8.3. Запитання для самоконтролю

1. Що таке електроліти, електролітична дисоціація?

2. Від чого залежить сила електроліту? Приклади сильних і слабких електролітів?

3. Як дисоціюють у водному розчині солі, кислоти, основи?

4. В напрямку утворення яких речовин протікають реакції в розчинах електролітів? Наведіть конкретні приклади.

5. За якими правилами складають йонні рівняння реакцій?

6. Що таке константа дисоціації слабких електролітів? Що вона характеризує?

7. Що таке йонний добуток води, водневий показник? Що він характеризує, як його можна розрахувати або визначити експериментально?

8. Для чого використовується добуток розчинності? Як його можна розрахувати або визначити експериментально?

9. Що таке гідроліз солей? Які фактори впливають на нього? Чи всі солі гідролізують у водному розчині? Наведіть конкретні приклади.

10. Що характеризує ступінь гідролізу, константа гідролізу? Від яких факторів вони залежать?

11. Що треба враховувати при обчислені осмотичного тиску, температур кипіння і замерзання розчинів електролітів?

8.4. Задачі для самоконтролю

1. Напишіть у молекулярній та молекулярно-йонній формах рівняння реакцій взаємодії таких пар речовин:

а)Na₂S + FeSO₄ -> ; г) Pb(NO₃)₂ + Nal -> ;

б)Na₂S + HC1 -> ; ґ) NH₄C1 + Са(ОН)₂->;

в)CH₃COONa + HNO₃ -> д) Na₂CO₃ + НС1 ->. 2. Напишіть у молекулярній та молекулярно-йонній формах рівняння реакцій між такими речовинами:

а)AgNO₃ + FeCl₃ -> ; в) Ва(ОН)₂ + HNO₃ -> ;

б)СаСО₃ + НС1 ->; г) NiSO₄ + ВаС1₂->.

3.Змішують попарно речовини: a) NaOH і КС1; б) K₂SО₃ і НС1; в)СиС1₂ і Са(ОН)₂; г) НСООН і H₂SO₄; ґ) H₂SO₄ і НСІ; д) H₂SO₄ і КОН. У яких випадках реакції практично відбуваються до кінця? Складіть для цих реакцій молекулярні та молекулярно-йонні рівняння.

4.Складіть молекулярні та молекулярно-йонні рівняння реакцій гідролізу солей: K₂S, CuSO₄, K₃PO₄, Na₂CO₃.

5. Складіть молекулярні та молекулярно-йонні рівняння реакцій гідролізу солей: KCN, А1С1₃ і NH₄CN. Яке середовище (кисле, лужне чи нейтральне) буде в кожному випадку?

6.Складіть у молекулярній та молекулярно-йонній формах рівняння реакцій:

а) СиС1₂ + К₂СО₃ + Н₂О ->; б) FeCl₃ + Na₂CO₃ + H₂O ->.

7. Які з солей (KNO₃, К₂СО₃, KC1O₄, KCN, Na,SiO₃, ZnCl₂, AgNO₃) будуть гідролізувати у водних розчинах? Напишіть рівняння реакцій та вкажіть реакцію середовища.

8. Обчисліть ступінь гідролізу натрій ацетату в 1М розчині.

9. Ступінь гідролізу солі лужного металу та одноосновної кислоти в 0,1М розчині дорівнює 0,0014 %. Обчисліть константу гідролізу К_г цієї солі.

10. Визначте ступінь гідролізу (%) натрій гіпохлориту NaCIO в 0,001 М розчині при 25 °С.

11. Знайдіть рН 0,1 М розчину Na₂SO₃, враховуючи гідроліз солі за першим ступенем.

12. Знайдіть рН 0,1 М розчину Н₂SO₄, враховуючи, що ступінь дисоціації її становить 95%.

9. Комплексні сполуки

9.1.Загальна характеристика комплексних сполук

Всі хімічні сполуки умовно можна поділити на дві великі групи:

I - сполуки першого порядку, які утворюються при взаємодії атомів або ж досить простих молекул і будову яких можна пояснити, користуючись звичайними значеннями валентностей. Наприклад: O₂, H₂O, HCl, CaO, B₂O₃, CuCl₂, CH₄, C₁₇H₃₅COOH, Ni(ОН)₂ і таке інше.

II - сполуки другого або вищого порядку, які утворюються при сполученні складних, здавалось би, валентно насичених молекул. Ці сполуки звуться молекулярними, координаційними або ж комплексними.

Наприклад: K₂[PtCl₆], [Cu(NH₃)₄]SO₄, K₄[Fe(CN)₆], K₂[HgJ₄] і таке інше.

Координаційними (комплексними) називають хімічні сполуки, кристалічні решітки яких складаються з комплексних груп, утворених внаслідок взаємодії іонів або молекул, здатних існувати самостійно.

Перші координаційні сполуки були одержані і почали вивчатися на початку ХІХ сторіччя, але дійсно наукові уявлення про координаційні сполуки були викладені в роботах швейцарського вченого А. Вернера, який систематизував накопичений матеріал і сформулював у 1893 році теорію будови координаційних (комплексних) сполук. І сьогодні ця теорія залишається найважливішим узагальненням хімічної науки.

Згідно з координаційною теорією в молекулі будь-якої комплексної сполуки один із іонів, звичайно позитивно заряджений, займає центральне місце і називається комплексоутворювачем або центральним йоном. Безпосередньо навколо нього певним чином розташована певна кількість протилежно заряджених іонів або молекул, які звуться лігандами (або ж адендами) і які утворюють внутрішню координаційну сферу сполуки. При написанні формул комплексних сполук внутрішню сферу (комплекс) прийнято виділяти квадратними дужками. Іони, розташовані за внутрішньою координаційною сферою, утворюють зовнішню сферу сполуки. Якщо у внутрішній сфері заряди йонів в цілому скомпенсовані, то зовнішня сфера у комплексної сполуки відсутня. Для характеристики просторового розташування атомів, іонів, або молекул у кристалічних решітках та в комплексних сполуках використовується поняття “координаційне число” (КЧ).

Координаційне число дорівнює числу хімічних зв’язків, за допомогою яких ліганди безпосередньо зв’язані з центральним йоном-комплексоутворювачем.

Наприклад: К₄[Fe(CN)₆]

іони зовніш- іони внутрішньої координаційне

ньої сфери сфери число

йон Fe²⁺ - центральний йон, або ж комлексоутворювач;

йони CN^– - ліганди (аденди); 6 - координаційне число.

Ліганди можуть утворювати тільки один зв’язок з центральним атомом або іоном (монодентатні ліганди, наприклад: Cl^–, CN^–, ОН^– , NH₃, ) або декілька зв’язків (полідентатні ліганди ).