2. План семінарського заняття

1. Входження українських земель до складу Литви. Україна під владою Речі Посполитої.

2. Передумови виникнення українського козацтва: джерела та етапи його формування. Реєстрове козацьке військо.

3. Запорізька Січ – як військово-політичне об’єднання козаків. Основні риси суспільного устрою Січі і всього козацтва. Її значення у формуванні української державності.

Теми для написання рефератів:

• Процес формування української нації.

• Походження терміну „Україна”.

• Байда Вишневецький в житті й легендах.

• Національно-культурницька діяльність українського козацтва.

• Магдебурзьке право в Україні.

2.3.Термінологічний словник

Анексія – насильницьке приєднання, загарбання однією державою території (всієї або частини) іншої держави (народу).

Дике поле – історична назва незаселеної території півдня України. Виникла в ХУІ ст., коли відбувалася військово-трудова колонізація цього регіону козацтвом після монголо-татарської навали.

Експансія (поширення) – загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини, економічне і політичне поневолення інших країн.

Греко-католицька (уніатська церква) – християнська церква, що утворилася в результаті Берестейської церковної унії 1596 р. Визнавала зверхність папи римського і основні догмати католицизму, але залишала православні свята, обряди, церковнослов'янську мову.

Дискримінація (розрізняю, розділяю) – обмеження в правах або позбавлення прав.

Козацька рада – загальні збори, орган козацького управління в ХУ1-ХУ11І ст., де вирішувались питання внутрішньої і зовнішньої політики, обиралися гетьмани й козацька старшина.

Козацький табір – система оборони з возів на відкритій місцевості (у формі прямокутника чи кола). При наявності часу вози зверху засипали землею.

Кондомініум – сумісне володіння кількома державами однієї території.

Курінь – військово-адміністративна одиниця Запорізької Січі, що налічувала до кількох сотень козаків на чолі з курінним отаманом. На Січі налічувалось 38 куренів. Назва пішла від видовженої споруди з деревини, в якій жили козаки.

Паланка – військово-територіальна одиниця в Запорізькій Січі. Остання поділялась на 8 окремих частин-паланок, кожна з яких управлялась полковником.

Литовські статути – кодекси середньовічного права за часів литовського правління у ХУ1 ст., що базувалися на " Руській Правді" Ярослава Мудрого. Литовські статути були основним збірником права в Україні з ХУ1 до 40-х років XIX ст. На Лівобережній Україні в 1843 р. вони були замінені “Зводом законів Російської імперії”.

Магістрат – узагальнена назва органів станового міщанського самоврядування і суду за Магдебурзьким правом.

Магдебурзьке право – міське право на самоврядування, що надавало містам податкового і судового імунітету, права власності на землю, привілеїв у сфері ремесла й торгівлі, а також звільнення мешканців міст від більшості повинностей. Склалося в Німеччині у XI11 ст.

Магнат – великий землевласник у країнах Західної Європи. Менталітет – особливість (специфіка) психології певної нації (народу).

Нація (народ) – стійка історична спільність людей, що має спільну територію, мову, економіку, побут, традиції, звичаї, менталітет.

Національна політика – система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів та розв’язання національних суперечностей.

Охлократія (походить від натовп і влада) – один із способів здійснення політичної влади, де домінують вплив натовпу, юрби. Порушує політичну стабільність суспільства і сприяє політичним кризам.

Реєстр – список, перелік, опис або книги для запису справ, документів, майна, земельних володінь тощо.

Реєстрові козаки – частина українських козаків, узятих урядом Речі Посполитої на військову службу і внесених і реєстр.

Річ Посполита – в перекладі означає Польська Республіка. Виникла у 1569 р. в результаті Люблінської унії.

Січ (засіка) – дерев'яне укріплення (фортеця) переважно з дуба, збудоване запорізькими козаками з метою захисту.

Сейм – станово-представницький орган у Польсько-Литовській державі.

Унія (від лат. єдність) – об'єднання, союз держав під владою одного монарха.

Узурпація (оволодіння) – насильницьке, протизаконне захоплення влади або присвоєння чужих прав.

Шляхта – дрібні та середні феодали у Польщі, Литві, Україні та ін.

Яничар (нове військо) – регулярна піхота в Туреччині у XIУ- XIX ст. У переносному значенні – карателі, кати, душителі свободи народу. Частину яничар складали молоді українські хлопці, захоплені ще в дитинстві у полон і змушені прийняти іслам.

Ясир – захоплені православні християни (українці та інші народи), яких турки та татари брали у полон.