- •Орієнтовний перелік питань програми навчальної дисципліни, що виносяться на семестровий екзамен
- •Методи регулювання в земельному праві.
- •Принципи земельного права: загально-правові та спеціально-правові принципи.
- •Співвідношення земельного права із суміжними галузями права.
- •Система сучасного земельного права.
- •Виникнення та існування земельного права на сучасній території України.
- •Впровадження реформаторських заходів на українських землях т їх вплив на перетворення земельних відносин.
- •Розвиток земельного законодавства і права в Україні після 1917 року.
- •Сучасний період розвитку земельного законодавства і права в Україні.
- •Поняття і класифікація джерел земельного права.
- •Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства.
- •Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
- •Закони України як основні джерела земельного права.
- •Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
- •Поняття та види земельних правовідносин.
- •Суб'єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин.
- •Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
- •Поняття та основні ознаки права земельної власності.
- •Земля як об'єкт права власності на землю.
- •Суб'єкти права власності на землю.
- •Право приватної власності на землю.
- •Право комунальної власності на землю.
- •Право державної власності на землю.
- •Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
- •Право спільної часткової та спільної сумісної власності на земельну ділянку та особливості їх здійснення.
- •Зміст права власності на землю.
- •Основні права й обов'язки власників земельних ділянок та межі їх належного здійснення.
- •Поняття, особливості та принципи права землекористування.
- •Право постійного землекористування.
- •Право орендного землекористування. Умови та порядок укладення договору оренди земельної ділянки.
- •Права та обов'язки землекористувачів та межі їх належного здійснення.
- •Земельні сервітути, їх юридична природа та засади правового регулювання.
- •Правовий режим земельних сервітутів
- •Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
- •Поняття і види обмежень прав на землю у публічно-правових та приватноправових інтересах.
- •Правовий режим зон, що підлягають спеціальній охороні як вид обмеження прав на землю.
- •Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами. (Розділ 4, глава 19 зку).
- •Особливості набуття прав на землю територіальними громадами і державою за чинними земельно-правовими нормами.
- •Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам.
- •Умови і порядок передачі земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та в оренду.
- •Виникнення, посвідчення і реєстрація прав на земельні ділянки та їх юридичне значення.
- •З моменту державної реєстрації
- •Землі державної чи комунальної власності
- •Інші умови
- •З моменту державної реєстрації
- •Землі державної чи комунальної власності
- •Інші умови
- •Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок.
- •Купівля-продаж земельних ділянок
- •Договір міни земельної ділянки
- •Дарування земельної ділянки
- •Спадкування земельної частки (паю) або земельної ділянки
- •Правове регулювання договору купівлі-продажу земель ділянки.
- •Умови та порядок продажу земельних ділянок на конкурент засадах.
- •Правове регулювання договорів міни та дарування земель ділянок.
- •Правове регулювання застави земельних ділянок.
- •Загальна характеристика гарантій прав на землю.
- •Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •Причини виникнення, основні види та правові засади вирішення земельних спорів.
- •Органи, що вирішують земельні спори, порядок їх розгляду та вирішення.
- •Система органів управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів. (п. 62 -64 одна відповідь).
- •Повноваження органів загального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Повноваження органів спеціального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Повноваження органів виконавчої влади особливої компетенції в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Умови та порядок встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •Планування використання і охорони земельних ресурсів: загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель.
- •Правові засади районування земель.
- •Правові засади зонування земель.
- •Поняття і зміст землеустрою.
- •Види землеустрою, система землевпорядних органів та їх функцій. Землевпорядний процес.
- •Державний земельний кадастр та значення його ведення.
- •Складові частини державного земельного кадастру.
- •Державний контроль за використанням і охороною земель.
- •Державні органи із здійснення контролю за використанням і охороною земель та їх основні функції.
- •Самоврядний та громадський контроль за використанням і охороною земель.
- •Моніторинг земельних ресурсів та його значення.
- •Поняття і зміст правової охорони земельних ресурсів.
- •Особливості правової охорони земель при здійсненні господарської діяльності.
- •Правова охорона ґрунтів: стандартизація та нормування в галузі охорони ґрунтів; відтворення родючості ґрунтів та рекультивація порушених земель.
