- •1. Походження культури. Процес культурогенезу на території України
- •2. Матеріальна культура землеробів та скотарів.
- •3. Культура скіфо-сарматської доби
- •5. Виникнення і розвиток укр. Мови у польсько-литовську добу.
- •4. Писемність і освіта. Літописання Київської Русі.
- •6. Реформаційний рух, братства та їхні школи. Острозька та Києво-Могилянська академії.
- •7. Українське бароко в архітектурі козацько-гетьманської держави.
- •8. Нова українська література та поезія в часи пробудження української національної свідомості.
- •9. Модернізм в архітектурі початку хх ст.
- •10. Українське національно-культурне відродження 20-х років хх ст.
- •11. Живопис і нові форми мистецтва сучасної української культури.
- •12. Становлення культури як один із аспектів людини та суспільного способу життя.
- •14. Мова, писемність, освіта населення міст-держав Північного Причорномор’я.
- •17. Передумови формування українського театру. Музичне життя в козацько-гетьманську добу.
- •15. Монументальне мистецтво, іконопис, книжкова мініатюра Київської Русі.
- •16. Архітектура та будівництво України у складі Великого князівства литовського.
- •18. Особливості розвитку української культури на початку хх ст. Освітній та науково-технічний рівень.
- •19. Національна культура в умовах панування радянської ідеології 30-50 рр. Хх ст..
- •21. Постмодернізм як плюралізм стильових напрямків в українському мистецтві сьогодення.
- •20. Літературне життя, театр, кінематограф першої пол. Хх ст.
- •22. Культура неолітичного населення України.
- •23. Архітектура Київської Русі.
- •24. Осередки культури в Україні хіу – сер. Ху ст.: освіта, книгописання.
- •25. Книгописання, друкарство, архітектура др. Пол. Хуі – сер. Хуіі ст..
- •26. Малярство монументальне та станкове. Становлення світського живопису та портрету.
- •27. Класична архітектура хіх – поч. Хх ст.
- •28. Скульптура та малярство на поч. Хх ст.
- •29. Поезія та літ-ра др. Пол. Хх ст.
- •30. Українська барокова літ-ра.
- •Українська національна свідомість-
- •Палацова архітектура
26. Малярство монументальне та станкове. Становлення світського живопису та портрету.
Монументальне малярство становить порівняно менш відому сторінку історії українського мистецтва другої половини XV — першої половини XVI ст. Опосередковані дані вказують на можливість певного звуження сфери його поширення. Це була зворотна сторона розвитку ансамблю в станковому малярстві. Проте і за несприятливих умов монументальне малярство продовжувало розвиватися.Лише писемні джерела свідчать про тяглість традиції монументального малярства у Києві. Тут мали місце такі значні роботи, як декорація 1470 р. інтер’єру відбудованого Успенського собору Києво-Печерського монастиря. Якщо наприкінці XIV — у першій третині XV ст. українські монументалісти чимало працювали поза межами українських земель, то в рамках розглядуваного періоду цей аспект їхньої діяльності йде на спад. Єдиний відомий його приклад дає виконана 1470 р. декорація каплиці Святого Хреста в кафедральному соборі на Вавелі у Кракові, замовником якої був король Казимир IV. Розміри приміщення не давали змоги розгорнути повний ансамбль декорації інтер’єру — його складові частини подано у скороченій редакції. Технікою фрески виконано фігури ангелів на склепінні, окремі сцени христологічного й богородичного циклів та півпостаті і постаті святих. Про монументальне малярство європейської традиції відомо мало. Розвиток мережі парафіяльних костьолів та монастирів створював необхідні передумови для його поширення, проте єдиною оригінальною пам’яткою є фрагмент декорації парафіяльного костьолу у Дрогобичі із зображенням св. Христофора на орнаментальному тлі, який засвідчує притаманне тогочасній культурі своєрідне переплетення традицій пізньої готики та Відродження. Станкове мистецтво — термін, яким позначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер (щодо доби Київської Русі — то це іконопис). Визначним майстром цього мистецтва був чернець Києво-Печерського монастиря Алімпій (Олімпій, Аліпій), який освіту художника здобував, за твердженням літопису, в Царгороді. Алімпій розмальовував Успенський собор Києво-Печерської лаври, виконував багато замовлень від князів та бояр. Очевидно Алімпій мав свою школу при монастирі. Окрім Алімпія, літопис зберіг для нас ім´я ще одного художника — Григорія.Творів станкового мистецтва XI—XII ст. дійшло до наших днів дуже мало. Одна з них — ікона "Борис і Гліб" з Київського музею російського мистецтва. Вона тісно пов´язана з історією Русі і з літературними джерелами, зокрема "Сказанням про Бориса і Гліба". Художник передає одяг і атрибути в іконі в їх історичній конкретності: мечі в руках Бориса і Гліба — символи їх княжої влади. Моделювання облич позбавлене того живописного ліплення, яке спостерігалось у пойменованих іконах, постаті теж позбавлені об´єму, гранично сплощені. Відсутність згорток на тканинах надає постатям скутості й статичності. Стилістика ікони свідчить про відхід від візантійських форм в іконописі і утвердження місцевих рис. Світський портрет на українських землях виник у кінці ХVІ ст. в трьох композиційних варіантах – погрудному, поясному та на повний зріст, які і в наступні століття утримувалися як усталені і незмінні опорні елементи портретного живопису. Портрети на повний зріст були найбільш репрезентативні, особливо ті з них, що відзначалися багатою аранжировкою, поясні і погрудні позначені простотою і суворістю художньої мови. Найраніше світський портрет в Україні поширився у середовищі магнатів, переважна більшість з яких були нащадками давньоруських православних княжих родів – як знамениті Острозькі, захисники православ’я, некороновані королі. Саме на початку ХVІІ ст. князівський прошарок досяг найбільшої чисельності, в цей же час почався і швидкий процес його згасання. В цілому портрет цього часу був явищем більш елітарним, ніж у наступні періоди.