Артилерійські підрозділи в обороні
В обороні артилерійський дивізіон знищує та подавляє засоби ядерного та хімічного нападу, системи високоточної зброї противника, його артилерійські та мінометні батареї, танки та інші броньовані цілі, живу силу, протитанкові та інші вогневі засоби, засоби протиповітряної оборони, пункти управління та радіоелектронні засоби, підтримує підрозділи, які обороняють смугу забезпечення, передову позицію та позицію бойової охорони, прикриває вогнем ділянки між районами оборони та опорними пунктами, фланги підрозділів, інженерні загородження та перешкоди, уражає десанти противника, проводить дистанційне мінування місцевості.
Під час оборони вночі дивізіон освітлює місцевість та цілі, знищує та осліплює освітлювальні засоби та прилади нічного бачення, освітлює танки противника при стрільбі ПТКР, при проведенні контратак освітлює місцевість та ставить світлові орієнтири.
Дивізіон в обороні вогневе ураження противника здійснює у взаємодії з іншими засобами ураження по наступним завданням:
артилерійська заборона висування та розгортання військ противника;
артилерійське відбиття атаки противника;
артилерійська підтримка військ, що обороняються в глибині;
вогневе ураження противника при проведенні контратак.
Крім того, дивізіон може залучатись до проведення артилерійської контрпідготовки, вогневої підтримки військ прикриття та проведення масованих вогневих ударів.
Дивізіон може діяти в складі артилерійської групи або в безпосередньому підпорядкуванні командира загальновійськової частини (підрозділу). Дивізіон з складу артилерійської групи може призначатися для підтримки загальновійськового підрозділу або залишатися підручним в командира артилерійської групи.
Дивізіон, в першу чергу, самохідний, може придаватися загальновійськовому підрозділу, який діє в смузі забезпечення в якості передового загону або такому, що обороняє передову позицію, а також такому, що складає ар’єргард під час виходу з бою та відходу.
Батарея діє, як правило, в складі дивізіону. Вона може призначатися для підтримки загальновійськового підрозділу, а під час виходу з бою та відходу включатися в склад підрозділів прикриття або похідної охорони.
Штатний артилерійський підрозділ батальйону залишається в підпорядкуванні командира та виконує завдання з підтримки рот першого ешелону.
Дивізіону, як правило, призначають основний (тимчасовий) і один – два запасних райони вогневих позицій. Вогневі позиції артилерійських батарей вибирають переважно на танконебезпечних напрямках, з тим щоб у випадку вклинення танків противника в глибину оборони, батареї могли знищувати їх вогнем прямою наводкою. Підступи до вогневої позиції прикривають протитанковими мінами.
Для ведення розвідки противника на широкому фронті в дивізіоні, як правило, розгортають бокові спостережні пункти. Командно-спостережні і спостережні пункти розгортають до початку наступу противника.
ЗАВДАННЯ ВОГНЕВОГО УРАЖЕННЯ АРТИЛЕРІЇ В ОБОРОНІ
Артилерійська заборона висування і розгортання військ противника. Артилерія уражає засоби ядерного та хімічного нападу, артилерійські та мінометні батареї, колони військ противника при висуванні, танкові та механізовані підрозділи на рубежах розгортання.
Артилерійське відбиття атаки противника проводиться з метою зруйнувати бойові порядки підрозділів противника і створити вигідні умови для знищення його вогнем протитанкових засобів. При цьому застосовуються зосереджувальний вогонь, вогонь по окремим цілям, рухомий і нерухомий зосереджувальний вогонь.
Артилерійська підтримка військ, що обороняються, в глибині проводиться з метою: нанести поразку, противнику, що вклинився, заборонити розповсюдження противника в глибину оборони, зосереджувати основні зусилля на ураження танків противника, прикривати відкриті фланги.. При цьому застосовуються зосереджувальний вогонь і вогонь по окремим цілям, загороджувальний вогонь.
