- •Поняття Конституції, її сутність і соціальні функції. Причини виникнення конституцій.
- •Поняття федералізму. Види федерацій. Проблеми розмежування компетенцій між
- •Загальна характеристика та джерела британської конституції.
- •Види і форми конституції. Об’єкт конституційного регулювання.
- •Особливості регулювання прав людини і громадянина в конституційному праві Великобританії.
- •Поняття і предмет конституційного права як галузі права зарубіжних країн.
- •Поняття, соціальні функції та види виборів у зарубіжних країнах.
- •Правове положення загальнонаціональних органів державної влади.
- •Принципи конституції.
- •Дія конституції: у часі, просторі, за колом осіб. Порядок зміни Конституції.
- •Виборчий процес і його елементи.
- •Загальна характеристика конституції сша, її джерела.
- •Особливості конституційного статусу людини і громадянина в сша.
- •Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна. Її система і значення для підготовки правознавців вищої кваліфікації.
- •Референдум: поняття, види, принципи, стадії.
- •За правовими наслідками:
- •Партійна система сша та її правове регулювання.
- •Зміст і співвідношення понять “людина”, ”особа”, “громадянин”.
- •Предмет і формула референдуму.
- •Поняття і елементи правового статусу людини і громадянина.
- •Принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову – основа організації та діяльності державного апарату в сучасних зарубіжних країнах. Система стримувань і противаг.
- •Загальновизнані принципи правового статусу людини і громадянина в сучасному світі.
- •Загальна характеристика інституту парламенту. Парламент і парламентаризм.
- •Конституція Франції 1958 року та інші документи конституційного значення.
- •Принципи правового статусу людини і громадянина в недемократичних державах.
- •Парламенти як органи законодавчої влади в сучасних зарубіжних країнах. Їх конституційний склад, порядок обрання та строк повноважень.
- •Особливості закріплення конституційних обов’язків в конституціях демократичних і недемократичних країн.
- •Структура та внутрішня побудова палат парламенту в зарубіжних країнах.
- •Загальна характеристика Основного закону фрн і Конституції земель.
- •Поняття громадянства. Громадяни, іноземні громадяни, апатриди, біпатриди. Співвідношення ”громадянства” і “підданства”.
- •Обмеження і гарантії прав та свобод людини і громадянина у фрн.
- •Підстави набуття громадянства.
- •Проблема компетенції та конституційна регламентація повноважень парламентів.
- •Партії і партійна система фрн.
- •Підстави припинення громадянства.
- •Парламент фрн. Конституційні гарантії прав і свобод. Конституційні обмеження прав і свобод.
- •Особливості бюджетного процесу в зарубіжних країнах.
- •Загальна характеристика Конституції Італійської Республіки.
- •Міжнародні стандарти правового статусу людини і громадянина.
- •Поняття глави держави. Еволюція глави держави у світі.
- •Особливості конституційного статусу людини і громадянина в Італії.
- •Поняття і класифікація форм правління.
- •Юр.Статус монарха і його особливості. Повноваження монарха. Королівські прерогативи.
- •Державний і політичний режим. Їх види та ознаки.
- •Президент як глава держави в зарубіжних країнах. Конституційні вимоги до кандидатів у президенти.
- •Партії та партійна система в Італії.
- •Уряд у системі органів виконавчої влади.
- •Нетрадиційні види монархії.
- •Конституція уряду та його акти.
- •Конституційна відповідальність урядів у зарубіжних країнах.
- •Президентська, парламентарна республіки.
- •Поняття судової влади та її місце у механізмі розподілу влад.
- •Швейцарський федералізм.
- •Змішані республіки. Нетрадиційні види республіки.
- •Конституційні принципи судоустрою і правосуддя в зарубіжних країнах.
- •Загальна характеристика Конституції та конституційного права кнр.
- •Поняття територіальної організації публічної влади в державі.
- •Політико-територіальний та адміністративно-територіальний устрій, їх співвідношення.
- •Особливості конституційного статусу особистості. Конституційні обов’язки у кнр.
- •Прокуратура й адвокатура в зарубіжних країнах.
- •Форма правління та державний режим у кнр.
Загальна характеристика та джерела британської конституції.
Великобританія не знає одноразово створеного акта, який мав би значення Конституції у формальному розумінні. Особливості Конституції є формальними, але не стосуються її змісту або суті. Британська конституція має комбіновану, несистематизовану форму; вона складається з двох частин – писаної і неписаної (звичаї). Такий характер мають усі галузі англійського права, тому конституційне законодавство здається не дуже чітким і визначеним. Британську Конституцію часто називають неписаною, маючи на увазі ту обставину, що вона ніколи не була записана в єдиному акті. Писана і неписана її частини мають, у свою чергу, різні джерела.
Конституционные акты Великобритании:
Акт о соединении с Шотландией 1707 г.
