3. Грошові залишки: характеристика їх складу та призначення.

Збалансування, надходження і витрачання грошових коштів досягається певною мірою за рахунок утворення запасів грошових коштів, тобто грошових активів підприємства.

Обсяги формування запасів грошових коштів визначаються факторами внутрішнього характеру, перелік яких залежить від причин, що спонукають підприємство формувати грошові запаси операційного, резервного, спекулятивного та компенсаційного призначення.

Потреба у формуванні кожного виду запасів обумовлюється системою самостійного діючих факторів.

Операційний (трансакційний) запас створюється з метою обслуговування поточних платіжних потреб підприємства у зв’язку з розбіжністю обсягів надходження та витрачання грошових коштів. Слід звернути увагу, що формування цього запасу в торгівлі має певні особливості. Крім коштів на розрахунковому рахунку, необхідних для здійснення поточних витрат. підприємства роздрібної торгівлі повинні мати запас готівки в касі для забезпечення нормального ритму комерційної діяльності, проведення розрахунків з покупцями.

Потреба у формуванні готівки в касі обґрунтовується самим торговельним підприємствам та узгоджується (затверджується) з банківською установою через встановлення лімітів каси, тобто максимального обсягу формування запасу готівки.

Необхідний розмір грошових коштів на розрахунковому рахунку та інших поточних рахунках підприємства визначається в сумі платіжних потреб протягом одного циклу обороту грошових коштів, тобто на кількість днів, протягом яких фінансування діяльності відбувається за рахунок резервного запасу грошей.

Отже, основними факторами, що визначають потребу в створенні операційного запасу грошових коштів є: обсяг платіжного обороту (потреба у використанні грошових коштів) та тривалість одного періоду обороту грошей.

Управління діяльністю торговельного підприємства в умовах ринку має враховувати наявність фактора ризику, невизначеності поведінки зовнішнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства. Врахування фактора ризику в процесі управління грошовими активами підприємства обумовлює необхідність формування резервного запасу грошових коштів, його розмір визначається можливими ризиковими ситуаціями в діяльності підприємства, що можуть призвести до змін обсягу та графіка надходження й витрачання грошових коштів.

В процесі операційної (торговельної) діяльності коливання надходжень та витрат грошових коштів пов’язане з такими ризиками, як асортиментний ризик, транспортний ризик, ризик зберігання. ціновий ризик, ризик продажу, ризик втрати товарів під час реалізації, ризик платежу, ризик невиконання дебіторських зобов’язань покупцями підприємства, ризик вибору постачальників тощо.

Відхилення від планових обсягів надходжень та витрат грошових коштів в процесі інвестиційної діяльності пов’язане з проявом таких видів ризику як: в плані надходження грошей – ризик реалізації проекту, ризик невиконання зобов’язань контрагентами, ризик неплатоспроможності суб’єкта, інвестування тощо; в плані витрачання грошей - ризик непередбачених інвестиційних витрат, зміни обсягу, графіка інвестування абощо.

Причиною коливання грошових потоків від фінансової діяльності підприємства можуть бути такі види ризику, як: емісійний, дивідендний, кредитний, процентний ризики, ризик втрати довіри, ризик банкрутства тощо.

Означені види ризику повинні комплексуватися резервним запасом грошових коштів підприємства. Його розмір залежить від рівня ризиків, тобто вірогідності розміру коливань грошових потоків, до яких вони можуть призвести.

Створення спекулятивного запасу грошових коштів пов’язане з придбанням оперативних чи фінансових активів за цінами, нижчими за ринкові, для їх подальшої реалізації. Обсяг спекулятивного запасу грошових коштів формується під впливом таких факторів, як: стратегія діяльності підприємства та його відношення до спекулятивних операцій, досвід та практика проведення спекулятивних операцій, їх питома вага в складі обороту та прибутку підприємства; середній розмір грошових коштів, необхідних для проведення спекулятивних операцій; вірогідність проведення спекулятивних операцій, кон’юнктура відповідного сегменту товарного, фондового ринку, ринку засобів виробництва; середній час, потрібний для проведення спекулятивної операції та вивільнення грошей тощо.

В сучасний період для більшості торговельних підприємств створення спекулятивного запасу грошових коштів не є доречним та економічно виправданим. Проте посилення уваги до спекулятивних операцій як засобу зростання прибутку або виживання може обумовити зростання зацікавленості у формуванні цього виду запасу.

Вимоги щодо створення компенсаційного запасу грошових коштів та його необхідні розміри визначаються банківською установою, в якій обслуговується торговельне підприємство. При цьому банком враховуються такі фактори, як: наявність практики рахунках як засобу оплати банківських послуг чи гарантування кредитів; маркетингова політика банку; цінова та кредитна методика визначення розміру компенсаційного залишку, яка використовується тощо. Сьогодні практика встановлення компенсаційних залишків на Україні майже не використовується, хоча в західних країнах є дуже розповсюдженою. Розмір компенсаційних залишків встановлюється як абсолютний мінімум; мінімальне середнє сальдо за певний період (як правило, місяць); фіксований відсоток від суми кредиту (наприклад, в обсязі відсотків за кредит, що підлягають сплаті за місяць. або в обсязі одноденного овердрафту).

Умови щодо розміру компенсаційного залишку визначаються між підприємством та банківською установою в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в кредитній угоді. Наявність компенсаційних залишків грошей може суттєво знизити витрати підприємства на проведення банківських операцій, тому створення та підтримка компенсаційних запасів грошей може суттєво знизити витрати підприємства на проведення банківських операцій, тому створення та підтримка компенсаційних запасів грошей відповідає інтересам підприємства.

Знання факторів. що обумовлюють обсяги надходження, витрачання грошей та їх залишків, є необхідним етапом усвідомлення механізму грошового обороту підприємства та його окремих складових. визначення можливостей управління ним для підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому.

91