- •М іністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Конспект лекцій
- •Тема 1 машинобудівне підприємство в системі ринкових відносин
- •1.1. Підприємство: цілі діяльності, організаційні основи, продукція
- •1.2. Організаційно-правові форми підприємства
- •1.3. Ринкове середовище підприємства
- •1.4. Маркетинг товарів промислового виробництва
- •Тема 2 основний капітал підприємства
- •2.1. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів підприємства
- •2.2. Класифікація, структура, облік та оцінка основних фондів
- •2.3. Знос, амортизація і відтворення основних фондів
- •2.4. Показники використання основних фондів
- •2.5. Нематеріальні активи
- •Тема 3 виробнича потужність підприємства
- •3.2 Методика розрахунку виробничої потужності.
- •3.1 Види виробничої потужності
- •3.2 Методика розрахунку виробничої потужності
- •3.3 Шляхи підвищення ефективності використання виробничої потужності підприємства
- •Тема 4 оборотні засоби підприємства
- •4.1 Оборотні засоби: загальна характеристика, склад і структура
- •4.2. Нормування оборотних засобів
- •4.3. Ефективність використання оборотних засобів підприємства
- •Тема 5 персонал підприємства та продуктивність праці
- •5.1. Персонал підприємства, його склад, структура і класифікація
- •Набір та підготовка персоналу підприємства
- •5.3. Визначення чисельності окремих категорій персоналу підприємства
- •5.4. Продуктивність праці, показники та методи її визначення
- •5.5. Чинники та резерви зростання продуктивності праці
- •Тема 6 оплата праці
- •6.1. Заробітна плата: сутність, функції
- •6.2. Елементи організації заробітної плати
- •6.3. Тарифна система оплати праці
- •6.4. Система оплати праці
- •6.5 Преміювання персоналу
- •Тема 7 собівартість продукції підприємства
- •7.1. Сутність, значення та класифікація витрат
- •7.2. Групування витрат за економічними елементами
- •7.3. Калькуляція собівартості продукції
- •7.4. Наближені методи розрахунку собівартості виробів
- •7.5. Напрями зниження собівартості продукції
- •Тема 8 ціноутворення
- •8.1. Ціна: поняття, функції, класифікація
- •8.2. Методи ціноутворення
- •8.3. Цінова політика підприємства
- •Тема 9 ефективність інженерних та господарських рішень
- •Сутність визначення ефективності інженерних та господарських рішень
- •Показники та методи розрахунку ефективності інвестицій
- •9.3 Показники порівняльної ефективності інновацій та методи розрахунку порівняльного ефекту виробничих інновацій
- •9.4 Методика розрахунку сукупного ефекту від створення нової продукції
- •Література
5.4. Продуктивність праці, показники та методи її визначення
Продуктивність праці — це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого.
Продуктивність передбачає ефективне, раціональне використання не лише праці, але й усіх інших ресурсів — капіталу, землі, сировини, матеріалів, енергії, інформації. Ось чому, визначаючи політику та стратегію будь-якого підприємства й аналізуючи продуктивність праці, обов'язково зіставляють продуктивність праці з рівнем використання інших чинників виробництва. Разом з тим, якість та продуктивність більшості цих чинників безпосередньо залежить від якості трудових ресурсів та рівня використання їхнього потенціалу.
Розрізняють індивідуальну, локальну та суспільну продуктивність праці.
Під індивідуальною продуктивністю праці розуміють продуктивність праці окремих працівників на конкретній дільниці виробництва.
Локальна продуктивність праці становить середню продуктивність праці по окремій дільниці, цеху, підприємству або галузі.
Суспільна продуктивність праці — це середній рівень продуктивності праці в національному господарстві в цілому.
Залежно від прямого чи оберненого співвідношення обсягу продукції, робіт або послуг та кількості праці, затраченої на виробництво цього обсягу, вирізняють два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.
Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (обсягом робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, квартал, рік).
Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).
Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління).
Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності підприємств або їхніх підрозділів, мети розрахунків і ґрунтується на методичних особливостях (рис. 5.3).
На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції та затрати праці. Якщо обсяг продукції вимірюється натуральними показниками (в штуках, тоннах, метрах тощо), то і відповідні показники продуктивності праці називаються натуральними. Вони найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, достатньо наочні й показові, проте мають суттєвий недолік — їх неможливо застосувати до різнорідної продукції. Різновидом натуральних показників виробітку є так звані умовно-натуральні вимірники, використання яких дозволяє розширити можливість застосування цих показників.
Рис. 5.3. Методи визначення та показники рівня продуктивності праці
Так, якщо підприємство випускає кілька видів схожої продукції, обсяг випуску можна виразити в умовно-натуральних показниках, що зводить різну продукцію до однієї одиниці виміру (наприклад, різні види палива перераховують в умовне паливо з теплотворною здатністю 7000 ккал/кг). Проте застосування цих показників досить обмежене.
Для оцінювання рівня виробітку на окремих робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти у натуральних та грошових одиницях, використовують трудові показники. У цих показниках для характеристики обсягу виробництва застосовують норми трудових витрат у нормо-годинах. Ці показники застосовуються на підприємствах для визначення чисельності робітників і потребують відповідної наукової обґрунтованості використовуваних норм.
Найбільш універсальними й поширеними є вартісні показники.
Вартісними називають показники виробітку, у яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Вони дають змогу порівнювати продуктивність праці на підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що надаються. Для забезпечення точності визначення продуктивності праці (особливо її динаміки) за вартісними показниками слід ураховувати вплив на її рівень передусім цінового чинника. Так, необґрунтоване завищення ціни продукції монополістами призводить до фіктивного зростання продуктивності праці.