Завдання по вогневому ураженню противника при проведенні контратаки артилерія виконує по періодам артилерійського забезпечення висування військ, артилерійської підготовки і артилерійській підтримці контратаки.
Крім зазначених задач артилерія може виконувати задачі по задимленню /осліпленню/ об'єктів противника, дистанційному мінуванню місцевості, світловому забезпеченню і створенню зон пожеж.
Під час вогневого ураження противника артилерійські підрозділи самостійно застосовують такі види вогню (слайд „Види вогню артилерії”): дивізіон — зосереджений вогонь (ЗВ), одинарний рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) і одинарний нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ); батарея, взвод або гармата (міномет, бойова машина, установка ПТКР) - вогонь по окремій цілі.
Крім того, дивізіон може брати участь у зосередженому і загороджувальному вогні артилерійської групи, масованому вогні (МВ) артилерії з'єднання, в рухомій вогневій зоні (РВЗ), вогневому валу (ВВ) і послідовному зосередженні вогню (ПЗВ).
Вогонь по окремій цілі - вогонь батареї, взводу або гармати (міномета, бойової машини, установки ПТКР), що ведеться самостійно із закритої вогневої позиції або прямою наводкою.
в
огонь
по окремій цілі
із зазначенням її номера
Зосереджений вогонь - вогонь, що ведеться кількома батареями по одній цілі.
1
02
202
1 2
Одинарний, нерухомий загороджувальний вогонь - суцільна вогнева завіса, що створюється перед фронтом противника, що атакує (контратакує). Одинарний нерухомий загороджувальний вогонь застосовується з метою відбиття атак (контратак) піхоти противника і відсічі її від танків, прикриття відкритих флангів, проміжків, стиків та рубежів розгортання для контратак. Для ведення НЗВ залучають гармати і міномети всіх калібрів.
Ширина ділянки НЗВ призначається із розрахунку не більше 50м на гармату. Не ближче 300-400 м від своїх військ призначаються рубежі НЗВ, яким присвоюють умовні найменування за назвою дерев, наприклад "Дуб", "Калина" та інші.
Стрільба ведеться осколково-фугасними снарядами з ударним підривником при установці на осколкову дію, снарядами з радіопідривником, касетними снарядами осколкової дії, а для відбиття атак (контратак) піхоти, крім того, і снарядами з дистанційною трубкою.
При веденні одинарного нерухомого загороджувального вогню він відкривається в момент підходу піхоти і танків до рубежу НЗВ і ведеться до того часу, поки піхота не буде відсічена від танків і не припинить атаку (контратаку). Якщо піхота противника залягла, то вона уражається серіями швидкого вогню по 2— 4 снаряди на гармату до виконання вогневого завдання.
„Бук”
Одинарний рухомий загороджувальний вогонь — суцільна вогнева завіса, що створюється на одному рубежі на шляху руху танків, БМП, БТР противника і послідовно переноситься на призначені рубежі у міру виходу основної маси танків (БТР, БМП) із зони вогню. Для ведення РЗВ залучають артилерію калібру 100 мм і більше. „Тигр-1” „Тигр-2” „Тигр-3”
Перший (дальній) рубіж РЗВ призначають на очікуваному рубежі, на якому розгортається противник у бойовий порядок (на віддаленні 1000—2000 м від переднього краю). Відстань між рубежами РЗВ залежно від швидкості руху противника та умов спостереження може складати 400—600 м, а відстань до ближнього рубежу РЗВ від своїх військ — 300—400 м. Ширина батарейної (дивізійної) ділянки РЗВ призначається із розрахунку не більше 25 м на гармату. Рубежам на кожному танконебезпечному напрямку присвоюють загальне найменування за назвами хижих звірів, наприклад, "Вовк", "Тигр", "Барс" тощо, а кожному рубежу, починаючи з дальнього, — свій порядковий номер, наприклад, "Тигр-1", "Тигр-2" тощо.
