- •Поняття Конституції, її сутність і соціальні функції. Причини виникнення конституцій.
- •Поняття федералізму. Види федерацій. Проблеми розмежування компетенцій між
- •Загальна характеристика та джерела британської конституції.
- •Види і форми конституції. Об’єкт конституційного регулювання.
- •Особливості регулювання прав людини і громадянина в конституційному праві Великобританії.
- •Поняття і предмет конституційного права як галузі права зарубіжних країн.
- •Поняття, соціальні функції та види виборів у зарубіжних країнах.
- •Правове положення загальнонаціональних органів державної влади.
- •Принципи конституції.
- •Дія конституції: у часі, просторі, за колом осіб. Порядок зміни Конституції.
- •Виборчий процес і його елементи.
- •Загальна характеристика конституції сша, її джерела.
- •Особливості конституційного статусу людини і громадянина в сша.
- •Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна. Її система і значення для підготовки правознавців вищої кваліфікації.
- •Референдум: поняття, види, принципи, стадії.
- •За правовими наслідками:
- •Партійна система сша та її правове регулювання.
- •Зміст і співвідношення понять “людина”, ”особа”, “громадянин”.
- •Предмет і формула референдуму.
- •Поняття і елементи правового статусу людини і громадянина.
- •Принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову – основа організації та діяльності державного апарату в сучасних зарубіжних країнах. Система стримувань і противаг.
- •Загальновизнані принципи правового статусу людини і громадянина в сучасному світі.
- •Загальна характеристика інституту парламенту. Парламент і парламентаризм.
- •Конституція Франції 1958 року та інші документи конституційного значення.
- •Принципи правового статусу людини і громадянина в недемократичних державах.
- •Парламенти як органи законодавчої влади в сучасних зарубіжних країнах. Їх конституційний склад, порядок обрання та строк повноважень.
- •Особливості закріплення конституційних обов’язків в конституціях демократичних і недемократичних країн.
- •Структура та внутрішня побудова палат парламенту в зарубіжних країнах.
- •Загальна характеристика Основного закону фрн і Конституції земель.
- •Поняття громадянства. Громадяни, іноземні громадяни, апатриди, біпатриди. Співвідношення ”громадянства” і “підданства”.
- •Обмеження і гарантії прав та свобод людини і громадянина у фрн.
- •Підстави набуття громадянства.
- •Проблема компетенції та конституційна регламентація повноважень парламентів.
- •Партії і партійна система фрн.
- •Підстави припинення громадянства.
- •Парламент фрн. Конституційні гарантії прав і свобод. Конституційні обмеження прав і свобод.
- •Особливості бюджетного процесу в зарубіжних країнах.
- •Загальна характеристика Конституції Італійської Республіки.
- •Міжнародні стандарти правового статусу людини і громадянина.
- •Поняття глави держави. Еволюція глави держави у світі.
- •Особливості конституційного статусу людини і громадянина в Італії.
- •Поняття і класифікація форм правління.
- •Юр.Статус монарха і його особливості. Повноваження монарха. Королівські прерогативи.
- •Державний і політичний режим. Їх види та ознаки.
- •Президент як глава держави в зарубіжних країнах. Конституційні вимоги до кандидатів у президенти.
- •Партії та партійна система в Італії.
- •Уряд у системі органів виконавчої влади.
- •Нетрадиційні види монархії.
- •Конституція уряду та його акти.
- •Конституційна відповідальність урядів у зарубіжних країнах.
- •Президентська, парламентарна республіки.
- •Поняття судової влади та її місце у механізмі розподілу влад.
- •Швейцарський федералізм.
- •Змішані республіки. Нетрадиційні види республіки.
- •Конституційні принципи судоустрою і правосуддя в зарубіжних країнах.
- •Загальна характеристика Конституції та конституційного права кнр.
- •Поняття територіальної організації публічної влади в державі.
- •Політико-територіальний та адміністративно-територіальний устрій, їх співвідношення.
- •Особливості конституційного статусу особистості. Конституційні обов’язки у кнр.
- •Прокуратура й адвокатура в зарубіжних країнах.
- •Форма правління та державний режим у кнр.
Президентська, парламентарна республіки.
Республіка - така форма правління при якій державна влада здійснюється виборними органами які обираються, насамперед на певний строк.
Президентська республіка (США, країни Лат. Америки) – в руках президента поєднанні повноваження глави держави і глави уряду. Існує і формальна відмінна ознака президентської республіки – відсутність посади прем’єр-міністра. Глава держави обирається загальним прямим або непрямим голосуванням. Уряд призначається президентом і не несе відповідальності перед парламентом. Президент не має права розпуску парламенту.
Парламентська республіка (Італія, Німеччина, Чехія, Угорщина, Туреччина, Словакія, Індія) – на чолі держави стоїть виборна посадова особа. Уряд формується і діє за умови, що має підтримку, тобто довіру нижньої палати парламенту (або обох його палат). Характерною особливістю парламентарної республіки є проголошення принципу верховенства парламенту, перед яким уряд несе політичну відповідальність за свою діяльність. Участь президента у формуванні уряду має суто номінальний характер. Вибір глави держави відзначається результатом парламентських виборів. Глава держави у такій республіці може обиратися по-різному, найчастіше – парламентським шляхом. Так, у Греції та Італії президент обирається парламентом, у Німеччині – Федеральними зборами у складі всіх членів Бундестагу і такої самої кількості делегатів ландтагів, тобто парламентів земель. В Австрії – безпосередньо виборцями за системою абсолютної більшості. Президент є носієм офіційної політичної доктрини і не є активним керівником держави. Він не наділений надзвичайними повноваженнями, не може видавати нормативні акти, рівнозначні законам, і тому серйозного впливу на процес прийняття важливих політичних рішень не справляє.
Поняття судової влади та її місце у механізмі розподілу влад.
Судова влада — незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя. З позицій реалізації права правосуддя і судова влада — поняття не тотожні. Правосуддя — форма захисту права судовою владою, де рішення суду є акт правосуддя для захисту порушеного або заперечуваного права. Ефективність діяльності судів має три складові: швидкість і оперативність вирішення спорів, обгрунтованість і законність рішень, забезпечення їх виконання.
Свої функції суд покликаний здійснювати, керуючись лише законом, правом. Він не повинен залежати від суб'єктивного впливу законодавчої або виконавчої влади.
У країнах загального права (Англія, США, Канада, Австралія), де є визнаним судовий прецедент як головне джерело права, суди беруть участь у правотворчості. Суд не може привласнювати собі функції законодавчої або виконавчої влади. Делегування своїх функцій судами, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Роль судової влади полягає у стримуванні двох інших гілок влади в рамках права і конституційної законності шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю за ними.