Поняття про пам`ять. Види і процеси пам`яті. Індивідуальні процеси пам`яті

Запам’ятовування, що робиться свідомо і виконується за допомогою певних прийомів, називається заучуванням.Збереження або утримання в пам’яті того, що було відображене або завчено.Відтворення того, що запам’ятав або завчено.Пізнавання. Останнє виражається в появі своєрідного відчуття знайого при повторному сприйнятті певних подій або явищ, які вже мали місце в минулому досвіді. Пам’ять – процеси запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування індивідом свого досвіду. Це характеристика пізнавальної функції психіки, складова пізнавальної діяльності індивіда.Види пам’яті:В залежності від того, що запам’ятовується і відтворюється, розрізняють за змістом чотири види пам’яті: образну, словесно-логічну, рухову та емоційну.Образна – виявляється в запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв’язків і відносин між ними.Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об’єкти при їх запам’ятовуванні, образна пам’ять буває зоровою, слуховою, тактильною, нюховою тощо.Словесно-логічна – це думки, поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети і явища в їх істотних зв’язках і відносинах, у загальних властивостях.Думки не існують без мови, тому така пам’ять і називається словесно-логічною.Словесно-логічна пам’ять – специфічно людська пам’ять, на відміну від образної, рухової та емоційної, яка є і у тварин.Рухова – виявляється в запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх рухів.Емоційна – виявляється в запам’ятовуванні людиною своїх емоцій та почуттів. Запам’ятовуються не стільки самі емоції, скільки предмети та явища, що їх викликають. Індивідуальні особливості пам’яті: швидкість, точність, міцність запам’ятовування та готовність до відтворення. Швидкість – визначається кількістю повторень, потрібних людині для запам’ятовування нового матеріалу.Точність – характеризується відповідністю відтвореного тому, що запам’ятовувалося, та кількістю допущених помилок.Міцність – виявляється в тривалості зберігання завченого матеріалу (або повільністю його забування).Готовність до відтворення – виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати потрібні їй відомості.

Властивості сприймання. Класифікація сприймання. Сприймання простору руху часу

Властивості сприймання: 1) активний саморегульований характер (для виникнення образу сприймання необхідна участь організму, рухи рецепторних апаратів). Проводився експеримент. Досліджувані були в окулярах, які перевертали зображення догори ногами. В підгрупі, якій дозволялося активно пересуватися, обстежувати кімнату, згодом досліджувані починали сприймати дійсність адекватно. В групі, діяльність якої обмежувалась, відновлення сприймання наставало пізніше, ніж в першій; 2) історичність: обумовленість конкретними умовами і минулим досвідом – аперцепція. Здатність до сприймання формується у дитини під впливом засвоєння сенсорних еталонів, прийнятих у суспільстві (шкала музичних звуків, система геометричних форм і кольорів). При сприйманні предметів людина виділяє ті частини, які відповідають сенсорним еталонам (художник у кольорі морської води бачить більше відтінків, оскільки система його еталонів повніша); 3) предметність – це віднесення всіх відомостей про навколишнє до об’єктивного світу. Виявляється предметність у структурності, цілісності. Класифікація: 1) за конкретним змістом об’єкту: сприймання тексту, мистецтва, природи, учбового матеріалу; 2) за формами існування матерії: часу, простору, руху; 3) за провідним аналізатором Арістотель виділяв зорове, слухове, нюхове, смакове, дотикове; кінестетичне (рухове).Сприймання простору включає сприймання форми, розміру, віддаленості і напрямку розташування предметів. Всі ці характерис-тики визначаються у співвідношенні з положенням тіла. Сприймання простору відбувається в процесі рухової діяльності і становить вищий рівень аналітико-синтетичної діяльності, яку називають просторовим аналізом. Особливу роль відіграє руховий аналізатор, що фіксує напрямок і траєкторію руху певних ділянок тіла (око і рука рухаються за контуром ® формується образ).Важлива роль функціональної асиметрії півкуль мозку. Сприй-манню простору сприяють зв’язки між півкулями. Бінокулярний зір – два ока, забезпечує зображення у трьох вимірах; бінауральний слух (розташування подразника, його віддаленість і напрямок); бімануа-льний дотик (сприймання форми і величини); диринічний нюх (сприймання напряму розташування джерела запаху). . В основі сприймання часу – ритмі-чна зміна процесів збудження і гальмування.Сприймання ритму можливе за допомогою кінестетичного і слухового аналізаторів. Залежить від характеру діяльності в оціню-ваний проміжок часу.В бездіяльності тривалість переоцінюється, в цікавих ситуаціях – недооцінюється. В сприйманні руху основну роль відіграють зоро-вий і кінестетичний аналізатори. Оцінюється зображення на сітківці у співвідношенні з рухом ока