- •М іністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Конспект лекцій
- •Тема 1 машинобудівне підприємство в системі ринкових відносин
- •1.1. Підприємство: цілі діяльності, організаційні основи, продукція
- •1.2. Організаційно-правові форми підприємства
- •1.3. Ринкове середовище підприємства
- •1.4. Маркетинг товарів промислового виробництва
- •Тема 2 основний капітал підприємства
- •2.1. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів підприємства
- •2.2. Класифікація, структура, облік та оцінка основних фондів
- •2.3. Знос, амортизація і відтворення основних фондів
- •2.4. Показники використання основних фондів
- •2.5. Нематеріальні активи
- •Тема 3 виробнича потужність підприємства
- •3.2 Методика розрахунку виробничої потужності.
- •3.1 Види виробничої потужності
- •3.2 Методика розрахунку виробничої потужності
- •3.3 Шляхи підвищення ефективності використання виробничої потужності підприємства
- •Тема 4 оборотні засоби підприємства
- •4.1 Оборотні засоби: загальна характеристика, склад і структура
- •4.2. Нормування оборотних засобів
- •4.3. Ефективність використання оборотних засобів підприємства
- •Тема 5 персонал підприємства та продуктивність праці
- •5.1. Персонал підприємства, його склад, структура і класифікація
- •Набір та підготовка персоналу підприємства
- •5.3. Визначення чисельності окремих категорій персоналу підприємства
- •5.4. Продуктивність праці, показники та методи її визначення
- •5.5. Чинники та резерви зростання продуктивності праці
- •Тема 6 оплата праці
- •6.1. Заробітна плата: сутність, функції
- •6.2. Елементи організації заробітної плати
- •6.3. Тарифна система оплати праці
- •6.4. Система оплати праці
- •6.5 Преміювання персоналу
- •Тема 7 собівартість продукції підприємства
- •7.1. Сутність, значення та класифікація витрат
- •7.2. Групування витрат за економічними елементами
- •7.3. Калькуляція собівартості продукції
- •7.4. Наближені методи розрахунку собівартості виробів
- •7.5. Напрями зниження собівартості продукції
- •Тема 8 ціноутворення
- •8.1. Ціна: поняття, функції, класифікація
- •8.2. Методи ціноутворення
- •8.3. Цінова політика підприємства
- •Тема 9 ефективність інженерних та господарських рішень
- •Сутність визначення ефективності інженерних та господарських рішень
- •Показники та методи розрахунку ефективності інвестицій
- •9.3 Показники порівняльної ефективності інновацій та методи розрахунку порівняльного ефекту виробничих інновацій
- •9.4 Методика розрахунку сукупного ефекту від створення нової продукції
- •Література
2.2. Класифікація, структура, облік та оцінка основних фондів
У процесі виробництва продукції беруть участь різні групи основних фондів. Для правильного обліку й планування відтворення основних фондів запроваджено їхню класифікацію (рис. 2.1).
Рис.2.1 Видова класифікація основних фондів
Будівлі — архітектурно-будівельні об'єкти, які створюють умови для виконання виробничих процесів, процесів управління, а також для зберігання матеріальних цінностей та інших аналогічних цілей.
Споруди — інженерно-будівельні об'єкти, які створюють умови для процесу виробництва і виконання технічних функцій, не пов'язаних зі зміною предметів праці (галереї, естакади, резервуари, мости, димові труби, огорожі та ін.).
Передавальні пристрої — пристрої, за допомогою яких здійснюється передача електричної, теплової або механічної енергії від машин-двигунів до робочих машин, а також передача рідких і газоподібних речовин (електромережі, трубопроводи, трансмісії та ін.).
Машини та устаткування, які своєю чергою поділяють на такі групи:
силові машини й устаткування;
робочі машини й устаткування;
вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування;
обчислювальна техніка.
