Судове засідання - процесуальна форма судового розгляду. Складові частини судового засідання та їх зміст: підготовча, розгляд справи по суті, судові дебати, винесення і оголошення судового рішення.

Порядок проведення судового засідання по цивільній справі докладно визначається процесуальним законодавством.⁹ Розгляд справи здійснюється у судовому засіданні, яке відбувається в призначений день та час в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду – залі судових засідань.¹⁰

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав. Судовий розгляд справ позовного провадження здійснюється виключно одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду (ст.18 ЦПК України). Він є носієм судової влади, а тому, головним та загальним обов’язком головуючого є належне здійснення правосуддя. Забезпечення особам, які беруть участь у справі, права на справедливий судовий розгляд. На головуючого покладається право та обов’язок керувати ходом судового засідання, спрямовуючи судовий розгляд на забезпечення повного. Всебічного і об’єктивного зясування обставин справи з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, постановлення законного та обґрунтованого рішення.

Але це є загальні права та обов’язки головуючого. Чинне цивільне процесуальне законодавство передбачає й інші права та обов’язки. Зокрема, головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа буде слухатись (ст.163 ЦПК України), оголошує склад суду (ст.166 ЦПК України), розяснює перекладачеві його права та обов’язки (ст.164 ЦПК України), видаляє із зали судового засідання свідків (ст.165 ЦПК України), роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки (ст.167 ЦПК України), розяснює експертові його права та обов’язки (ст.171 ЦПК України) тощо.¹¹

У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого, ці заперечення заносяться до журналу судового засідання, і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.

Процесуальні дії, які проводяться у стадії судового розгляду, не є неупорядкованими, вони складаються у певні частини (етапи), кожна з яких має своє значення, зміст та призначена для вирішення певного кола питань. Таких частин чотири:

1) підготовча частина;

2) розгляд справи по суті;

3) судові дебати;

4) ухвалення та проголошення рішення.¹²

Специфічну роль відіграє підготовча частина судового засідання, де нібито підводиться попередній підсумок процесуальної діяльності в стадії підготовки справи і створюються необхідні умови для належного здійснення наступної діяльності з вирішення справи по суті. У даній, допоміжній стосовно розгляду справи по суті, частині судового засідання необхідно виділяти як мінімум два відносно самостійні процесуальні завдання.

По-перше, з'ясування наявності або відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного вирішення справи в даному судовому засіданні. Саме на це безпосередньо спрямовані вимоги закону, що передбачають здійснення процесуальних дій: по перевірці явки учасників процесу і вирішення питання про розгляд справи при неявці кого-небудь із них; по з'ясуванню наявності згоди на розгляд справи суддею одноособово; з вирішення питання про відводи; про відкладення розгляду справи і правила такого відкладення (ст. 160, 162,166,169, 170 ЦПК).

По-друге, створення необхідних умов для всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів у справі в даному судовому засіданні для здійснення судочинства на основі змагальності і рівноправності сторін. На це насамперед спрямовані вимоги закону, що регламентують процесуальні дії: по видаленню свідків, що з'явилися, із залу засідання суду; по роз'ясненню учасникам розгляду справи їхніх процесуальних прав і обов'язків; з розгляду судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі (ст. 164,165, 167, 168, 171,172 ЦПК).¹³

Інакше кажучи, підготовча частина судового засідання складається з сукупності процесуальних дій, спрямованих на перевірку наявності умов, які необхідні для розгляду та вирішення справи в даному судовому засіданні. Ці процесуальні дії перш за все спрямовані на зясування таких основних питань:

1)чи може бути розглянута справа за даної явки учасників процесу;

2)чи може бути справа розглянута даним складом суду;

3)чи може бути справа розглянута за наявності зібраних доказів у справі.¹⁴

Цивільний процесуальний кодекс (ч.4 ст. 169, ст. 224 ЦПК) встановлює, що розгляд справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про дату судового засідання, можливо у випадках, коли: 1) суд не має повідомлень про причину неявки відповідача; 2) суд визнає причини неявки відповідача неповажними; 3) наявність у справі достатніх матеріалів про права і взаємовідносини сторін; 4) на думку суду, відповідач навмисно затягує розгляд справи (наприклад, ухиляється від одержання повісток; повідомляє суду причини неявки, які не відповідають дійсності; знищує наявні у нього докази, що приводить до зупинення провадження у справі); 5) згода позивача.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача (ч.3 ст. 224 ЦПК).

Можна виділити основні процесуальні дії, які припустимі в підготовчій частині судового розгляду:

1)головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа підлягає розгляду (ч.1 ст.163 ЦПК);

2)суд встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження представників (ч.3 ст.163 ЦПК);

3)перекладачеві, якщо він залучається до розгляду по справі, роз'яснюються його права та обов'язки; крім того, його попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Головуючий приводить перекладача до присяги (ст. 164 ЦПК);

4)свідки видаляються із залу судового засідання у відведені для цього приміщення (ч.1 ст.165 ЦПК);

5)головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи (ч.1 ст.166 ЦПК);

6)головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в журналі судового засідання (ст.167 ЦПК);

7)розгляд судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі (ст. 168 ЦПК);

8)за наявності підстав розглядається питання про відкладення розгляду справи (ст.169 ЦПК);

9)головуючий роз'яснює експертові його права та обов'язки і попереджає експерта під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Головуючий приводить експерта до присяги (ст.171 ЦПК).

