Економічне становище в першій половині XIX ст. Економічний розвиток України в складі Російської Імперії в першій половині XIX ст.

Визрівання ринкових відносин у промисловості знайшло свій вияв перш за все в початку промислового перевороту. Від 30-х рр. XIX ст. швидкими темпами зростало фабричне виробництво, що базувалося на використанні парових машин. З поширенням машинного виробництва формувалися і класи підприємців та найманих робітників. Серед підприємців переважали вихідці з поміщиків, купців та міщан. Дуже важко було конкурувати з ними кріпакам-селянам. І все ж деяким з них це вдавалося Це були знатні призвища, такі як: Терещенко, Харитоненко, Симиренки, Яхненки, інші, що після відміни Кріпацтва стали міцними капіталістами.

Економічний розвиток супроводжувався розширенням внутрішньої торгівлі, котра здійснювалася переважно через базари та ярмарки. Визначне місце належало Україні у зовнішній торгівлі Російської імперії. Третина її експорту (переважно хліб, але й десятки видів іншої продукції рослинництва й тваринництва) йшла через азовські і чорноморські порти. Одночасно зросло значення цих портів в імпорті.

На промисловому розвитку України першої половини XIX ст. досить помітно відбилося залежне її становище у складі Російської імперії. Царський уряд створював кращі умови для розвитку найбільш прибуткових галузей промисловості у Центрі Росії. Це, насамперед, текстильна промисловість і виготовлення різноманітних металевих виробів — від цвяхів до складних, за тих часів, машин і механізмів. Третина виготовленої на підприємствах Московської, Владимирської, Ярославської і деяких інших Центральноросійських губерній продукції реалізувалася в Україні. В той же час з України в ці губернії вивозилася лише сировина і продукти переробки сільськогосподарської продукції. Такий характер обміну був економічно надзвичайно вигідний для російських губерній і невигідний для українських.

Втрата українцями власної державності вплинула на формування національного складу міст, кількість жителів яких в умовах промислового перевороту швидко зростала. В українських містах українці опинялися в меншості. Там переважали російські чиновники, купці, промисловці, єврейські торгівці і ремісники, заводчики і фабриканти різних національностей, не українські за походженням робітники і дрібні службовці.

Але, попри всі перепони, у першій половині XIX ст. відбувався економічний поступ України. Збільшувалася кількість фабрично-заводських підприємств, дедалі ширше застосовувалися машини й використовувалася вільнонаймана праця. Та нові процеси в економічному житті гальмувалися кріпосницькими порядками.

Особливості економічного розвитку

Процес занепаду кріпацтва і становлення нового ринкового господарства, що відбувався в цей час, здійснювався у складних умовах, під впливом різних, інколи суперечливих, чинників Своєрідним «випробувальним полігоном» нових економічних відносин була Південна Україна, де використання вільнонайманої робочої сили набуло найбільших масштабів і довело свою ефективність Правобережжя було регіоном переважання примусової праці селян-кріпаків Перетворення примусової праці на перешкоду для подальшої індустріалізації та викликане цим сповільнення темпів економічного розвитку змушувало правлячі кола шукати шляхи реформування застарілих виробничих відносин Економіка Наддніпрянщини упродовж усього XIX ст. зберігала аграрний характер Зростання попиту на продукти харчування в Європі та світі стимулювало розвиток сільського господарства Наддніпрянщини Перша половина XIX ст. стала для Наддніпрянщини часом втягування в систему світової торгівлі У 30-х рр. XIX ст. в Наддніпрянщині розпочалася промислова революція