До групи "Силові машини та устаткування" належать машини-генератори, які використовують для виробництва електричної та теплової енергії, а також всі машини-двигуни, які використовують для перетворення різних видів енергії (енергії вітру, тепла, води, електричного струму та ін.) на енергію руху, тобто в механічну енергію. До цієї групи належать також парові котли, всі види турбін, атомні реактори, електродвигуни й електрогенератори, двигуни внутрішнього згорання, силові трансформатори та ін.
До групи "Робочі машини та устаткування" належать усі види робочих машин і устаткування, призначені: для механічної, хімічної та термічної дії на предмети праці при виготовленні продукції або при виконанні послуг виробничого характеру; для переміщення предметів праці.
До групи "Вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування" належать (електричні, гідравлічні, пневматичні); регулюючі пристрої; обладнання заводських науково-дослідних лабораторій та ін.
До групи "Обчислювальна техніка" належать комп'ютери, а також різноманітні електронно-обчислювальні машини та периферійне устаткування до них, яке слугує для фіксації, передачі та тиражування інформації.
5. Транспортні засоби. До цього виду основних фондів належать рухомий склад усіх видів транспорту, що використовується на підприємстві, окрім конвеєрів, транспортерів та інших засобів, включених до складу машин та устаткування. До складу транспортних засобів входять також магістральні трубопроводи і відводи від них, призначені для переміщення рідких і газоподібних речовин на великі відстані.
Інструмент, що містить усі види ручних механізованих інструментів, а також різноманітні пристрої для оброблення предметів праці, і які мають термін служби більш як один рік.
Виробничий і господарський інвентар, приладдя. До цього виду основних фондів належать різноманітні предмети, призначені: для полегшення виконання виробничих операцій (робочі столи, верстаки); для виконання процесів управління (меблі); для створення умов безпечної роботи (огорожі, вентилятори та ін.), для зберігання предметів праці (виробнича тара, стелажі та ін.) з терміном служби більш як один рік.
Земельні ділянки, на яких розміщена територія підприємства.
Інші виробничі фонди. До складу цього виду основних фондів належать незалежно від вартості бібліотечні фонди, музейні цінності (за винятком експонатів, які є предметами мистецтва та побуту), постільні речі, які враховують у складі основних фондів підприємств.
Відповідно до вимог чинних стандартів бухгалтерського обліку рішення щодо віднесення малоцінних засобів праці до складу основних або оборотних фондів підприємства приймають самостійно.
У наведеній класифікації не всі елементи основних фондів відіграють однакову роль у виробничих процесах. Одні з них (машини й устаткування) беруть безпосередню участь у виробничих процесах і тому належать до активної частини основних фондів. Інші основні фонди (виробничі будівлі та споруди) забезпечують нормальне функціонування виробничих процесів і становлять пасивну частину основних фондів.
Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості на підприємстві, визначає видову (технологічну) структуру основних фондів. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів прогресивна і ефективніша, чим більша у їхньому складі частка активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників.
На структуру основних фондів суттєво впливає серійність виробництва продукції. На підприємствах будь-якої галузі, де частка індивідуальної та дрібносерійної продукції велика, частка машин і устаткування у вартості основних фондів зменшується, а на підприємствах тієї ж галузі, де переважає середньо- і великосерійне виробництво, ця частка збільшується. У результаті проведених досліджень встановлено, що збільшення частки активної частини основних фондів на 1 % за відповідних умов сприяє зростанню фондовіддачі на 0,3—0,35 %, а це дає змогу підвищити випуск продукції і зменшити її собівартість.
Під час аналізу вікової структури основних фондів прийнято їх вирізняти за такими віковими групами: до 5 років; від 5 до 10 років; від 10 до 15 років; від 15 до 20 років; більш як 20 років. Якщо збільшується частка старого устаткування, це призводить до збільшення витрат на підтримування його в робочому стані і ремонт, погіршення якості продукції та ін.
На структуру основних фондів здійснюють вплив й інші чинники, зокрема:
обсяги виробництва продукції;
структура капітальних вкладень у створення нових основних фондів;
вартість будівництва виробничих об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування;
— кліматичні та географічні умови розміщення підприємств.
