16

Тема 16. Судовий розгляд (2 лекції)

Поняття і значення стадії судового розгляду цивільних справ.

Покладені на суди обов’язки по захисту суб’єктивних прав, свобод та законних інтересів суб’єктів права виконуються перш за все у ході судового розгляду цивільної справи.¹ Судовий розгляд цивільної справи є центральною стадією цивільного процесу. Стадія судового розгляду характеризується тим, що на цій стадії найповніше реалізується не лише завдання, й принципи цивільного процесуального права, а саме: незалежність суддів і підкорення їх тільки закону, здійснення правосуддя лише судом, гласність, усність, безпосередність, національна мова судочинства, рівність громадян перед законом і судом, диспозитивність, змагальність, процесуальна рівність тощо.

Стадія процесу, на думку Д.М. Чечота – це сукупність процесуальних дій, об’єднаних відповідною процесуальною метою, яка досягається в результаті здійснення процесуальних дій, коли створюються умови переходу до наступної стадії.²

В той же час, слід звернути увагу на те, що будь яка стадія цивільного процесу характеризується своїм змістом, колом суб’єктів процесуальної діяльності, особливим процесуально-документальним оформленням.³ Уявляється, що суттєвою ознакою стадій цивільного процесу є комплекс повноважень суб’єктів процесуальних правовідносин, які виникають у межах тієї чи іншої стадії цивільного судочинства, а також форма, в якій здійснюються та чи інша стадія.⁴

Отже, загальними завданнями стадії судового розгляду в суді першої інстанції є правильний і своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, охорони державних і суспільних інтересів. Виконання вказаних завдань повинне сприяти також зміцненню законності і правопорядку, запобіганню правопорушень, формуванню поважного ставлення до права і суду, тобто служити засобом реалізації і факультативних цілей цивільного судочинства.

На досягнення вказаних цілей спрямовані процесуальні дії і виникаючі у зв'язку з ними процесуальні правовідносини суб'єктів судочинства в стадії судового розгляду. Отже, основним об'єктом сукупності цивільних процесуальних правовідносин, що виникають при судовому розгляді, буде захист прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, охорона державних і суспільних інтересів, а факультативним об'єктом — зміцнення законності та правопорядку, запобігання правопорушень, формування поважного ставлення до права і суду.

Функція судового розгляду охоплює велику за обсягом і різнопланову процесуальну діяльність, яку прийнято розмежовувати на розгляд справи і її вирішення.

Розгляд справи являє собою дії, спрямовані на: а) рух судочинства; б) надання особі, яка бере участь у справі, необхідної юридичної допомоги в здійсненні суб'єктивних прав; в) дослідження матеріалів справи, що розглядається, позицій сторін, дійсних обставин справи і поданих доказів.

Вирішення справи полягає в юрисдикційному застосуванні відповідних правових норм і зводиться до винесення рішення або ухвали, їх оголошення та роз'яснення.

Значення судового розгляду визначається наступними головними особливостями цієї стадії цивільного процесу:

тут з найбільшою повнотою діють принципи правосуддя: здійснення правосуддя тільки судом, змагальність і рівність сторін, диспозитивність, усність, безпосередність і безперервність;

тут вирішується головне завдання правосуддя — правильний і своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи. Всі інші стадії здатні забезпечити вирішення тільки першої половини цього завдання;

тут розглядається й вирішується переважна частина цивільних справ, і саме по діяльності цього суду (суду першої інстанції) судять про правосуддя в цілому.⁵

Стадія судового розгляду цивільних справ виникає після завершення провадження до судового розгляду, якщо воно провадилось, яке закінчується постановленням ухвали суду про призначення справи до розгляду (ст.156 ЦПК України). Ця ухвала є процесуально-документальним оформленням завершення провадження до судового розгляду і початку стадії судового розгляду, оскільки в цій ухвалі має бути зазначено перелік проведених судом підготовчих дій і дату розгляду справи.

Частина 1 ст.158 ЦПК Україна передбачає, що розгляд цивільних справ відбувається в судовому засіданні. Це означає, що судове засідання є процесуальною формою стадії судового розгляду. Крім того, дана стаття містить важливу норму щодо обов’язку суду повідомити усіх осіб, які беруть участь у справі. Про час та місце судомити усіх осіб, які беруть участь у справі, про час та місце судового засідання, тобто закріплює право сторін на сповіщення та слухання, яке є елементом права на справедливий судовий розгляд у контексті Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В той же ч.2 ст.158 ЦПК України передбачає право осіб. Які беруть участь у справі, на заявлене клопотання про розгляд справи в їх відсутності. Оскільки право на участь у судовому засіданні є процесуальним правом особи, яка бере участь у справі, остання може скористатись ним на свій розсуд. Окрім того, ч.3 ст.158 ЦПК України встановлено місце судових засідань. Таким місцем є зал судового засідання, який знаходиться в приміщенні суду. Зал судового засідання має бути спеціально обладнаний для проведення судового засідання. Крім того, з метою реалізації конституційного принципу фіксації судового процесу технічними засобами зал судового засідання повинен бути обладнаний відповідними технічними засобами.

Поряд із стадійністю цивільна процесуальна форма характеризується строковістю. Законодавство передбачає певні проміжки часу, протягом яких має бути проведення відповідна сукупність процесуальних дій, яка складає ту чи іншу стадію цивільного судочинства. Строковість притаманна і стадії судового розгляду, але законодавство не містить чітких часових розмежувань стадії провадження до судового розгляду та стадій судового розгляду. Відповідно до ст.157 ЦПК України строки розгляду цивільних справ починаються обчислюватися з дня відкриття провадження у справі.

Стаття передбачає, що цивільні справи мають бути розглянуті протягом розумного строку.

Поняття «розумний строк» є невизначеним. Відповідно до п.11 ст.3 КАС України «розумний строк» - найкоротший строк розгляду і вирішення справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів.⁶

Варто відзначити, що відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

Утім ч.2 ст.157 ЦПК України передбачає винятки із загальних правил встановлення остаточних строків розгляду цивільних справ та зазначає, що за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більше як на 15 днів. Із цього положення Закону випливає:

а)ініціатором продовження строку у справі може бути тільки сторона;

б)продовження строку може мати місце тільки у виняткових випадках;

в)продовження строку розгляду справи – це право суду, яке може бути реалізоване на його розсуд тільки з урахуванням особливостей розгляду справи;

г)продовження розгляду справи повинне бути оформлене вмотивованою ухвалою, в якій має бути зазначено, з яких підстав суд вважає за необхідне задовольнити клопотання сторони про продовження строку розгляду справи на який строк. При цьому цей строк не може перебільшувати 15 днів;

д)остаточний загальний строк розглянутих справ не може перебільшувати 2 місяців та 15 днів, а строк розгляду справ про поновлення на роботі та про стягнення аліментів – 1 місяця та 15 днів.⁷

На стадії судового розгляду суд виконує завдання цивільного судочинства, що були поставлені перед ним і підлягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді та вирішені цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.1 ЦПК України). Судовий розгляд досягає своєї мети лише в тому випадку, якщо він відбувається згідно з вимогами цивільного процесуального законодавства, із дотриманням процесуальної форми, що є гарантією здійснення правосуддя у цивільних справах.⁸