70. Свідомість і несвідоме в мисленні.

Сховані детермінанти свідомості. Соціальне несвідоме. Відкривши факт детермінованності свідомості зовнішніми, об’єктивними стосовно нього факторами, Маркс зробив ще одне відкриття: він показав, що процес детермінації схований від свідомості, не представлений у його досвіді. Реальне життя формує зміст свідомості індивідів поза свідомим контролем з їх боку. Люди часто не усвідомлюють, що їхня свідомість обумовлена способом їхнього життя. Проблема несвідомого – це проблема наявності схованих детермінант свідомості, тобто не представлених у свідомості. Йому здається, що воно вільно у своєму змісті, тоді як насправді його свобода ілюзорна. Людина і його свідомість виявляються заручниками таємних, невидимих причин.

71. Поняття суб’єкта суспільного розвитку.

Поняття "суб'єкт" (від лат. subjectum — той, що лежить знизу, що знаходиться в основі) добре відоме ще з перших лекцій з філософії. Нагадаємо лише, що це — носій предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямованої на об'єкт.Суб'єктом суспільного розвитку є особистість, що виступає як соціальний вияв кожної людини, виражений у конкретній індивідуальній характеристиці. Найглибші витоки ролі особистості у суспільстві закладені в її суспільній природі. А це означає, що всі проблеми суспільства, його об'єктивні потреби, можливості розвитку, його перспективи і цілі в кінцевому результаті живуть, функціонують не в якійсь своїй абстрактній самостійності, а саме як "переплавлені" в реальні індивідуально-конкретні потреби, інтереси, турботи, цілі кожної особистості, кожної індивідуальності. Тобто витоки ролі особистості в історії — в її нерозривному зв'язку з соціальними спільнотами, соціальними відносинами. Належність особистостей до різноманітних типів спільнот виступає як певний імпульс життєдіяльності кожної людини, кожної особистості. Саме в них формується її життєдіяльність, соціальна активність.

72. Парадокси та безвихідь особистої свободи.

Парадо́кс-порізно істинне твердження чи група тверджень, яке призводить до суперечності або ігнорує інтуїцію.-формальнологічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності і хибності певного висловлювання, причому доведення істинності цього висловлювання неодмінно веде до визнання його хибності і навпаки.-несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням.-думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною.

73. Проблемне поле філософії.

Центральної завданням філософії є вирішення цілого ком плексу світоглядних проблем, вироблення з позицій розуму системи узагальнених поглядів на світ у цілому. Її обєктом є світ як єдине ціле, що дає загальний погляд на світ.Предмет же філософії історично змінювався, отже, змінювався і коло філософських проблем, над якими роздумували філософи. Але серед них є й так звані вічні питання, на які кожна епоха намагалася дати свої відповіді. Що утворює основу світу? Як влаштований світ, як співвіднесені в ньому духовне і матеріальне? Чи мав світ початок у часі чи він існує вічно? Чи є в світі відома впорядкованість чи все в ньому хаотично? Чи розвивається світ або він постійно обертається в одному незмінному колі? Чи можна пізнати світ? Що таке людина і в чому сенс його життя?Кожен крок історії по-своєму змінює, ускладнює роль і становище людини в світі, в звязку з чим змінюється і реальний зміст предмета філософії. Цей предмет так само рухливий, історич, як історичні сама громадське життя, сама культура. Природа і соціум, а так само людина у взаємозвязку з ними - були і залишаються головними предметами філософських роздумів.