Об єкти права комунальної власності
Коло об'єктів комунальної власності в загальних рисах викладено в ст. 35 Закону «Про власність», згідно з якою такими об'єктами є майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і створюваних ними органів, кошти місцевих бюджетів, житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства, майно установ народної освіти, охорони здоров'я, культури, торгівлі, побутового обслуговування, а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.
5 листопада 1991 г. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)»1, на підставі якої і були первісне сформовані об'єкти права комунальної власності. Цією постановою:затверджений перелік державного майна України, що передане до комунальної власності;встановлено, що державне майно України, крім майна, що належить до комунальної власності, є державною власністю;поставлено в обов'язок міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном, здійснити до 1 січня 1992 р. передачу державного майна, що знаходиться в їх віданні, до комунальної власності відповідно до затвердженого переліку.
Роль місцевих фінансів у фінансовій системі державиФінансова система, що формується в Україні, тільки тоді стане ефективною, коли в її складі, поряд із державними фінансами, чінне місце буде належати місцевим фінансам як самостійному інституту.Формування місцевих фінансів, як і всієї фінансової системи України, відбувається в умовах жорстокої фінансової кризи. Це гальмує процес становлення основ фінансової автономії місцевих органів влади.Фінансові проблеми місцевої влади набули великої гостроти. Хронічна нестача грошей, фінансових ресурсів у органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел стали проблемою справді загальнодержавної ваги. Як наслідок, на місцях не вирішуються найболючіші життєві проблеми людей, занепадають міське господарство, соціально-культурна сфера, освіта, охорона здоров я, погіршується стан доріг та інших засобів комунікації. До цього додається ще й надзвичайно неефективна, збанкрутіла система менеджменту як у центрі, так і на місцях, що базується на старих управлінських традиціях, коли все намагалися вирішувати з єдиного центру.
Поняття та сутність комунальної власностіПоняття комунальна власність у законодавстві України виникло в грудні 1990 року при прийнятті Закону Української РСР „Про місцеві Ради народних депутатів і місцеве самоврядування”. Законодавством визначено, що комунальна власність є основою місцевого самоврядування, управління комунальною власністю здійснюється від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідними місцевими районними радами народних депутатів і уповноваженими ними іншими органами місцевого самоврядування. До комунальної власності було віднесене майно, що було передано безкоштовно колишнім СРСР і Українською РСР, іншими суб’єктами, а також майно, придбане місцевими радами народних депутатів за рахунок коштів, що їм належали
|
Правове регулювання бюджетних трансфертівОскільки не всі місцеві бюджети самодостатні, тобто спроможні самостійно фінансувати делеговані їм державою повноваження, приміром, забезпечити встановлені стандарти медичних чи освітніх послуг, Бюджетним кодексом України встановлюється система трансфертів із держбюджету місцевим бюджетам, які визначаються на основі математично-розрахункової формули. Ця формула враховує основні відмінності між місцевостями в їх бюджетній спроможності.Тому розрахунок трансфертів стає процесом, не залежним від особистих інтересів чи уподобань. Отже, два міста у різних областях, що мають однакові показники, отримуватимуть однакові суми трансфертів. Нарешті, дуже важливо те, що отримані трансферти місцеві бюджети можуть використовувати на реалізацію делегованих повноважень так, як вважають за потрібне (скажімо, більше коштів певного бюджетного року можуть спрямувати на освіту, а не на охорону здоров’я, і навпаки).
Надходження та видатки бюджетних фондівВидатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум (це законодавче визначення). Видатки слід відмежовувати від витрат бюджету. Витрати бюджету - видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. В літературі наводиться наступне визначення „видатків”: видатки – це прямі цільові витрати держави, що забезпечують її постійне існування і відображають економічні відносини, що пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного доходу, яка концентрується у бюджеті. Ознаки видатків: 1) це кошти; 2) спрямовуються на здійснення програм та заходів, що передбачені відповідним бюджетом; 3) цільовий характер використання коштів; 4) постійний характер використання коштів; 5) відображають перерозподіл доходів бюджету; 6) визначають пріоритети державної політики; 7) забезпечують функціонування держави; 8) забезпечують можливість виконання завдань та функцій держави.