Щодо всієї сукупності промислових підприємств в Україні, то в загальному обсязі основних фондів частка окремих їх видів упродовж останніх років коливалася в межах: будівель і споруд — 45—47 %; машин і устаткування — 40—42 %, у тому числі робочих — 30—32 %; транспортних засобів — 2,5—3 %. Загальна тенденція динаміки технологічної структури основних фондів характеризується поступовим збільшенням їхньої активної частини.
Основні фонди в процесі виробництва можуть мати натуральну і грошову форми. Облік основних фондів у натуральній формі необхідний для визначення технічного стану основних фондів, виробничої потужності підприємства, ступеня використання обладнання та для інших цілей. Цей облік здійснюють у процесі інвентаризації основних фондів.
Грошова (вартісна) оцінка основних фондів необхідна для визначення їхнього загального обсягу, динаміки, структури, величини вартості, яка переноситься на вартість готової продукції, а також для розрахунків економічної ефективності інвестицій.
Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунків економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.
У зв'язку з тривалим функціонуванням і поступовим спрацюванням засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюють:
залежно від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновленою вартістю;
залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю.
Первісна вартість основних фондів — це фактична їх вартість на момент запровадження чи придбання. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва, а первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування, монтаж і налагодження цього устаткування на місці роботи.
Початкова вартість основних фондів (Вп) підприємства формується з фактичних витрат на їх придбання (Впр), спорудження (Всп) або виготовлення, включаючи витрати на доставку (Вд), монтаж (Вм) та запуск у дію (Вз.д), виплати комісійних посередникам тощо (Він):
Вп = Впр + Вд + Вм +Вз.д. + Він;
або
Вп = Всп + Вобл + Вз + Він,
де Вобл – витрати на обладнання, що встановлюється на спорудженому об’єкті, грн..
Протягом року введення та вибуття основних фондів (ОФ) з балансу підприємства відбувається нерівномірно. Це означає, що у різні моменти вартість ОФ підприємства неоднакова. З метою спрощення обліку, економічних розрахунків та аналізу наявності, стану і руху ОФ обчислюється їх середньорічна вартість (Вс.ро.ф.)
Вс.ро.ф = Вп.ро.ф. + (Внад.· tпр)/12 – (Ввиб · tвиб)/12,
або
Вс.ро.ф = (Вп.ро.ф + Вк..р.о.ф)/2,
де Вп.ро.ф – вартість ОФ на початок року, грн..;
Вк.р.о.ф – вартість ОВ на кінець року, грн.;
Внад – вартість ОФ, що надійшли на баланс підприємства протягом року, грн..;
Ввиб – вартість ОФ, що вибули протягом року з балансу підприємства, грн..;
tпр, tвиб – кількість повних місяців протягом року, коли ОФ, що надійшли перебували на балансу чи вибули з балансу підприємства, відповідно.
Відновлена вартість основних фондів — це вартість їх виготовлення в умовах певного року (в умовах сьогодення). Тобто вона враховує ті витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Виокремлення поняття відновленої вартості зумовлено тим, що під впливом різних чинників (науково-технічний прогрес, інфляція та ін.) виникає різниця між первісною і відновленою вартістю. Для усунення цієї розбіжності здійснюють переоцінку основних фондів. В умовах інфляції в процесі переоцінки збільшується вартість основних фондів за допомогою встановлених коефіцієнтів. Підприємства мають право не частіш як раз на рік (на 1 січня кожного звітного року) переоцінювати повністю або частково основні фонди за відновленою вартістю шляхом індексації (за допомогою індекса-дефлятора) або прямого перерахунку за документально підтвердженими ринковими цінами з віднесенням різниці, що виникла на додатковий капітал підприємства, а суми уцінки — до складу витрат підприємства.
Залишкова вартість основних фондів (балансова вартість) характеризує їхню реальну вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданих послуг). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів. Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості. Тобто ліквідаційна вартість — це сума грошових коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їхньої експлуатації за вирахуванням витрат на їхню ліквідацію.