83. Діалектика форм духовного освоєння світу.

Одними з древніх форм пізнання, генетично зв’язаними з міфологією, є філософське і релігійне пізнання. Особливості останнього визначаються тим, що воно зумовлене безпосередньою емоційною формою відносини людей до пануючого над ними земними силами (природними і соціальними). Будучи фантастичним відображенням останніх, релігійні уявлення містять у собі визначені знання про дійсність, хоча нерідко і мінливі. Досить мудрою і глибокою скарбницею релігійних і інших знань, накопичених людьми століттями і тисячоріччями, є, наприклад, Біблія і Коран. Однак релігія (як і міфологія) не відтворювали знання в систематичній і, тим більше, теоретичній формі. Вона ніколи не виконувала і не виконує функції виробництва об’єктивного знання, що носить загальний, цілісний, самоціннісний і доказовий характер.

84. Продуктивна сила суспільної свідомості.

Поняття продуктивних сил - одне з основних понять історичногоматеріалізму. По суті справи, вона визначає наш підхід до розглядуісторичного минулого, реального сьогодення і передбачуваної майбутнього. Дане поняття потрібно брати не ізольовано, але лише у зв'язку з іншимипоняттями та основними положеннями історичного матеріалізму, в яких мивисловлюємо наш досвід і наші припущення про процес історичного розвитку. Адже в реальному суспільному житті людей не існує продуктивних силбез виробничих відносин. Продуктивні сили існують,функціонують і розвиваються завжди тільки в діалектичному взаємозв'язку звиробничими відносинами. Коли продуктивні сили трактуютьсявідособлено, ми завжди маємо справу з абстракцією, однак така абстракція НЕсховає від нас дійсної картини суспільного життя, якщо ми завждибудемо пам'ятати про живу зв'язку продуктивних сил і виробничихвідносин у межах певного способу виробництва.

85. Духовна культура та ідеологія.

Духо́вна культу́ра — складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.Концепцію духовної культури підтримують перш за все діячі мистецтва та значна частина філософів, що наполягають на осібній та особливій ролі мистецтва та філософії та почасти заперечують проти включення науки (не кажучи вже про інженерію) до складу культури.Елементами духовної культури є: звичаї, норми, цінності, знання, інформація, значення.Поняття духовної культури включає всі галузі духовної сфери; показує соціально-політичні процеси, що відбуваються в суспільстві. Стародавні греки сформулювали класичну тріаду духовної культури людства: істина, добро, краса. Відповідно були виділені три найважливіших ціннісних абсолюти людської духовності: теоретизм, етизм, естетизм.

Ідеологія — це організована сукупність ідей у формі міфів, настанов, гасел, програмних документів партій, філософських концепцій тощо.Ідеологія - система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, в яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і конфлікти, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин.Ідеологія — система політичних, правових, етичних, художніх, релігійних, філософських поглядів; суспільна свідомість.Вперше наукове з'ясування суті ідеології, її ролі в суспільному житті дав марксизм-ленінізм, який довів, що ідеологія — явище надбудовного характеру і являє собою відображення в свідомості людей їхнього суспільного буття. Особливістю ідеології є те, що зміни, які відбуваються у виробництві, відображаються в ній не безпосередньо, а через базис, через призму інтересів певних класів. Ідеологія має класовий характер, а ідеологічна боротьба є однією з форм класової боротьби. Ідеологія відіграє величезну роль у житті суспільства, прискорюючи (передова ідеологія) або гальмуючи (реакційна ідеологія) його розвиток.