120. Правовий режим охоронних зон пам'яток культури.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Земельного кодексу, навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони. У таких зонах забороняється діяльність, що шкідливо впливає чи може шкідливо вплинути на дотримання режиму використання цих земель. Встановлення охоронних зон є специфікою правового режиму земель історико-культурного призначення. Перелік об'єктів історико-культурної спадщини, навколо яких встановлюються охоронні зони, зазначений у ст. 54 Земельного кодексу, не є вичерпним, позаяк згідно з ч. 1 ст. 32 Закону "Про охорону культурної спадщини", охоронні зони повинні встановлюватися навколо всіх пам’яток. Зони охорони пам’яток можуть установлюватися для всієї території історичного ареалу населеного пункту. Законодавство виділяє такі види зон охорони пам’яток: а) охоронні зони; б) зони регулювання забудови; в) зони охоронюваного ландшафту; г) зони охоронюваного археологічного культурного шару.

Межі і режими використання цих зон визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються Державною службою з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України відповідно до державних будівельних норм та усталених правових звичаїв. У межах зон охорони пам’яток забороняється провадження містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, грабарських робіт без дозволу територіального органу охорони культурної спадщини.

Зони охорони пам’яток установлюють для забезпечення збереження пов'язаного з пам’ятками довкілля, а також для охорони пам’яток від впливу негативних природних і техногенних чинників. До складу зон охорони пам’яток включаються терени, на які поширюється композиційно-видовий вплив пам’яток, і де встановлюється особливий правовий режим, що дозволяє забезпечити охорону пам’яток культури. Наразі законодавство недостатньо повно регулює правовий режим зон охорони пам’яток, через що при встановленні охоронних зон використовуються також усталені правові звичаї, які є джерелами права у вітчизняній правовій системі згідно зі ст. 7 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Правовий режим зон охорони пам’яток передбачає регламентацію архітектурної і містобудівної діяльності в оточуючому пам’ятку середовищі. Він визначає припустимі перетворення і характер використання такого середовища. Правові режими зон охорони пам’яток є індивідуальними для кожної пам’ятки культури і залежать від характеру оточуючого пам’ятку середовища. Зони охорони пам’яток у межах населених пунктів включаються до функціональної зони охорони культурної спадщини згідно зі ст. 3 Закону "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 року.

Завдання на розробку історико-архітектурного опорного плану і зон охорони пам’яток, а також Програмне завдання на проведення дослідження культурної спадщини видає Міністерство регіонального розвитку та будівництва за погодженням з Міністерством культури і туризму. Розробка науково-проектної документації зони охорони пам’ятки здійснюється спеціалізованими організаціями на замовлення територіальних органів охорони культурної спадщини або власників земель історико-культурного призначення. Зони охорони пам’яток установлюються з використанням матеріалів історико-архітектурного опорного плану населеного пункту й історико-культурної інвентаризації забудови давньої частини населеного пункту, а також інших досліджень і матеріалів. Зони охорони пам’яток розробляються як комплексний містобудівний документ, що встановлює їх межі і правовий режим. Зони охорони пам’яток національного значення затверджуються Державною службою з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму. Зони охорони пам’яток місцевого значення затверджуються органами охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій. Межі зон охорони пам’яток наносяться на основне креслення генерального плану населеного пункту, проекту детального планування району. Зони охорони пам’яток як містобудівні документи повинні враховуватися при розробці іншої містобудівної і проектної документації.

Правовий режим охоронної зони. Згідно з усталеними правовими звичаями, охоронна зона являє собою територію, що виділяється для збереження і відтворення найближчого історичного середовища пам’яток, головним чи істотним елементом якого вони є, а також для забезпечення оптимальних умов їх огляду. Охоронна зона забезпечує належне функціонування пам’ятки, охороняє її від вібрації, забруднень, затоплень та інших негативних впливів. В охоронній зоні нове будівництво можливе у виняткових випадках за спеціальними проектами. Іноді охоронна зона може збігатися з територією пам’ятки культури. В охоронній зоні мають здійснюватися заходи щодо реставрації і реабілітації пам’яток культури, забезпечуватися охорона традиційного характеру середовища. У ній усуваються споруди і насадження, що порушують традиційний характер середовища.

Правовий режим зони регулювання забудови. Чинні правові звичаї дозволяють визначити зону регулювання забудови як забудовану чи призначену під забудову територію за межами охоронної зони, на яку поширюється композиційний вплив пам’ятки. Ця зона призначається для збереження особливостей візуального сприйняття пам’ятки, охорони і відновлення її ролі в композиції і пейзажі населеного пункту. Вона виконує функції буферної, перехідної і синтезуючої зони у взаємодії пам’ятки з новими об'єктами довкілля. У цій зоні нова забудова регламентується за розташуванням, прийомами організації, висотою, довжиною фасадів, масштабністю, характером членувань, архітектурним рішенням, функціональним використанням. У ній мають проводитися реконструкція цінних будинків і споруд, а також заходи щодо забезпечення схоронності традиційного середовища і природного ландшафту.

Правовий режим зони охоронюваного ландшафту. Зона охоронюваного ландшафту, згідно з усталеними правовими звичаями, являє собою природну чи близьку до природної незабудовану територію за межами охоронної зони, з якою пам’ятка має активний візуальний зв'язок. Встановлюється для збереження і реабілітації природних утворень, що є характерним історичним середовищем пам’ятки, відіграють важливу роль в образі населеного пункту чи окремому пейзажі. У зоні охоронюваного ландшафту забороняється будівництво капітальних будинків і споруд, дорожні і грабарські роботи, що змінюють охоронюваний ландшафт. Ці зони можуть використовуватися для рекреації з мінімальним упорядкуванням, а також для традиційної діяльності, що не руйнує ландшафт.

Правовий режим зони охорони археологічного культурного шару. Зона охорони археологічного культурного шару – це територія за межами пам’ятки археології та її охоронної зони, де виявлені окремі археологічні знахідки або є можливим існування археологічного культурного шару. Призначена для забезпечення схоронності і дослідження пам’яток археології. Такі зони встановлюються у межах територій історичних населених пунктів та інших давніх поселень, обмежених лініями укріплень, з урахуванням передмість, некрополів тощо.