- •Правовий режим екологічно уражених земель.
- •Правові вимоги щодо консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель.
- •Правова характеристика змісту економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
- •Правові засади проведення оцінки земель.
- •Правові засади плати за землю: вплив плати за землю на раціональне використання та ефективну охорону земельних ресурсів.
- •Пільги щодо плати за землю та умови і порядок їх застосування.
- •Умови та призначення відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
- •Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •Склад земельного правопорушення як підстави юридичної відповідальності.
- •Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •Можливості застосування дисциплінарної та матеріальної відповідальності за правопорушення у земельних відносинах.
- •Визначення та застосування спеціального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення.
- •Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання.
- •Суб'єктний склад власників та користувачів земель сільськогосподарського призначення.
- •Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів.
- •Поняття та склад земель житлової та громадської забудови.
- •Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови: умови і порядок надання та вилучення земель у містах та інших населених пунктах.
- •Правові вимоги щодо використання земельних ділянок для індивідуального житлового, господарського і гаражного будівництва.
- •Використання земельних ділянок для кооперативного житлового і гаражного будівництва.
- •Особливості використання земельних ділянок державного та комунального житлового фонду.
- •Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •Правовий режим земель природно-заповідного фонду.
- •Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення.
- •Правовий режим земельних ділянок та природних об'єктів, що мають особливу наукову цінність.
- •Особливості надання земель оздоровчого призначення.
- •Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення.
- •Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони земель оздоровчого призначення.
- •Поняття і склад земель рекреаційного призначення.
- •Правовий режим земель рекреаційного призначення.
- •Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення у межах населених пунктів.
- •Поняття і склад земель історико-культурного призначення.
- •Правовий режим земель історико-культурного призначення.
- •Спеціальні правові режими земель історико-культурного призначення.
- •Правовий режим охоронних зон пам'яток культури.
- •Поняття і характеристика правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •Умови і порядок надання земель лісогосподарського призначення та зміна їх цільового призначення.
- •Правове регулювання використання земель лісогосподарського призначення.
- •Особливості загального і спеціального використання лісових ресурсів на землях лісогосподарського призначення.
- •Поняття, склад та характеристика правового режиму земель водного фонду.
- •Правове регулювання використання земель водного фонду.
- •Особливості правового режиму прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів.
- •Правовий режим територій і зон санітарної охорони водних об'єктів.
- •Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •Правовий режим земель промислових підприємств: порядок надання та вилучення земель, умови використання промислових земельних ділянок.
- •Правовий режим земель транспорту: правова регламентація транспортного землекористування в залежності від видів транспорту.
- •Особливості використання та охорони земель, наданих морському та річковому транспорту.
- •Правовий режим земель енергетичної системи та електрозв'язку.
- •Правовий режим земель, наданих для потреб забезпечення оборони країни та іншого призначення.
Правова охорона ґрунтів: стандартизація та нормування в галузі охорони ґрунтів; відтворення родючості ґрунтів та рекультивація порушених земель.
Охорона ґрунтів є однією з глобальних проблем сучасності, з якою безпосередньо пов'язано забезпечення продовольством населення нашої планети, кількість якого постійно зростає. Тому збереження і відтворення родючості ґрунтів, раціоналізація й екологізація аграрного землекористування — це в першу чергу розв'язання продовольчої, економічної, екологічної проблем і, в цілому, забезпечення національної безпеки. Під впливом наукових розробок, які довели, що земля і ґрунти — різні об'єкти, у ст. 168 ЗК встановив особливий режим охорони ґрунтів. Тим самим ґрунти визнано самостійним об'єктом правових відносин, зокрема охоронних. У зв'язку з цим ЗК має дати юридичне визначення їх поняття.
Однак наукове визначення терміна "ґрунти" дає Закон "Про охорону земель". Ґрунт — це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості — родючості. Родючість ґрунту — здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту. Ґрунти, завдяки вмісту в них гумусу — органічної складової частини ґрунту, яка утворюється в процесі біохімічного розкладу рослинних і тваринних решток та формує його родючість. Згідно зі ст. 53 Закону "Про охорону земель" вивезення ґрунтової маси за межі території України, крім зразків для проведення наукових досліджень, забороняється. Ґрунтова маса — це знятий родючий шар ґрунту.