Із сукупності послідовних дій, викладених вище, і складається підготовча частина судового розгляду. Якщо суд вважає, що справу може бути розглянуто, то переходить до наступної стадії — розгляду справи по суті.

Наступним етапом стадії розгляду цивільної справи в суді першої інстанції, що у законі названий розглядом справи по суті, є дослідження обставин справи. Ця частина судового засідання, безсумнівно, є основною, оскільки саме тут за участю всіх суб'єктів процесу в умовах змагальності і рівноправності сторін досліджуються і аналізуються фактичні обставини справи. Помітно виділяється вона і за обсягом, а також характером процесуальних дій, які вчиняє суд і інші учасники розгляду та вирішення справи. Найбільш наочно і повно проявляють свою дію в цій основній частині судового розгляду і всі принципи цивільного судочинства.

При розгляді справи по суті суд виконує три основні завдання:

1) визначення обсягу і меж дослідження обставин справи в судовому засіданні. На його виконання спрямовані вимоги процесуального закону: про обов'язок суду почати розгляд справи доповіддю головуючого; про здійснення ним дій по з'ясуванню даних про те, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача (ст. 173 ЦПК);

2)виявлення наявності або відсутності підстав для припинення провадження по справі в стадії судового розгляду, пов'язаних з диспозитивними розпорядницькими діями суб'єктів спірних правовідносин. На його виконання спрямовані положення закону, що зобов'язують головуючого зробити процесуальні дії по з'ясуванню, чи не має наміру позивач відмовитися від своїх вимог і чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою (ст. 173, 174 ЦПК).¹⁵

3)дослідження доказів у справі, що входить у структуру цивільного процесуального доказування. У його структуру також включаються дії по визначенню предмета доказування, збиранню, поданню, оцінці доказів. При нормальному розвитку процесу перші три елементи доказування повинні здійснюватися при підготовці справи до судового розгляду, дослідження доказів здійснюється в стадії судового розгляду при розгляді справи по суті, остаточну оцінку доказам суд дає в нарадчій кімнаті при винесенні рішення. Однак у такій послідовності процесуальних дій по доказуванню є певна умовність. Прогалини в стадії підготовки по ви значенню предмета доказування, збиранню і поданню доказів заповнюють у стадії судового розгляду, а попередня їх оцінка здійснюється не тільки в нарадчій кімнаті, але і в стадії підготовки, а також протягом усього судового засідання.

Розгляд справи по суті може складатися з наступних послідовно вчинених процесуальних дій:

• розгляд починається доповіддю головуючого, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду (ч.1 ст. 173 ЦПК);

• після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.176 ЦПК);

• суд установлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений (ст.177 ЦПК);

• суд допитує свідків, оголошує показання свідків (ст. 180-184 ЦПК);

• досліджуються письмові докази (ст.185 ЦПК);

• оголошується і досліджується зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції (ст.186 ЦПК);

• досліджуються речові докази (ст.187 ЦПК);

• відтворюються звукозаписи, демонструються відеозаписи і провадиться їх дослідження (ст. 188 ЦПК);

• досліджуються висновки експерта (ст.189 ЦПК);

• під час дослідження доказів суд може скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями (висновками) експертів (ст. 190 ЦПК).

Після закінчення розгляду справи по суті суд переходить до заслуховування судових дебатів. Судові дебати — частина судового засідання, у якій підводять підсумки проведеного дослідження фактичних обставин справи, аналізують зібрані докази, висловлюють і обґрунтовують думки з приводу питань, що підлягають розгляду судом, і про те, як у цілому повинна бути вирішена справа.¹⁶

Судові дебати повинні провадитися по кожній цивільній справі. Учасники судових дебатів у своїх промовах не можуть посилатися на докази та обставини, які не досліджувалися в судовому засіданні. За проханням будь якого з учасників дебатів суд повинен надати можливість репліки, яка може бути використана як доповнення до ступу. Правом репліки може скористатися особа, яка не брала участі у судових дебатах, але мала на це право. Право останньої репліки належить відповідачеві та його представникові.

Під час судових дебатів не можна подавати нові докази, заяву про залишення позову без розгляду, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог. Позовну заяву від третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Подану після початку судових дебатів, суд своєю ухвалою повертає заявнику (ч.8, ч.9 ст.193 ЦПК України).

Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, оголосивши орієнтований час його проголошення. Ухвалення та проголошення судового рішення – це заключна частина судового засідання, де суд вирішує справу по суті і проголошує судове рішення.

Судове рішення ухвалюється виключно у нарадчій кімнаті (ст.196 ЦПК України) – спеціально обладнаному для прийняття судових рішень приміщенні. Нарадча кімната створює умови для ухвалення судом рішення по цивільній справі з дотриманням таємниці нарадчої кімнати – однієї з гарантій належного здійснення правосуддя. При цьому під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

Ухвалення судового рішення у нарадчій кімнаті – обов’язків атрибут розгляду цивільної справи.¹⁷

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (ст.214 ЦПК).

Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в на-радчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду — суддями, які розглядали справу.

У виняткових випадках, залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладене на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і залучені до справи.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати (ст.209 ЦПК).

Рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, установлених ЦПК. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення (ст.218 ЦПК).

На всі частини стадії розгляду в суді першої інстанції поширюються і вимоги закону про фіксацію процесуальних дій суб'єктів процесу.¹⁸