Поняття про мислення. Форми мислення. Мислення як розв`язання задач

Пізнання починається із відчуття і сприймання. Інформація, сприйнята за допомогою органів чуттів, узагальнюється, осмислю-ється, тобто є матеріалом мислительної діяльності. Мислення через відчуття і сприймання пов’язане з зовнішнім світом. У ході мислення здійснюється більш глибоке пізнання світу, людина виходить за межі чуттєвого пізнання і починає пізнавати такі предмети і явища, які безпосередньо не сприймаються (передбачення хімічних елементів Мендєлєєвим, вивчення елементарних часток за їх слідами). Тому у пізнанні виділяються чуттєві і раціональні компоненти, які нероз-ривно пов’язані, переходять один в один.Мислення також можна розуміти як шлях одержання нових знань, як творче перетворення неявних уявлень. Відмінність мислення від інших психічних процесів полягає у тому, що воно майже завжди зв'язане з наявністю проблемної ситуації, завданням, яке потрібно розв'язати, та активною зміною умов, в яких це завдання задане. Мислення на відміну від сприймання виходить за межі чуттєвого, розширює межі пізнання. В мисленні на основі сенсорної інформації робляться певні теоретичні та практичні висновки. Воно відображає буття не тільки у вигляді окремих речей, явищ та їх властивостей, але і визначає зв'язки, які існують між ними (безпосередньо, в самому сприйнятті людині вони не дані). Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, міркувань, умовиводів і понять.Судження — це форма уявного відображення об’єктивної дійсності, яка полягає в тому, що людина стверджує наявність або відсутність ознак, властивостей чи відносин у певних об’єктах. Дані, отримані у процес і мислення, фіксуються в поняттях. Поняття — це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв’язках і відносинах, узагальнюються їх істотні ознаки.Істотними є такі ознаки, які належать об’єктам за будь-яких умов, виражають їх природу, сутність, відрізняють ці об’єкти від інших, тобто це властивості, без яких об’єкти не можуть існувати. очаткове формулювання задачі лише приблизно визначає шу-кане. В ході розв’язування воно стає більш чітким і в результаті пов-ністю розкривається. Вихідні умови задачі визначають лише перші кроки в розв’язуванні, а не його в цілому. Кожна дія задачі визнача-ється попередньою, і сама визначає наступну. Таким чином, процес розв’язування задачі сам себе визначає, тобто детермінує. Іноді про-цес розв’язання виявляється для людини непоміченим, а знаходжен-ня рішення сприймається як раптове (інсайт). Психологію цікавить саме те, що призводить до такого результату. Умови виникнення ін-сайту.Спосіб розв’язання задачі будується на передбаченні шуканого. На роль передбачення в ході розв’язання задач існують різні точки зору: 1) недооцінка можна передбачити лише безпосередню наступ-ну стадію розв’язання, а не кінцевий результат; 2) перебільшення, переоцінка – людина точно і одразу передбачає результат. Сам про-цес розв’язання полягає в знаходженні правильної здогадки; 3) запе-речення передбачення, рішення здійснюється як вибір правильного способу із всієї сукупності можливих.