Ґрунти є особливим об'єктом не лише аграрних, але й екологічних відносин. Тому в ст. 1 Закону "Про охорону земель" закріплено визначення охорони ґрунтів. Охорона ґрунтів — система правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки довкілля.
На відміну від землі ґрунт є рухомим об'єктом, він може бути вилучений з земної поверхні і перенесений до іншого місця. Виснаження ґрунту означає втрату родючості в результаті зміни кількості поживних речовин і руйнування ґрунтової структури. Згідно зі ст. 168 ЗК власники земельних ділянок і землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. Однак, при здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого, шару ґрунту з дозволу зазначених органів, власники земельних ділянок і землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якого він був знятий (рекультивація), чи на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.
Закон "Про охорону земель" встановлює основні вимоги до охорони родючості ґрунтів. Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.
З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів. Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.
Використання з метою удобрення ґрунтів осадів стічних вод, що накопичуються на водоочисних спорудах, здійснюється з дозволу органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів за погодженням з органами виконавчої влади з питань аграрної політики та охорони здоров'я. Застосування осадів стічних вод не допускається на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого і рекреаційного призначення, землях водного фонду та інших територіях, що підлягають особливій охороні, і на земельних ділянках, які використовуються для випасання худоби, вирощування овочів та фруктів, а також на земельних ділянках, де вміст будь-якої з токсичних речовин перевищує гранично допустиму концентрацію. Ввезення на митну територію України осадів стічних вод забороняється.
У ст. 166 ЗК встановлено, що рекультивація порушених земель — це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану і продуктивності порушених земель. Рекультивації в обов'язковому порядку підлягають усі землі, що зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід, і гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.
Рекультивація земельних ділянок здійснюється шляхом пошарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву знятої ґрунтової маси, а в разі потреби — і материнської породи в порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих земель. Роботи із зняття, складування, збереження та нанесення ґрунтової маси на порушені земельні ділянки здійснюються за рахунок фізичних та юридичних осіб, з ініціативи або вини яких порушено ґрунтовий покрив, а роботи з нанесення знятої ґрунтової маси на малопродуктивні землі здійснюються за бажанням власників або землекористувачів, у тому числі орендарів, цих земельних ділянок за їх рахунок.
Комплекс робіт з рекультивації містить у собі: вивчення земельної ділянки, уточнення проектних рішень, прийнятих у техніко-економічному обґрунтуванні заходів для охорони довкілля і черговості рекультивації. Рекультивація провадиться у 2 етапи: технічний і біологічний. Технічний етап рекультивації включає проведення робіт з землювання, заходи для організації порушеної території (засипання прогинів, Провалів, мульд осідання тощо), а за необхідності проведення меліоративних робіт. Біологічний етап рекультивації включає внесення добрив, вапнування, гіпсування, розробку креслень, виположування схилів кар'єрів, вирощування багаторічних трав'яних культур, проведення меліоративних робіт."
Від рекультивації земель варто відрізняти їх меліорацію, здійснювану відповідно до Закону "Про меліорацію земель". Рекультивація становить відновлення порушених господарською діяльністю ґрунтів зі здійсненням землювання, а меліорація земель — це комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агро лісотехнічних та інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного та поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь. Тобто, меліорація — поліпшення земель, а не їх порушення з наступним відновленням.
Гідротехнічна меліорація передбачає заходи щодо поліпшення ґрунтів з несприятливим водним режимом (зрошувальні, осушувальні, протипаводкові тощо).
Культуртехнічна меліорація передбачає заходи для упорядкування поверхні землі (викорчовування дерев, розчищення від каменів, вирівнювання поверхні тощо) та підготовку її до використання для сільськогосподарських потреб.
Хімічна меліорація охоплює заходи для поліпшення фізичних властивостей і хімічного складу ґрунтів (вапнування, гіпсування і збагачення ґрунтів фосфором).
Агротехнічна меліорація передбачає заходи, спрямовані на поліпшення потужності і агрофізичних властивостей кореневмісного шару ґрунтів (плантажна оранка, глибоке меліоративне розпушення, аераційний дренаж, піскування, гайнування, щілювання тощо).
