- •Теорії періодизації історії Укр та істор схема Грушевського
- •5.Антинорманська теорія. Започаткував цю теорію у XVIII ст. М.Ломоносов. Я б сформувала такі найголовніші положення антинорманістів:
- •3.2. Внутр. Та зовн фактори у розвитку давньоруської держ
- •4.1. Процес розвитку укр. Земель у складі Речі Посполитої
- •4.2. Процес становлення та розвитку вкл. Знач Кревської та Любл унії для укр. Земель
- •1384 Року герб «Погоня» став державним гербом в. К. Л.
- •Наслідки Люблінської унії для укр. Земель:
- •4.3 Процес Інкорпорації Росії. Розкрийте боротьбу Москов і Литов князівств за давньоруську спадщину
- •4.4 Державно – політичний, економічний, культурний і релігійний вплив українських земель на Литву.
- •5.1. Проаналізуйте причини виникнення та розвитку козацтва, місце і роль Запорізької Січі, як центр консолідації Українських національних сил.
- •До причин виникнення козацтва можна віднести такі:
- •5.2 Причини і наслідки Нац-визвол війти укр. Народу в сер 17 ст, місце і роль Переясл ради та її оцінки
- •6.3 Український політичний рух та його основні течії
Наслідки Люблінської унії для укр. Земель:
Стрімке ополячення української шляхти;
Українські землі не забезпечили собі окремий статус нової держави;
Остаточне закріпачення селян;
Ремісники і купці опинилися в менш вигідних умовах(збільшилися податки, заборона торгівлі);
В установах панування закріплювалися польська мова і латина як мова освіти, судочинства, діловодства.
Зміни в законах, що сталися після Люблінської унії, закріплювалися Третім Литовським статутом 1588 року. Цей кодекс діяв як на території Великого князівство Литовського, так і на українських землях. Згідно з яким було юридично оформлено кріпосництво в Україні.
4.3 Процес Інкорпорації Росії. Розкрийте боротьбу Москов і Литов князівств за давньоруську спадщину
Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще у 1230—1263рр. Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи Гедиміна (1316—1341) — почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель. Яскравим виявом зміцнення литовських позицій у цьому регіоні стало те, що після раптової смерті Юрія II Болеслава на княжому столі Волині закріпився син Гедиміна Любарт, який номінально вважався і галицько-волинським князем. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва — Волинь.
Скориставшись у 50-х роках XIV ст. слабкістю Золотої Орди, литовці активно починають новий етап проникнення в землі колишньої Київської Русі. Наступник Гедиміна Ольгерд (1345—1377) чітко формулює основне завдання: «Вся Русь просто мусить належати литовцям». Витіснення татарських ханів сприяло поступовій інкорпорації (включенню) Чернігово-Сіверщини, Київщини, Переяславщини до складу Литовської держави. Після перемоги 1362 р. над татарами на березі р. Сині Води (притока Південного Бугу) до сфери литовського впливу потрапило і Поділля.Дії литовців на теренах України не мали характеру розширення сфери панування, схожої на завоювання монголів. Збройне протистояння в боротьбі за українські землі відбувалося переважно між литовцями та іншими чужинцями — претендентами на спадщину Київської Русі. Місцеве населення або зберігало нейтралітет і не чинило опору, або ж підтримувало утвердження литовського правління, яке витісняло золотоординське. Литовська влада була м'якшою, толерантнішою, ніж татарська. На приєднаних до Литви землях руські князі зберігали свою автономність. У зв'язку з цим відомий історик О. Субтельний назвав процес збирання українських земель Литвою «проникненням, включенням, приєднанням».
Велике князівство Литовське, що мало в своєму складі всі білоруські та майже всі українські землі, стало найбільшим у Європі. Приєднання до Литви південноруських земель мало відносно мирний характер. Просування литовців на українські землі супроводжувалось як відвертим захопленням територій, так і встановленням взаємовигідних стосунків з пануючою верхівкою на цих землях, що добровільно визнавали литовську зверхність. Збройне протистояння у боротьбі за українські землі відбувалось переважно між литовцями та іншими чужинцями — претендентами на спадщину Київської Русі.