44) Комедії Менандра

Комедии Менандра. В Средние века комедии Менандра были утеряны; сохранились только цитаты из них, превратившиеся в расхожие афоризмы. Первая подборка фрагментов из Менандра была издана в 1709 г. Жаном Ле Клерком в Амстердаме, в 1823 г. в Берлине выходит гораздо более полная (около 500 фрагментов) подборка, изданная Августом Мейнеке. К концу XIX века было известно 1750 стихов Менандра. В 1876 году Коббетом был издан фрагмент комедии «Привидение», обнаруженный им в монастыре в Синае на двух пергаментных листах IV века, вклеенных в переплет книги. В 1897 г. в Египте был приобретен папирус, содержащий 90 стихов — начало комедии «Земледелец». Но перелом наступил в 1905 году, когда в Египте, на месте древнего Афродитополя был найден склад папирусных документов VI в., включая остатки папирусного кодекса — книги с комедиями Менандра. Всего было найдено более 1300 стихов из пяти комедий: «Третейский суд», «Самиянка», «Отрезанная коса», «Герой» и одной неизвестной комедии. Число папирологических находок множилось; в частности был найден и в 1959 г. опубликован полный текст комедии «Брюзга» и новые отрывки из «Самиянки» и «Щита» (кодекс III- начала IV вв.). В 1901—1960 гг. при демонтаже картонажей для мумий, найденных в Фаюмском оазисе, была открыта значительная часть свитка III в. до н. э. (наиболее близкого ко времени жизни комедиографа) с комедией «Сикионцы».

45) Походження даньоримського театру, особливості епохи республіки

Театр - місце для видовищ. Це рід мистецтва, у якому відбиток життя осягається через драматичної дії, здійснюваного актором перед глядачами. Театр – це мистецтво синтетичне – у ньому об'єднуються виражальні засоби літератури, музики, живопису, архітектури та інших видів искусств. У сфері літератури та театрального мистецтва римляни часто запозичували готовими формами у греків. Проте, не можна вбачати у реформі римської культурі лише запозичення. Їй властиві й багато оригінальні риси, висхідні до давнину. З іншого боку, багато, запозичене у греків, піддавалося радикальної переробці відповідно до потребами та вподобаннями римського общества.

Римський театр епохи республики. У обстановці громадського підйому, викликаного переможним закінченням 1-ї Пунічної війни, на святкових іграх 240 р. до зв. е. було вирішено поставити драматична вистава. Постановку доручили греку Лівію Андронику, який потрапив у Рим як військовополоненого після взяття Тарента в 272 р. до зв. е. Постановка Лівія Андроніка дала поштовх подальшого розвитку римського театра. Літературна комедія, йдучи у Римі III і на всім протязі ІІ. до зв. е., являла собою переробку новоаттической, тобто. побутової комедії.. Римську літературну комедію, що було переробкою грецьких оригіналів, називали паллиатой, оскільки її персонажі носили грецьких плащ – паллий. Дійові особи паллиаты мали грецькі імена, і дію завжди відбувався за Греции. Попри спроби драматургів пристосувати грецьку трагедію до римським смакам, вона опинялася для значній своїй частині римської публіки складної зі свого содержанию.Простий народ у Римі з великим задоволенням дивився комедію, яка по-рабському підкорялася йому зрозуміліше, оскільки ближче стояла до життя. Ні трагедії, ні комедії за цю пору до нас потребу не дошли.