Місцеві позики в Україні

Місцеві позики - форма мобілізації фінансових ресурсів для потреб

місцевих органів влади. Місцеві позики розміщуються на ринку позичкового

капіталу. У зарубіжних країнах місцеві позики - основний спосіб

капіталовкладень, які здійснюються місцевими органами влади. Межі

заборгованості місцевих органів по місцевих позиках регулюються

центральними органами державної влади згідно законодавства. Повернення

основної суми боргу по місцевих позиках здійснюється за рахунок коштів

місцевого бюджету інвестицій, відсотки за користування позикою

сплачуються за рахунок коштів поточного місцевого бюджету. Право

розміщення місцевих позик згідно законодавства надано органам місцевого

самоврядування України.

Місцеві позики являються нетрадиційним джерелом залучення фінансових

ресурсів в місцевий бюджет для зміцнення фінансової самостійності

місцевого самоврядування та є, прогресивним механізмом інвестиційної і

грошово-кредитної політики в руках держави. Використовуючи такий

механізм державні органи можуть впливати на регіональну політику шляхом

мобілізації заощаджень та накопичень у суб’єктів господарювання, головна

мета яких, реалізація соціально-інвестиційних програм на місцевому

рівні.

Складання місцевого бюджету

Процес складання місцевих бюджетів розпочинається до подання проекту закону про державний бюджет на відповідний рік до Верховної Ради України на розгляд у першому читанні. Протягом цього часу місцеві органи влади та самоврядування проводять аналіз виконання місцевих бюджетів за попередні бюджетні періоди, консультації з Міністерством фінансів України, Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету та іншими центральними органами виконавчої влади, розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів та здійснюють прогнозні розрахунки до проекту місцевого бюджету. Підґрунтям для здійснення необхідних розрахунків є Бюджетна декларація, ухвалена Кабінетом Міністрів України та затверджена Верховною Радою України, а також вказівки Міністерства фінансів України щодо особливостей складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний період з урахуванням прогнозних макропоказників (рівень споживчих цін, мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум, зростання цін і тарифів на енергоносії тощо). Для формування місцевих бюджетів особливе значення мають пропозиції Основних напрямів бюджетної політики щодо: — питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів; — взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді; — змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави; — переліку захищених статей видатків бюджету.

Доходи та видатки місцевих бюджетів

Згідно зі статтею 143 Конституції України встановлено, що власних доходів в обласних і районних бюджетах немає, а є в основному закріплені або залучені, якщо фінансується спільна програма.

Місцеві запозичення - операції, пов'язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, і операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету.

Запозичення до місцевих бюджетів можуть здійснюватися лише до бюджету розвитку або для покриття тимчасових касових розривів під час виконання загального фонду місцевого бюджету протягом бюджетного року.

Тимчасовий касовий розрив - незбіг у часі фінансування видатків з надходженням доходів.

Місцеві запозичення виникають у таких випадках:

- запозичення з бюджетів вищого рівня;

- запозичення в комерційних банках;

- бюджетні гарантії під запозичення комерційних структур, у тому числі на потребу бюджетної сфери;

- випуск муніципальних позик.

Видатки місцевих бюджетів можна також поділити на:

- видатки загального фонду - на утримання державного управління, освіту, охорону здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, культуру і мистецтво, фізичну культуру і спорт, видатки на місцеву пожежну охорону, позашкільну освіту, місцеві програми з розвитку фізичної культури та спорту, інші програми затверджені відповідними радами.

- видатки спеціального фонду - це витрати бюджету розвитку місцевих бюджетів, будівництво, реконструкція, ремонт та утримання доріг місцевого значення, програми природоохоронних заходів місцевого значення, які фінансуються за рахунок фонду охорони навколишнього середовища та інші програми затверджені відповідними радами.

Крім того, видатки місцевих бюджетів поділяються на:

• видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад (їхній розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад);

• видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів із забезпечення спільних інтересів територіальних громад (визначаються відповідними обласними і районними бюджетами);

• видатки, пов'язані з використанням власних повноважень місцевого самоврядування;

• - видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

• Вільні бюджетні кошти утворюються в місцевих бюджетах на початку бюджетного року і не враховуються при затвердженні бюджету поточного року. Вони включають:

- вільний залишок коштів;

- суми, додатково одержані в процесі виконання бюджету;

- суми перевищення доходів над видатками в разі збільшення доходів чи економії видатків або з інших джерел.