок бригади армії ФРН будується в один, два ешелони.

Видалення рубежів розгортання в батальйонні, ротні і взводні колони від переднього краю оборони складає відповідно 10-12; 5-8 і 2-3 км. Рубіж переходу в атаку вибирається можливо ближче до переднього краю оборони противника за найближчими природними укриттями. При наступі батальйону в пішому порядку його віддаль складає 100-150 м від переднього краю оборони.

Основи оборони мотопіхотної (танкової) роти ФРН.

Оборона - це вимушений вид бою, що має метою зірвати або відбити наступ противника, утримати свої позиції, заощадити сили і засоби і створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Необхідність оборони обумовлюється її обов'язковою організацією в передбаченні наступу переважаючих сил противника. При цьому той, хто обороняються, має ряд переваг. У польовому статуті армії ФРН зазначено, що успіх в обороні може бути досягнутий у тому випадку, якщо перевага противника буде виражати співвідношення не більш ніж 3:1.

За підтримкою тактичної авіації і польової артилерії і при сприятливих умовах місцевості можна вести оборонний бій протягом короткого періоду часу при співвідношенні сил порядку 6:1 на користь противника.

Мета оборони полягає в тому, щоб зосередити достатньо сил і засобів і створити відповідний бар'єр, здатний розгромити масований тиск броньованих машин противника.

Механізована рота армій ФРН вважається основним бойовим підрозділом, що може вести оборонний бій у складі батальйону і самостійно. Головне її завдання - завдати поразки противнику вогнем до підходу до переднього краю і не допустити прориву в глибину.

Ротна тактична група армії в обороні. У обороні механізована (танкова) рота може знаходитися в першому або другому ешелоні (резерві) батальйону. Вона звичайно підготовляє й обороняє опорний пункт по фронту до 1500 м і в глибину до 1000 м, взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 200 у глибину. Іноді опорний пункт роти може бути підготовлений із метою створення вогневої пастки або засідки.

На термін оборонного бою рішенням командира батальйону може створюватися ротна тактична група, яка складається з деяких танкових і мотопіхотних взводів (всього їх може бути у деяких співвідношеннях від двох до чотирьох). Всі ці взводи знаходяться в підпорядкуванні командира мотопіхотної (танкової) роти, на базі якої формується ротна тактична група.

Бойове завдання роти (ротна тактична група) буде залежати від місця в бойовому порядку батальйону. Завдання роти, яка дієт в першому ешелоні, - у взаємодії з доданими і підтримуючими засобами і сусідами завдати вогневу поразку противнику ще до підходу до переднього краю, не допустити його прориву в глибину, а при вклиненні в оборону знищити його вогнем і контратаками і відновити втрачене положення. Бойовий порядок роти діючої в першому ешелоні може будуватися в один або два ешелони. Звичайно рота будує бойовий порядок у два ешелони, у першому ешелоні обороняються два взводи, у другому один.

Якщо рота знаходиться в другому ешелоні, то вона, як правило, обороняє опорний пункт на важливому в тактичному відношенні рубежі або на ділянці місцевості з таким розрахунком, щоб можна було блокувати з фронту або флангу противника, що вклинився.

Для ведення оборони ротній тактичній групі призначається декілька бойових позицій.

Система вогню в обороні організується з таким розрахунком, щоб забезпечити вогнем поразку противника на дальніх підступах, інтенсивність вогню яка наростає в міру наближення противника до переднього краю оборони, постановку загороджувального вогню в безпосередній близькості від переднього краю, знищення вогнем противника, що вклинився, проведення контратаки. Основою системи вогню є протитанкова оборона.

Для ведення активної і стійкої оборони велика увага приділяється інженерному устаткуванню бойових позицій ротної тактичної групи.

Для управління підрозділами роти в бої організується радіо - і провідний зв'язок.

Особлива увага приділяється масуванню вогню і дистанційного мінування на шляхах висування противника.

Мотопіхотна рота армії ФРН в обороні, як правило, діє в складі батальйону і може оборонятися в першому або другому ешелоні (резерві).

Основне завдання роти першого ешелону полягає в тому, щоб у взаємодії з доданими і підтримуючими засобами завдати поразки противнику перед переднім краєм і не допустити прориву ротного опорного пункту.

Рота, що обороняється в другому ешелоні, призначена для нанесення контратак і створення глибини оборони. Вона, як і рота першого ешелону, обладнує опорний пункт і готує напрямок для контратак.