Контроль фінансової діяльності місцевого самоврядуванняЄдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань держави визначаються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України. Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання місцевих бюджетів України здійснюють органи Державного казначейства України. Цей облік повинен відображати всі активи та зобов'язання держави. Розпорядники бюджетних коштів ведуть бухгалтерський облік відповідно з правилами, встановленими Державним казначейством України.Усі надходження до бюджету та витрати з бюджету обліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників. Усі надходження до бюджету та витрати з державного бюджету заносяться на рахунки в хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Усі бухгалтерські записи підтверджуються документально.Фінансовий (внутрішній) аудит, який здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;2) оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам;3) інформування безпосередньо керівника бюджетної установи про результати будь-якої перевірки, оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії, проведеної підрозділом внутрішнього аудиту.Керівник кожної бюджетної установи відповідає за створення ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю цієї установи з урахуванням:1) положень Бюджетного кодексу та інших нормативно-правових актів;
2) вимог цілеспрямованого, ефективного і економного управління функціями кожного підрозділу, правильного розмежування функціональних обов'язків;3) відповідності вимогам обліку та процедур, необхідних для здійснення бухгалтерського контролю щодо активів, пасивів, доходів та видатків бюджетної установи;4) забезпечення відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю.Головні розпорядники бюджетних коштів і розпорядники бюджетних коштів, у яких є підвідомчі бюджетні установи, несуть відповідальність за організацію і стан фінансового (внутрішнього) контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах .Зовнішній контроль та аудит за фінансовою та господарською діяльністю бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою та Головним контрольно-ревізійним управлінням України у відповідності до їх повноважень, визначених законодавством України .
Самостійність місцевого бюджетуНайважливішою ознакою демократичної держави є самостійність і незалежність місцевих органів влади, що є основою місцевого самоврядування. Використовують цю систему 30 держав Європи, до яких у 1996 році приєдналася й Україна.Європейська Хартія місцевого самоврядування передбачає відокремлення місцевих органів влади від державної влади, повну їхню незалежність і самостійність у виконанні делегованих і закріплених за ними функцій у рамках своєї компетенції за рахунок власних і закріплених доходів.Бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних об’єднань громадян у селах, селищах МТ і містах.Мінімальні розміри місцевих бюджетів – визначаються на основі нормативної бази бюджетного забезпечення на одного жителя з урахуванням соціального, природного й економічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, установлених законодавством.Місцеві бюджети складаються з загального і спеціального фондів.Спеціальний фонд – може формуватися з визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретних заходів.Загальний фонд – це кошти, призначені для забезпечення загальних витрат регіону, але не спрямованих на визначені цілі.Спеціальний фонд – це класичний приклад закріплених джерел доходів, по оплаті витрат України. Спеціальні фонди були введені з метою поліпшення звітності по державних коштах, що раніше направлялися до численних позабюджетних фондів, для підвищення прозорості при використанні державних коштів.
Доходи та видатки валютних фондівВалютні фонди — валютні кошти органів місцевого самоврядування, що формуються на основі порядку, встановленого законодавством України, включаються до складу місцевого бюджету і витрачаються з метою, визначеною місцевою владою. Кошти валютних фондів зберігаються на спеціальних валютних рахунках органів місцевого самоврядування.
Поняття
і системи касового виконання місцевих
бюджетівСпосіб
організації касового виконання місцевих
бюджетів значною мірою впливає на рівень
фінансово автономної місцевої влади.
Від цього
багато в чому залежить ефективність
використання бюджетних фінансових
ресурсів. Той факт, у чиїх руках перебуває
бюджетна каса, означає реальні можливості
її використання з певною метою.Організація
касового виконання місцевих бюджетів
є важливим елементом системи управління
місцевими фінансами.Касове виконання
місцевих бюджетів – це організація
прийому, зберігання та видачі бюджетних
коштів. Це також ведення обліку і
звітності в процесі виконання місцевих
бюджетів.
Спосіб
касового виконання місцевого бюджету
великою мірою впливає на весь процес
його виконання.Є кілька систем касового
виконання місцевого бюджету: банківська,
казначейська та змішана. Деякий час
функціонували і власні бюджетні каси
органів місцевого самоврядування.
