Тема 27. Християнство в контексті сучасності

745

дійсність" (1987 p.), "Століття" (1991 р.). Для теоретичного обґрунтування соціального вчення католицизму, поряд з неотомізмом, широко використовуються ідеї католицького персоналізму, тейярдизму, екзистенціалізму та інших філософських течій. В соціальному вченні католицької церкви зберігається в основному старий категоріальний апарат, але там з'являються нові моменти, зокрема, готовність реагувати на зміни, що відбуваються в світі. Це зокрема знайшло відображення в розповсюдженому понятті "ознаки часу", яке вказує на нові явища і тенденції суспільного життя. В теологічний лексикон увійшло поняття "розвиток". Право приватної власності захищається, але не абсолютизується. Допускається можливість відчуження приватної власності заради "загального блага". Особливо підкреслюється, що Церква не пов'язує себе з певною соціальною чи політичною системою. Водночас Церква відмовилася від практики анафемствування інакодумців і перейшла до діалогу з ними та з невіруючими.

Нині центр уваги в католицькій соціальній доктрині перенесено з політичної проблематики на релігійно-етичні аспекти соціальних проблем. Проте і в останніх соціальних енцикліках Церква не відмовляється від аналізу широкої панорами світових процесів і явищ: тоталітаризму, мілітаризму, режимів з марксистською ідеологією, ринкової економіки, споживацького суспільства, духовності, культури, релігії. В енцикліці "Століття" грунтовно охарактеризовано зміни політичної ситуації в країнах центральної і східної Європи в 1989 -1991 pp.

Західна суспільна думка XIX ст. звернула особливу увагу на соціальний характер протестантської етики, але оцінювала її однобічно і часто абсолютизувала її роль в становленні буржуазного суспільства (У.Коббет, Дж.Тоніоло та ін.). Кульмінацією такого підходу стало на початку XX ст. дослідження "Протестантська етика і дух капіталізму" та інші праці М.Вебера.

Соціально-етичні ідеї протестантизму стали духовним відображенням нової тенденції суспільного розвитку і в такій якості дійсно відіграли важливу (але не вирішальну) роль в зміцненні цих тенденцій, в їх ідейному виправданні, в формуванні дисципліни і культури праці. Водночас вони відобразили психологію широких верств трудящих з їх надією про втілення в сучасній історичній формації таких загальнолюдських цінностей як високий соціальний статус людини праці, шанобливе ставлення до будь-якої корисної людям діяльності, необхідність професійного вдосконалення, чесність і обов'язковість в людських відносинах.

В XX ст. посилюється ідеологічне використання протестантської соціальної етики. Сучасні фундаменталісти, спекулюючи на традиційних протестантських ідеях працелюбності, справедливості, ощадності, бережливості, критикують ініціативу соціальної допомоги низам за рахунок податкодавців, називаючи їх несправедливими у відношенні до працюючих, захищають патріархальні цінності, характеризують безробіття і бідність як наслідок лінощів і

746

Розділ V. Релігія і сучасність

небажання здобути професію та добре працювати.