Бойовий порядок мотопіхотної роти будуватися в один або два ешелони. При двохешелонній побудові бойового порядку два взводи обороняються в першому й один у другому ешелоні. Взводи готуються для ведення кругової оборони. Типовим вважається бойовий порядок у два ешелони. При цьому взвод другого ешелону обладнує опорний пункт у 150-300 м від позиції взводів першого ешелону.

Опорний пункт роти включає опорні пункти взводів, які розташовані по фронту й у глибину, і позиції вогневих засобів. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть досягати 300 м і більше.

Головним елементом побудови оборони є система вогню.

Підрозділи ЗС ФРН в залежності від завдань, які вони рішають, і їхніх бойових можливостей можуть вести позиційну і мобільну (рухливу) оборону.

Позиційна оборона ведеться з'єднаннями, частинами і підрозділами з метою утримання важливих районів (рубежів); базується вона на інженерному устаткуванні місцевості і розташуванні більшої частини сил і засобів у першому ешелоні. Основний спосіб її ведення - вогонь з позицій, що займаються.

Мобільна (рухлива) оборона ведеться з'єднаннями і ґрунтується на нанесенні контратак з метою завершення розгрому тих хто наступає в заздалегідь наміченому районі. Тому велика частина сил і засобів, що обороняється, знаходиться в глибині оборони.

Основною загальновійськовою бойовою одиницею є батальйонна тактична група. Для оборони батальйонна тактична група одержує район оборони.

При обороні на напрямку зосередження основних зусиль бригади і двохешелонній побудові бойового порядку район оборони групи досягає 3 км по фронту 2,5 км у глибину, а при побудові його в один ешелон і обороні на іншому напрямку фронт оборони може збільшуватися до 5 км.

Ротна тактична група та мотопіхотний (танковий) взвод обороняє опорні пункти відповідно до 1500 м і до 400 м по фронту і до 1100 м і до 200 м у глибину. Мотопіхотне відділення займає позицію по фронту до 125 м.

Ротна тактична група бойовий порядок будує звичайно, маючи два взводи попереду і один взвод позаду.

Мотопіхотна (танкова) бригада ФРН має постійний склад. Оборону веде в смузі 10 - 20 км по фронту і 15 - 30 км у глибину. Бойовий порядок бригади рекомендується будувати в два ешелони. У першому ешелоні можуть використовуватися два - три батальйони. Танковий батальйон звичайно застосовується в другому ешелоні.

Мотопіхотний (танковий) батальйон обороняє район по фронту до 4 км і до 5 км у глибину або позицію до 4 км по фронту і до 2 км у глибину. Мотопіхотна (танкова) рота також обороняє район або позицію (опорний пункт) по фронту 1-1,5 км і в глибину відповідно 1,5 - 2 км і 0,5 - 0,7 км. Мотопіхотний (танковий) взвод обороняє позицію (опорний пункт) до 400 м по фронту і до 200 м у глибину, мотопіхотне відділення - позицію до 100 м по фронту.

Система вогню в батальйонній тактичній групі, (батальйоні) ЗС ФРН організується так, щоб забезпечувалася поразка тих хто наступає на граничних дальностях стрільби при висуванні на рубіж розгортання, відбиток атак його танків і піхоти, прикриття флангів, стиків, зосередження вогню і його маневр на напрямку, що загрожуєгься. Перед переднім краєм оборони створюється зона суцільного вогню стрілецької зброї. Особлива увага приділяється організації протитанкового вогню.

Оборона бтгр (батальйону), і ртгр (роти) складається із системи оборонних позицій підрозділів і протитанкових вогневих позицій, зв'язаних між собою вогневою взаємодією. Оборонні позиції (опорні пункти) призначені для утримання ділянок (пунктів) місцевості, від яких залежить стійкість усієї оборони.

Велика увага приділяється спорудженню загороджень перед переднім краєм оборони, у глибині і на флангах.

Крім вогневих, створюються і хибні (ложні) позиції, опорні пункти.

III. Висновки - 10 хв.

- відповідь на запитання;

• підбиття підсумків заняття;

• видача завдань на самопідготовку:

"Тактика", Москва, Военное издательство, 1985 рік,.

Кн.1, Стор. 45-60; Тактика", Москва, В.И., Кн.2 Стор.22-36.

Склав старший викладач кафедри тактики та оперативного мистецтва

підполковник О.Д. Міхеєв