Власні бюджетні каси мали міські думи
у царській Росії XIX століття. В Україні
з кінця 20-х рр. склалася банківська
система касового виконання місцевих
бюджетів. Це означає, що кошти місцевих
бюджетів акумулюються, зберігаються
та видаються банківськими установами.
Причини виникнення місцевих фінансівПричиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.Формування місцевих органів влади та їхніх фінансів у різних країнах відбувалося наприкінці ХVIII — на початку XIX ст. Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці ХІХ ст. У сучасних правових державах світу місцеві органи влади входять до загальної системи державного управління, їх компетенція визначається центральною владою. Простежується також тенденція щодо зростання державних функцій, які передаються в компетенцію місцевих органів влади. У 1985 р. було підписано Європейську Хартію про місцеве самоврядування, яка заклала загальноєвропейські принципи організації місцевого самоврядування. У листопаді 1996 р. до Європейської Хартії про місцеве самоврядування приєдналася й Україна. Нині найдискусійнішим є питання щодо визначення повноважень місцевих органів самоврядування.
Доходи місцевих позабюджетних фондівПозабюджетні фонди держави являють собою сукупність фінансових коштів, що перебувають у розпорядженні центральних або регіональних (місцевих) органів влади, що й мають цільове призначення.Позабюджетні фонди - один з методів перерозподілу національного доходу державою на користь певних соціальних груп населення. Держава мобілізує частина доходів населення для фінансування своїх заходів.■ спеціальних цільових податків і зборів, установлених державою для відповідного фонду;■ відрахувань від прибутку господарюючих суб'єктів;■ бюджетних коштів;■ прибутки від власної комерційної діяльності, здійснюваної■ фондом як юридичною особою;■ банківських кредитів.Матеріальним джерелом позабюджетних фондів, як і інших ланок фінансової системи, є національний доход. Переважна частина фондів створюється в процесі перерозподілу національного доходу.
Стаття 77. Затвердження місцевих бюджетів
1. Відповідно до частин дев'ятої і десятої статті 75 цього Кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради при затвердженні місцевих бюджетів мають врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування місцевих бюджетів), затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.
2. Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджети, інші бюджети місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.3. Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (у разі їх створення), селищні та сільські бюджети (крім бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти) на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної у місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня затвердження районного чи міського (міста Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету. Міські (міст районного значення), районні у містах (у разі їх створення), селищні, сільські ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів мають врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування таких місцевих бюджетів), затверджені при прийнятті рішення про районний чи міський (міста Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджет.
Стаття 78. Виконання місцевих бюджетів
1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
2. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.
Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
3. Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюджету на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.
Роль, правовий статус та функції територіальної громадиФункції територіальних громад — це основні напрями й види муніципальної діяльності цих спільнот щодо реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні, які виражають волю й інтереси місцевих жителів і забезпечують здійснення ними взаємовідносин з державою, її органами, органами місцевого самоврядування в межах Конституції і законів України. Функції територіальних громад зумовлені природою локальної демократії, її принципами, цілями і завданнями, реалізувати які прагне місцеве самоврядування. Досліджуючи функції територіальних колективів, І. В. Видрін відносить до них такі:1) інтегративну, яка полягає у зміцненні міжособистісних зв'язків, об'єднанні зусиль людей в інтересах усіх і кожного;2) соціального контролю за діяльністю і поведінкою членів колективу, яка не повинна цілком регламентувати поведінку конкретної особи;3) виробничу, яка слугує цілям задоволення повсякденних потреб і потреб членів територіального колективу;4) виховну, пов'язану з формуванням політичної свідомості й активності членів колективу;5) політичну, покликану, з одного боку, представляти різні інтереси населення за місцем проживання, а з іншого — забезпечувати реалізацію громадянами конституційного права брати участь в управлінні державними і громадськими справами.
Функції місцевих фінансових органів
місцевий фінансовий орган -- установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції зі складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів. Сільський голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно із законом. До місцевих фінансових органів у системі виконавчої влади належать Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління та відділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у Києві й Севастополі державних адміністрацій, Державна податкова адміністрація в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (окрім міст Києва й Севастополя) та районах міст, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах міст, територіальні органи Державного казначейства України. Вказані підрозділи не входять до складу місцевих державних адміністрацій та мають центральне підпорядкування.