Рубежі загороджувального вогню призначаються на ділянках місцевості, що спостерігаються з наземних спостережних пунктів.
Дивізіону на рубежі загороджувального вогню призначається ділянка, яка ділиться на батарейні ділянки. Місце кожної батареї в дивізіонній ділянці командир дивізіону встановлює заздалегідь.
Під час ведення одинарного РЗВ вогонь починають у момент підходу головних танків, БМП, БТР до першого рубежу і ведуть його до виходу їх основної маси із зони розривів, після чого вогонь переносять на наступний рубіж. Вогонь відкривають і переносять з рубежу на рубіж за командами командира дивізіону.
Стрільбу по танках ведуть: осколово-фугасними снарядами з ударним підривником з установкою на фугасну і осколкову дію (приблизно рівними частинами), по БМП та БТР снарядами з радіопідривником, дистанційним підривником і ударним підривником з установкою на осколкову дію.
До супроводжувального вогню відноситься: послідовне зосередження вогню (ПЗВ); вогневий вал (ВВ); рухома вогнева зона (РВЗ).
Послідовне зосередження вогню застосовується при вогневій підтримці атаки. Рубежі ПЗВ призначаються з урахуванням побудови оборони противника через 300—600 м. Рубежам ПЗВ надають номери, починаючи з ближнього, та умовні найменування за назвами хижих звірів, наприклад "Лев" (перший рубіж), "Тигр" (другий рубіж), "Вовк" (третій рубіж) тощо.
На рубежі ПЗВ дивізіону призначають для ураження 2-3 окремі цілі або одну групову ціль, розмірами не більше 6 га для 18 гарматних дивізіонів (гармати до 100-мм включно і міномети всіх калібрів), та не більше 9 га для 18 гарматних дивізіонів калібру більше 100-мм.
Батарея веде вогонь у складі дивізіону або самостійно. Під час самостійного ведення вогню батареї призначають ціль, розміри якої не повинні перевищувати (для 6-гарматної батареї) для зазначених калібрів 2 та 3 га відповідно.
„Барс” „Лис” ”Вовк”
-
301
201
101
302
202
102
303
203
103
Вогневий вал застосовують при вогневій підтримці атаки, він ведеться по основних і проміжних рубежах.
Основні рубежі вогневого валу призначають через 300-600 м один від іншого, а проміжні - між основними через 150-200 м. Перший рубіж вогневого валу призначають, як правило, по передньому краю противника. Основним рубежам вогневого валу надають номери, починаючи з ближнього, і умовні найменування за назвами хижих звірів, наприклад "Барс" (перший основний рубіж), "Лисиця" (другий основний рубіж) тощо.
Проміжні рубежі нумерують окремо від основних, починаючи з ближнього, та іменують: 1-й проміжний, 2-й проміжний тощо.
На рубежі вогневого валу дивізіону призначають одну ділянку, яка ділиться на батарейні ділянки. Ширину дивізіонної (батарейної) ділянки визначають розрахунком так, щоб на одну гармату припадало не більше: 15м - для гармат калібру до 100мм включно і мінометів; 25 м - для гармат калібру більше 100мм.
„Лис” „Вовк”
2 1 101
102
103
104
Рухома вогнева зона створюється веденням вогню одночасно на трьох-п'яти рубежах, віддалених на 150-200 м один від іншого. Дивізіону на рубежі рухомої вогневої зони, по якій він веде вогонь, призначають ділянку, що дорівнює фронту наступу батальйону на ділянці прориву. Дивізійні ділянки РВЗ ділять на батарейні за кількістю батарей в дивізіоні.
„Барс” „Лев”
231 221 211 131 121 111
232 222 212 132 122 112
233 223 213 133 123 113
Масований вогонь ведеться одночасно всією або більшою частиною артилерії по угрупованню противника із завданням рішучого ураження в стислий термін одного або декількох важливих об'єктів (цілей).
1
2
3
4