Агролісотехнічна меліорація передбачає заходи для поліпшення ґрунтівшляхом використання корисних властивостей захисних лісонасаджень.
Меліорація земель здійснюється згідно з проектами, затвердженими в установленому законодавством порядку.
Підприємства, установи та організації при проведенні меліорації земель зобов'язані здійснювати заходи, спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню, забрудненню ґрунтів, вітровій і водній ерозії меліорованих земель, їх деградації, погіршенню стану водних об'єктів. Порядок здійснення будівництва, експлуатації та забезпечення екологічної безпеки при проведенні меліорації земель встановлюється Законом "Про меліорацію земель".
Законодавство висуває особливі вимоги до охорони ґрунтів. Зокрема, заслуговують окремого розгляду законодавчі вимоги до хімізації ґрунтів, меліорації земель, складування відходів. Таким чином, можна говорити про наявність самостійного правового інституту — правової охорони ґрунтів. Він має широкий комплексний зміст.
Нормативною основою правового регулювання хімізації ґрунтів є закони "Про захист рослин", "Про пестициди й агрохімікати", "Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення". Найбільш часто забруднювачами ґрунтів є застосовувані при веденні сільського господарства засоби захисту рослин — пестициди, а також добрива — агрохімікати. Під пестицидами Закон "Про пестициди й агрохімікати" розуміє отруйні речовини, призначені для знищення шкідливих організмів. Агрохімікати, на відміну від пестицидів, становлять мінеральні чи органічні добрива, застосовувані для підвищення врожайності і поліпшення родючості ґрунтів. Використовувані в Україні пестициди й агрохімікати в обов'язковому порядку підлягають державним випробуванням, реєстрації й сертифікації. Перелік пестицидів й агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, регламенти їх використання ведуться Мінприроди. Законодавство встановлює також вимоги до технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів.
П равові вимоги щодо охорони земель від забруднення і засмічення відходами містяться у законах України "Про відходи", від 30 червня 1995 р. "Про поводження з радіоактивними відходами" і нормативних актах, прийнятих на їх основі. Визначення поняття забруднення ґрунтів надає Закон "Про охорону земель".
Ґрунти України — еталонно найцінніші у світі, де домінують чорноземи різних типів. У ст. 150 ЗК наводиться їх юридична градація, з віднесенням до "особливо цінних земель" і встановленням спеціального порядку їх вилучення. До особливо цінних ґрунтів відносяться: різні види чорноземів, буроземи, дерново-підзолисті суглинкові ґрунти, землі природно-заповідного фонду й історико-культурного призначення, а також деякі інші види ґрунтів. За даними Державного земельного кадастру особливо цінні ґрунти України займають площу понад 12 млн га чи 37,6% від площі земель сільськогосподарського призначення.
Моніторинг земель і ґрунтів проводиться з метою своєчасного виявлення зміни стану земель та властивостей ґрунтів, оцінки здійснення заходів щодо охорони земель, збереження та відтворення родючості фунтів, попередження впливу негативних процесів і ліквідації наслідків цього впливу. Залежно від цілей спостережень та охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним.
Для ведення моніторингу земель на національному рівні рішенням центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів і центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на всій території України створюється мережа дослідних земельних ділянок та ділянок з еталонними ґрунтами з метою проведення на них необхідних спостережень, вимірювань та обстежень екологічного стану земель, зміни показників корисних властивостей ґрунтів під впливом господарської та інших видів діяльності.
Ведення моніторингу земель здійснюють уповноважені органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за участю уповноважених органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, з питань аграрної політики. Одержана інформація надсилається органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування для розроблення науково обґрунтованих рекомендацій і своєчасного прийняття рішень щодо поліпшення охорони земель, запобігання негативним змінам їх стану та додержання вимог екологічної безпеки.
З метою своєчасного виявлення змін стану земель, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів ведеться моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.
Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень — через кожні 5—10 років. Суцільне ґрунтове обстеження проводиться через кожні 20 років. Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики. Порядок проведення моніторингу земель встановлює Кабінет Міністрів України.