Господарство. Основні знаряддя праці
Вище ми наголосили, що внаслідок потепління на території України поступово встановилися наближені до сучасних кліматичні та ландшафтно-географічні умови - Тундра і Лісотундра на півночі та Степи на півдні, величезні простори між якими зайняли листяні та хвойні ліси. Всю територію поступово заселили сучасні види тварин і птахів. Полювання на цих тварин, часто дуже рухливих і здебільшого не стадних, вимагало створення нових мисливських знарядь. І такі знаряддя стародавня людина винайшла на початку мезоліту. Ними стали лук і стріли з кремінними або кістяними наконечниками. З допомогою стріли, випущеної з лука, можна було вбивати тварин і птахів на значній відстані (до 100 м). Найдавніші наконечники стріл, які за формою часто нагадують листок дерева, зокрема верби, дістали назву листоподібних або верболистих. Існували й інші форми наконечників стріл з кременю. Кістяні наконечники застосовувались рідко. Винайдення лука та стріл мало дуже важливе значення для збільшення продуктивності полювання. Воно стало доступним невеликим групам людей і навіть окремим мисливцям, а тому і надійним джерелом добування засобів до життя [12, c. 145-149]. Зростання продуктивності полювання з часом призвело до зменшення кількості тварин в окремих районах або й цілковитого зникнення в іншому. Це зумовило швидкий розвиток рибальства та збиральництва, а пізніше привело й до приручення та розведення домашніх тварин, а відтак і до виникнення найдавнішого скотарства .
Рис. 14. Прорисовка плити із зображенням мисливця на кіз з Кам'яної Могили. (За Б.Михайловим).
Для рибальства вживали кістяні гарпуни, сіті, верші, заколи тощо. Об'єктами збиральництва, поряд з рослинами, стають річкові, морські та наземні молюски. Значні скупчення черепашок молюсків, у тому числі невикористаних (запаси їжі), є досить частими знахідками на мезолітичних стоянках. У нашій країні вони найчастіше зустрічаються на гірських стоянках Криму. Зберігали черепашки в ямах-коморах, а запікали у спеціальних ямах-вогнищах. Першою прирученою твариною став собака. Спочатку його приручили, щоб мати живий запас їжі, пізніше почали використовувати як помічника під час полювання. Пошуки нових мисливських та рибальських угідь сприяли постійній рухливості мезолітичного населення. Новим формам господарської діяльності мезолітичної епохи відповідала й більш досконала техніка обробки каменю. Це сприяло появі багатьох нових форм кам'яних і кістяних знарядь праці. Найхарактернішою особливістю кремінних знарядь стали їхні невеликі розміри та геометричні форми у вигляді трикутників, трапецій, сегментів, круглих скребків тощо. За розмірами і формами в науці вони здобули назву геометричних мікролітів (від грецьких слів "мікрос" - малий і "літос" - кам'яний). Мікролітичні вироби були особливо характерними для тарденуазької пізньомезолітичної пори. В азільську ранньомезолітичну пору переважали ще знаряддя, близькі до пізньомадленських з епохи пізнього палеоліту. Мікроліти не мали самостійного призначення і служили вкладишами в дерев'яні та кістяні оправи досить великих знарядь - наконечників списів і дротиків, які використовувалися для полювання, та гарпунів для рибальства. Вкладені у вузькі пази оправ і закріплені там, напевне, за допомогою смоли, мікроліти виконували роль бокових різців у списах, дротиках та гарпунах або утворювали довге гостре лезо в ножах. Вкладиші-мікроліти геометричних форм виготовляли зі спеціально розділених поперечно ножеподібних пластин, які сколювали з невеликих конічних та призматичних нуклеусів - кремінних заготовок для знарядь праці. Мікроліти мали більш-менш одинакові розміри, що давало можливість замінювати їх в оправах складних знарядь у зв'язку зі спрацюванням. Завдяки вкладишам-мікролітам такі знаряддя праці служили досить довго, що було особливо важливим при мезолітичих формах господарства. Частина мікролітів служила також наконечниками стріл. Практична доцільність мікролітів та інших кремінних вкладишів була настільки важливою при виготовленні різноманітних знарядь праці, що їх широко використовували упродовж ряду наступних епох, аж до появи заліза та винайдення способу його гартування (сталь) і навіть пізніше. Характер господарства, насамперед полювання та рибальство, визначили і характер стоянок та жител мезолітичної епохи. Більшість стоянок були короткочасними і розташовувалися на невисоких берегах річок та озер, зручних для рибальства. Їх культурні залишки здебільшого складалися з невеликої кількості кам'яних знарядь праці, кісток тварин та черепашок річкових молюсків, рідше кісток і луски риб. Основним типом жител мезолітичних стоянок були невеликі легкі споруди у вигляді куренів, збудованих з дерева та гілок. Поряд із житлами або всередині них влаштовували вогнища. Місця короткочасних стоянок мезолітичних мисливців та рибалок нерідко заливала вода під час повеней, а їх залишки заносило піском. Іноді так повторювалося по кілька разів. Люди і в цю епоху періодично поселялися на одних і тих же місцях. Саме тому багато мезолітичних стоянок, особливо в печерах, мають по кілька горизонтів культурних залишків, відокремлених один від одного стерильними прошарками піску, глини чи інших порід .
Рис. 15. Зображення шамана на стіні печери біля с. Баламутівка на Буковині. (За О.П.Чернишем).
В окремих випадках такі горизонти знахідок, можливо, залишили одні й ті ж групи мисливців та рибалок [5, c. 53-55]. Отже, мезолітична епоха - це час значних зрушень в економіці давнього населення. Це час дальшого розвитку крем'яної індустрії, зародження відтворюючих форм господарства, виникнення великих родових могильників. Вважаєтеся, що в мезоліті складається племінна організація суспільства .