Основні напрямки визвольного руху в суспільно-політичному житті Наддніпрянщини у першій половині XIX ст.

Польський напрямок		Український напрямок		Російський напрямок
Об’єднував польських патріотів, що боролися за відновлення Речі Посполитої		Об’єднував прихильників боротьби за права українського народу, за звільнення від імперського панування		Ототожнювався з представниками російського дворянства, які домагалися лібералізації імперських порядків

Протягом першої половини України до появи нової суспільної XIX ст. український напрямок еліти — української інтелігенції, визвольного руху еволюціонував яка здійснила спробу висунути від боротьби нащадків козацької програму національного вйзволен-старшини за відновлення автономії ня українців.

Початок українського національного відродження

Передумови
Поява в лівобережної козацької старшини необхідності представляти до розгляду справ про надання прав російського дворянства необхідних історичних документів	Діяльність в Україні масонських організацій: поєднання українськими дворянами масонських ідеалів свободи, рівності та братерства зі своїми політичними прагненнями		Поширення західноєвропейських ідей: визнання народу носієм вищої влади, що має право на власну національну державу, та романтизму з його прихильністю до народної культури
			
Прояви
На Лівобережжі внаслідок пошуків нащадками козацької старшини документів для отримання дворянства і поширення ідей масонства відбувається пробудження національної свідомості, виникає рух, очолюваний дворянами-автоно-містами. Основна мета — відновлення втраченої автономії Гетьманщини		На Слобожанщині в 1805 р. було засновано Харківський університет, що став центром українського культурного відродження. Викладачі та випускники університету досліджували культуру та історію України, упроваджували українську мову в літературне користування
		
Значення
Завдяки діяльності дослідників-аматорів з Лівобережжя були видані перші етнографічні та історичні праці, які сприяли «відкриттю України» наступними поколіннями		Культурне відродження на Слобожанщині унаочнювало необхідність подальшої боротьби за права українців. За змістом воно було набагато перспективнішим, ніж боротьба дворян-автономістів за відновлення прав Гетьманщини

Російський визвольний та польський національно-визвольний рух на українських землях у 20—30-х рр. XIX ст. Масонство в Україні

Масонство (від англ. mason-каменяр) — наднаціональний релігійно-етичний рух; що виник в Англії на початку XVIII ст. Масонство має багатовікову історію. Члени Ордену масонів (чи «вільних каменярів») сповідували ідею Бога - Великого Майстра Всесвіту, про єдину людську спільноту: «весь світ - це одна велика республіка, де всі народи - одна сім'я». Основне масонське гасло - «Свобода, Рівність, Братерство». Хоч одним з основоположних принципів масонського Ордену, зафіксованих у його статутних вимогах, було невтручання у політику (члени масонських організацій повинні були лише духовно самовдосконалюватися і своєю високоморальною поведінкою впливати на суспільство), але названі вище ідеї запалювали багатьох з «вільних каменярів» на участь у революційних і національно-визвольних рухах.

Наприкінці XVIII ст. ложі (гуртки) масонів діяли в Житомирі, Одесі, Харкові, Полтаві, Львові, Самборі та інших містах. Центром масонського руху в Україні останньої чверті XVIII ст. став Київ. Після наполеонівських війн рух значно активізувався.

Членами лож були лікарі, архітектори, літератори, купці тощо. Серед масонів України було багато представників старшинсько-шляхетських родин. Зрозуміло, що гасла масонства приваблювали в його ряди тих, хто був незадоволений кріпацтвом. Проте не тільки них. Хоча масонство заперечувало національні кордони, але дух вільнодумства в умовах України не міг не формувати протесту проти національного гніту. Тому серед українських масонів поширювались і ідеї слов'янської федерації, у якій українці були б рівними серед рівних, і навіть державності України.

Основний наголос на національні проблеми України робила полтавська ложа «Любов до істини» (1818 -1819 рр.)- До цієї ложі належали 20 осіб, у т.ч. Іван Котляревський. Чутки про цю організацію дійшли до Петербурга, і цар закрив її особистим указом. Поступово деякі масони переходили від пасивної до дієвої опозиції царизму. Так, зокрема, зробила частина членів Полтавської ложі. На її базі у 1821 р. утворилося таємне «Малоросійське товариство», душею якого був ватажок дворянства Переяславського повіту Полтавської губернії Василь Лукашевич (1783 - 1866). Як і багато його учасників, Лукашевич поділяв ідеї Французької революції й національно-свідомих українських дворян та інтелігенції. Однодумцями Лукашевича стали поміщики і чиновники Олександр Величко, Петро Капніст, Іван Котляревський, Семен Кочубей і Василь Тарнавський. Товариство діяло за умов посиленої активності поліцейських властей після виходу царського указу 1822 р. про закриття всіх масонських організацій на території Російської імперії. Збираючись в різних місцях, члени товариства виступали за пропаганду традицій і славних сторінок минулого України. Лукашевич і його однодумці відстоювали ідеї державної незалежності України як головної передумови вільного розвитку національної культури, скасування кріпацтва й запровадження європейських форм державного устрою. «Малоросійське товариство» справило помітний вплив на пробудження національної свідомості української інтелігенції.

Масонство у Наддніпрянській Україні
				
Польське		Російське		Українське
Діяльність польських масонських лож була просякнута політичними мотивами, оскільки вони об'єднували тих, хто шукав засоби для боротьби проти поневолювачів. Метою поліських масонів було відновлення Речі Посполитої в межах, що вона мала до її поділів		Спершу російські масони не втручалися в політичне життя імперії. Проте після завершення російсько-французької війни 1812 р. у них посилюється опозиційне ставлення до влади. Метою російських масонів було вдосконалення імперських порядків на принципах масонської ідеології		Для українського дворянства участь у діяльності масонських лож була формою прояву власних опозиційних настроїв в умовах імперського панування. Українські масони поступово еволюціонували від способів морального вдосконалення людини до спроб їх поєднання з пошуком шляхів вирішення українських проблем
				
1822 р. Олександр І заборонив діяльність масонських ложі таємних організацій на території Російської імперії