Акт о парламенте 1911 г
Акт о парламенте 1949 г.
Акт о пожизненных пэрах 1958 г.
Акт о пэрах 1963 г.
Акт о Европейских сообществах 1972 г.
Акт о Палате общин (управление делами) 1978 г.
Акт о Палате лордов 1999 г.
З характеру конституції випливає і те, що праці учених-юристів визнаються джерелом конституційного права, оскільки вони містять необхідні узагальнення, аналіз писаних і неписаних норм конституції. Тлумачення законів, прецедентів і звичаїв є не первинним, а похідним джерелом права.
Види і форми конституції. Об’єкт конституційного регулювання.
За часом свого виникнення : “старі” (кінець 18 – початок 20ст.), “нові” (1918–1939 рр.) та “новітні” (після 1945). Кожна з цих груп, окрім часу появи, має спільні ознаки у змістовній частині основних законів.
За змістом: ліберальну, етатистську та ліберально-етатистську, характерні ознаки яких розглядалися вище.
За формою зовнішнього виразу: писані, неписані й змішані (комбіновані). Писані конституції, зі свого боку, поділяються на: а) писані конституції, які складаються з одного документа; б) писані конституції, які складаються з двох і більше документів. Крім того, писані конституції поділяються на: кодифіковані і некодифіковані.
За порядком появи (виникнення): прийняті народом, даровані, договірні.
Даровані конституції (інша назва октройовані) – це конституції, як правило, підготовлені і введені в дію одноособовим актом. Різновиди дарованих конституцій (за суб’єктами дарування) – монарх, метрополія для колишньої своєї колонії, диктатор, хунта, правляча (єдина) партія та інші. |
Прийняті народом конституції – це конституції, які прийняті загальновизнаними демократичними способами з широкою участю народу чи його повноправних представників. Ці конституції, за суб’єктами їхнього прийняття, можна ще поділити на конституції: а) прийняті Установчими Зборами, Конституційними Зборами, Конституційною Асамблеєю і т.д.; б) прийняті на референдумі; в) прийняті парламентом. |
Договірна конституція – це Основний Закон, прийнятий шляхом укладання відповідної угоди між різними суб'єктами державно-правового (конституційного) процесу. Договірний характер конституції формально було закладено і в природу першого Основного Закону (Конституції) СРСР 1924 р. (союзний договір було підписано формально між чотирма суб’єктами – РРСФР, ЗРСФР, УРСР та БРСР). |
За порядком внесення змін і доповнень: гнучкі та жорсткі. Гнучкі - основні закони, внесення змін і доповнень до яких проводиться у порядку, встановленому як і для будь-якого іншого (звичайного) закону. Жорстка конституція – це конституція, внесення змін і доповнень до якої має ускладнений порядок в порівнянні зі звичайними законами.
За часом дії: тимчасові та постійні. Постійна конституція – це Основний Закон, який прийнято (затверджено, даровано) на невизначений термін.
Конституції, які приймаються на певний термін чи до настання певної події, називають тимчасовими.
За рівнем деталізації конституційних положень (за обсягом): прості (конституції, які просто перераховують ті чи інші явища, права, повноваження), звичайні і розгорнуті (які подають детальну характеристику статусу конституційних органів, прав, свобод, явищ і т.д.).
За характеристикою форми державного устрою країни:федеративні (федеральні); конституції суб'єктів федерації; конституції унітарних держав.
Поняття унітаризму. Види унітарних держав. Унітарна держава (форма держ.устрою) – це цільна держава, частини (територіальні підрозділи) якого (департамент, провінції, округи, і т.д.) є тільки адміністративно-територіальними утвореннями, які не мають будь-яких суверенних прав. У цих утворень немає свого законодавства і своєї судової системи, органи адміністративного керування або підлеглі безпосередньо центральним органам влади, або мають подвійне підпорядкування – „центру” і місцевим представницьким органам.
Унітарні держави класифікуються:
1) залежно від наявності чи відсутності в їхнім складі державоподібних територіальних утворень (автономних одиниць) на прості та складні. Територія простої унітарної держави поділяється лише на адміністративно-територіальні одиниці, тоді як складна унітарна держава у своєму складі має автономні одиниці.
2) залежно від ступеня централізації управління на:
централізовані (управління на всіх субнаціональних (нижчих загальнодержавного) територіальних рівнях здійснюється адміністрацією, що призначається вищим органом виконавчої влади);
децентралізовані (відсутні місцеві органи виконавчої влади загальної компетенції, і на всіх субнаціональних територіальних рівнях функціонують органи місцевого самоврядування);
відносно децентралізовані (характеризуються поєднанням прямого державного управління на місцях із місцевим самоврядуванням: на вищому (область) та середньому (район) субнаціональних територіальних рівнях одночасно функціонують органи виконавчої влади загальної компетенції та органи місцевого самоврядування.