Кількість українських військових формувань у складі російської армії кінні козацькі полки

Українське козацьке військо (усього 3 тис. козаків)

Усього до складу російської армії було надіслано понад 61 тис. козаків колишньої Гетьманщини.

* Кожен значок дорівнює одному полку кінноти.

Кожен значок дорівнює 4 тис. піхотинців.

Місце України в російсько-турецькій війні 1828-1829 рр. Азовське козацьке військо

Своєрідно відгукнулися в Україні події ще однієї російсько-турецької війни, 1828-1829 рр. На відміну від попередніх, ця війна вже не зачепила українських земель. Але оскільки воєнні дії розгорнулися в турецьких володіннях в безпосередній близькості від України, то і в цій війні імперія максимально використовувала її матеріальні і людські ресурси.

На початку війни бої відбувалися і на землях Задунайської Січі. Частина колишніх запорожців вирішила повернутися в Україну. Значну роль в прийнятті ними цього рішення відіграли суперечки з владою, прямолінійна політика Туреччини щодо козацтва. Важливу роль у переході задунайців до Російської держави відіграв останній кошовий отаман Задунайської Січі Йосип Гладкий (1789 —1866). Він перевів козацький Кіш в межі Російської держави тоді, коли Росія бажала цього найбільше.

Але задунайським козакам після повернення не дозволили селитися на землях їх батьків і дідів. В інтересах власної вигоди російський уряд планував оселити задунайських козаків в західній частині Кавказького хребта. Обставини на Кавказі не дозволили цього зробити. Тому із задунайців було створене Окреме Запорозьке військо, яке в 1832 р. перейменували в Азовське козаче військо. Воно було розміщене на узбережжі Азовського моря і отримало землі в Олександрівському повіті Катеринославської губернії. Разом з сім'ями в цьому війську було 6 тисяч осіб, згодом майже 11 тисяч. В обов'язки війська входило спостереження за східним узбережжям Чорного моря і його охорона з метою припинення зносин турецьких контрабандистів з гірськими народами Кавказу. Військо проіснувало до 1866 р. На той час близько половини козаків переселили на Кубань, а тих, хто залишився, перевели в селянський стан.

Місце України в російсько-турецьких війнах першої половини XIX ст.

Російсько-турецька війна 1806—1812 рр.			Російсько-турецька війна 1828—1829 рр
Українські землі були безпосередньо наближені до головного театру воєнних дій у Молдавії, Валахії та Болгарії У Чернігівській, Полтавській, Київській, Херсонській, Катеринославській та Харківській губерніях було проведено набір до ополчення. Кожна губернія відправляла по кілька тисяч ополченців На українські губернії ліг тягар продовольчого забезпечення російської армії. 3 Лівобережжя на потреби армії було реквізовано понад 1 тис. коней, близько 14 тис. волів і понад 6 тис. возів у супроводі 4 тис. селян-пого-ничів Українцям у складі російської армії довелося йти «брат на брата», оскільки в турецький армії були підрозділи задунайських запорожців			Воєнні дії розгорнулися в турецьких володіннях поблизу території України, і тому російський уряд максимально використовував її матеріальні та людські ресурси У 1828 р. було створено Дунайське козацьке військо з нащадків колишніх запорожців, що воювали у складі російської армії Селяни повинні були постачати необхідні для російської армії фураж і продовольство, надавати волів і підводи для перевезення вантажів Несподівану допомогу росіяни отримали від козаків-задунайців, частина яких на чолі з кошовим отаманом Й. Гладким перейшла набік Росії
			
Результати
За Бухарестським миром, підписаним у травні 1812 р., до Росії відійшла Бессарабія. Більшість її населення складали молдавани, але в трьох повітах (Хотинському, Акерманському та Ізмаїльському) проживали українці		За Адріанопольським договором, укладеним у 1829 р., Туреччина віддавала Росії землі в гирлі Дунаю, що раніше були частиною володінь Задунайської Січі і де проживало українське населення