Міжнародні відносини України в часи “Хрущовської відлиги”

Не можна назвати гнучкою українську дипломатію періоду хрущовської “відлиги”. ХХ з’їзд КПРС (1956 р.), який його започаткував, став знаменитим не лише тому, що викрив сталінські злочини, а й тому, що дійшов висновку: “фатальної неминучості термоядерної війни немає”. Він проголоси принципи мирного співіснування країн з різним суспільно-політичним ладом, право народів обирати свій шлях розвитку.

За умов введення радянських військ у 1956 р. в Угорщину подолати атмосферу недовіри і неприязні, в якій опинилась і українська дипломатія, було нелегко. Лише з кінця 50-х років ХХ ст.. для України з’явилася можливість відкрити зовнішній світ для себе і самій стати відкритою для інших країн. Цьому сприяло заснування 1957 р. постійного представництва Української РСР при ООН.

Основним змістом діяльності України на міжнародній арені стала боротьба за мир і безпеку народів, мирне співіснування держав з різним суспільним ладом. Як член ООН, республіка значної уваги надавала питанням недопущення нової світової війни. На ХІІ сесії Генеральної Асамблеї ООН в жовтні 1957 р. голова української делегації Л.Паламарчук (очолював українську дипломатію 1954-1966 рр.) заявив, що з метою послаблення міжнародної напруженості треба насамперед радикально розв’язати проблеми роззброєння, повністю заборонити атомну і водневу зброю, припинити її виробництво, істотно скоротити збройні сили і військові бюджети. 3 сепрня 1960 р. постійне представництво УРСР при ООН надіслало Ноту на ім’я Генерального секретаря ООН, в якій висловлювалася пропозиція про особисту участь глав урядів держав – членів ООН у розгляді проблеми роззброєння на Генеральній Асамлеї.

Немало зусиль українські дипломати доклали до того, щоб членами ООН стали Албанія, Болгарія, Румунія (1955 р.), Монголія (1961 р.).

Різноманітнішою була діяльність України в ЮНЕСКО. На ХУІ сесії ГА ООН українська делегація внесла резолюцію про заходи у справі ліквідації неписьменності в усьому світі. Цей проект було схвалено. Актив ер співпрацювала республіка і в Міжнародному бюро освіти (МБО). Свідченням внеску українського народу у скарбницю світової культури було рішення ЮНЕСКО про відзначення 150-річчя від дня народження Т.Шевченка.

Представники України з 1957 р. брали участь у роботі Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).

Динамічного спрямування набули зовнішні зв’язки Української РСР. Якщо в 1957 р. підприємства республіки поставляли продукцію в 31 країну світу, то 1960 р. – у 41, а вже 1965 р. – у 81 країну. В 1965р. підприємства республіки здійснювали поставки машин, устаткування приладів і матеріалів для 390 об’єктів, які споруджувалися у інших країнах за технічною допомогою СРСР. Питома вага України в зовнішньоторговельному обороті СРСР становила 23%. Особливо збільшилася поставка таких видів продукції, як металопрокат, вугілля, чавун, залізна руда, металорізальні верстати, екскаватори, автонавантажувачі. З 1964 р. республіка розпочала експорт літаків ТУ-124, АН-24, з 1965 р. автомобілів “Запорожець”, автобусів “ЛАЗ”, тепловозів М-62 та іншої продукції машинобудівного комплексу.

Тісні багатогранні зв’язки встановилися між порідненими областями і містами України та зарубіжних прикордонних країн. Їх ініціатори створили у 1957-1958 рр. радянсько-польські, радянсько-чехословацькі, радянсько-болгарські, радянсько-угорські, радянсько-румунські товариства дружби. На середину 1962 р. такі зв’язки мали 15 областей і міст України.