20. Літературне життя, театр, кінематограф першої пол. Хх ст.

Утворювалися мистецькі спілки – своєрідні «громади», наприклад «Плуг» - спілка селянських письменників. Вона нараховувала сотні членів та десятки місцевих організацій і проводила велику культурну роботу, популяризуючи українську мову та літературу. Активними членами «Плугу» були С. Пилипенко (голова), Д.Бедзик, А.Головка, Н.Забіла.Також існувала організація робітничих письменників - «Гарт». До них належали П. Тичина, М. Хвильовий, М. Йогансен. Інші літературні угрупування «Нова генерація», «Ланка», «Західна Україна», «Авангард», «Молодняк». На руїнах «Гарту» виникли організації ВУСПП (Всеукр. Спілка пролетарських письменників, 1927) та ВАПЛІТЕ. Видатні письменники – М.Зеров, М. Драй-Хмара, Рильський (збірка – «На білих островах»), Є. Маланюк («Стилет і стилос», «Земна Мадонна»), В.Сосоюра(«Червона зима», «Навколо»), П.Тичина (поема «В космічному оркестрі»), Богдан Ігор – Антонич (Привітання життя), О.Ольжич (Ріньє), С.Гординський (Барви й лінії), В.Підмогильний (Місто).Під кінець двадцятих років зна4ні досягнення мають театр і кіно. На екранах з’являються перші фільми О.Довженка – Звенигород, Арсенал, Земля. Лесь Курбас – реформатор укр. Театру, вивів укр. театр на широку світову арену. Вистава «Цар Едіп», була революційною та полемічною, «Вертеп» - абсолютно самобутня з національного боку вистава, постановка «Гайдамаків» за Т.Г.Ш. Справді епохальною стала вистава «Народний Малахій», наступною стала «Мина Мазайло»

22. Культура неолітичного населення України.

Найбільшого розвитку матеріальна і духовна культура в умовах первісного ладу досягла в період неоліту. Саме в цей час поліпшилась техніка виготовлення знарядь праці з каменю. Усі вони оброблялися способами шліфування і полірування, а також пиляння і свердлування, що давало змогу людині з більшим успіхом, ніж раніше, надавати каменю необхідної форми. Найефективнішим знаряддям праці для неоліту, що суттєво полегшувало працю людини з вирубування лісових ділянок для землеробства, заготівель будівельного матеріалу, спорудження житла, човнів тощо, була сокира. Однією з найвизначніших рис неоліту, притаманною всім культурам, було виробництво керамічного посуду. Кераміка стала новим штучним продуктом для виготовлення знарядь праці. А це, в свою чергу, викликало до життя новий комплекс уявлень у духовній культурі. Форма й орнамент посуду різних культур відбили 300 антропоморфних персонажів, рослинних та космічних символів. Численні приклади доводять: посуд став одним із найважливіших символів Сонця, неба, Всесвіту. Кераміку виготовляли спеціально призначені люди в певні дні року, що супроводжувалося спеціальними обрядами. Покровителями господарства часто вважали основних богів, а гончарі користувалися великою повагою.Новим видом господарства стало прядіння. Воно спонукало до винайдення першого колеса (яке, можливо, було прообразом колеса в транспорті) — прясла, що слугувало за маховичок і важок для веретена. Разом із прядінням виникло і ткацтво, внаслідок чого було створено ще один штучний продукт — тканину. В образотворчому мистецтві неолітичних племен поширюється декоративний напрям, тобто прикрашення вжиткових речей (посуду, одягу, зброї тощо) художнім розписом, вишивкою, різьбою. Наприклад, кераміку, яку в ранньому неоліті нічим не прикрашали, в пізньому неоліті лісової смуги України почали оздоблювати орнаментом. Саме з часів неоліту бере свій початок міфологія. Яскравим її прикладом є міфи про священний шлюб, репрезентовані, зокрема, широко знаними міфами про шлюби Зевса з богинями. Він обрав ці шлюби у вигляді змія, дракона, бика. В Україні ці сюжети втілені в трипільських жіночих статуетках — або обвитих тілом змія-дракона, або таких, що сидять на бикоподібних крісельцях. Знайдені такі композиції, що зображують у символічній формі і шлюби, в Малій Азії (Чатал-Гуюк) і Подунав'ї (Вінча). Символіка священного шлюбу була практично всеосяжною. У давніх індоєвропейців і семітів обряд цього шлюбу виконувався представниками вищої знаті на початку астрономічної весни й символізував відродження Всесвіту та часу в акті єднання неба й Землі, Сонця й Місяця. Ідея такого шлюбу збереглася до наших днів у фольклорі слов'ян та інших етнічних груп. Але найкраще її зафіксовано у /священному шлюбі (непорочному зачатті) діви Марії на Благовіщення, яке вважається днем весняного рівнодення, та в народженні (відповідно до терміну) Ісуса Христа саме на Різдво в день зимового сонцестояння.Отже, можемо зробити висновок, що матеріальна і духовна культура індоєвропейців, і в тому числі предків українців, на землях України в епоху неоліту розвивалася відповідно до нової соціально-економічної ситуації, позначеної розвитком землеробства і звідси поступовим переходом племен до осідлого способу життя. Підвищення культури землеробства спричинило розвиток ремесел, що, в свою чергу, сприяло розвою ужиткового мистецтва. В цей же час вперше з'явилися зразки усної народної творчості. Таким чином, культура неоліту стала вагомим періодом становлення східноєвропейської культури.