Селяни у складі населення Наддніпрянської України (на середину XIX ст.)

Правобережжя	Лівобережжя	Південь

Міста.

Розміщення промислових підприємств переважно у містах сприяло їх економічному зміцненню, зростанню міського населення. Протягом першої половини ХІХ ст. Чисельність городян зросла у три рази, а на Півдні, господарське освоєння якого здійснювалося на некріпосницький основі, у 4,5 рази.

Швидкий зріст міського населення у південних губерніях України був викликаний інтенсивною розбудовою морських портів, що мали загальноімперське значення – Одеси, Миколаєва, Херсона та ін. Одеса у 1817 р. була оголошена відкритим, вільним портом (порто-франко). Туди було дозволено безмитний ввіз зарубіжних товарів і безмитний їх продаж. Це сприяло перетворенню Одеси в одне з найбільших міст імперії.

Зростання кількості промислових робітників у Наддніпрянській Україні

Найбільші українські міста на середину XIX ст.

На середину століття із 850 міст і містечок українських земель лише 62 мали понад 10 тис. жителів, а 5 — понад 50 тис. жителів.

Сільськогосподарська спеціалізація регіонів Наддніпрянської України в першій половині XIX ст.

Наддніпрянська Україна
							
Правобережжя		Лівобережжя		Слобожанщина			Південь
Озима пшениця, цукрові буряки, картопля, жито, овес		Зернові культури, картопля, коноплі		Жито, овес, картопля, тютюн, льон на волокно			Пшениця (на експорт), льон на олію, тонкорунне вівчарство
							
Поглиблення сільськогосподарської спеціалізації сприяло розвитку внутрішньої торгівлі

Місце України в зовнішній торгівлі Російської імперії

Визначне місце належало Україні у зовнішній торгівлі Російської імперії. На початку XIX ст. Росія вела торгівлю в основному через Балтійське море. За півстоліття становище змінилося — зросла роль чорноморських і азовських портів: у 50-ті рр. до них уже перейшла третина експорту (вивозу). Основне місце в експорті займав хліб, особливо пшениця (близько 90%). Український хліб вивозили в Туреччину, Грецію, Південно-Європейські держави - Італію, Францію, а також в Англію. Через порти на Чорному і Азовському морях йшло до 87% загального хлібного експорту Росії. Крім хліба, експортувалися десятки видів іншої продукції рослинництва й тваринництва. В Австрію, Прусію, Царство Польське, Молдавію з України гнали худобу, а також вивозили мед, віск, рибу, риб'ячий клей тощо.

Значне місце належало Україні в загальноросійському імпорті (ввозі). З-за кордону привозилися головним чином продукти і предмети розкоші — вина, шовк, какао, перли, дорогий одяг і взуття, кава, чай, прянощі тощо. З початком промислового перевороту через українські порти все частіше ввозили машини і обладнання.

Особливості

Наддніпрянщина забезпечувала 78 % пшениці та 55 % вовни, які експортувалися з імперії (від загального обсягу) У першій половині XIX ст. чорноморсько-азовські порти за обсягами перевезень значно випереджали балтійські порти. їх розвиток був пов'язаний з наближеністю до українських земель, де вироблялася експортна продукція