12. Поняття законності та правопорядку. Гарантії законності та правопорядку.

•Законність — це комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах.

Гарантії законності — це умови суспільного життя і заходи, що вживаються державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку.

Правопорядок — стан (режим) правової упорядкованості (врегульованості і погодженості) системи і суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності. Інакше: це атмосфера нормального правового життя, що встановлюється в результаті точного і повного здійснення розпоряджень правових норм (прав, свобод, обов'язків, відповідальності) всіма суб'єктами права. Правопорядок — це частина системи суспільних відносин, що врегульовані нормами права і перебувають під захистом закону та охороняються державою.

•Гарантії законності — це система засобів, з допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється і у випадку порушення відновлюється законність.

Всі гарантії законності можна поділити на загальносоціальні і юридичні. До загальносоціальних відносяться — політичні, економічні, ідеологічні та інші. Вони повинні забезпечуватись політичною і економічною системами суспільства.

13. Поняття, види та ознаки правопорушень. Склад правопорушень.

•Правопору́шення — протиправне, винне, суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність) деякого спроможного суб'єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільства, держави або особи i тягне за собою юридичну вiдповiдальнiсть.

Основні ознаки правопорушення:

- поведінка, виражена у дії або бездіяльності;

- суспільна шкідливість або небезпечність;

- протиправність діяння;

- винність діяння;

- юридична відповідальність

Правопорушення підрозділяються на:

-Злочин — це передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне винне діяння, яке посягає на суспільний лад держави, її політичну, економічну систему, власність, життя, права та свободи особи.

-Проступок — це правопорушення, яке завдає шкоду особі, суспільству, державі, здійснюється у різних сферах суспільного життя, має різні об'єкти впливу та юридичні наслідки. Розрізняють такі види проступків:

-Конституційні — суспільно шкідливі протиправні вчинки, які завдають шкоду порядку організації та діяльності органів влади та управління, конституційним правам та свободам громадян, але не мають ознак складу злочину.

-Адміністративні — це правопорушення, які посягають на громадський або державний порядок, суспільні відносини у сфері державного управління, на відносини у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави тощо (порушення правил протипожежної безпеки, митних правил тощо).

-Цивільно-правові — це правопорушення у сфері майнових та пов'язаних з ними особистих немайнових відносин, які виникають між суб'єктами та складають для них матеріальну чи духовну цінність (напр., невиконання зобов'язань за цивільно-правовим договором тощо).

-Дисциплінарні — суспільно шкідливі вчинки, які завдають шкоду внутрішньому розпорядку діяльності підприємств, установ, організацій (напр., невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків працівником тощо).

-Процесуальні — це правопорушення, які посягають на встановлені законом процедури здійснення правосуддя тощо.

•Склад правопорушення - сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об'єктивний і суб'єктивний характер. Склад правопорушення криє в собі: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону. Об'єкт правопорушення - ті суспільні відносини, які охороняються нормами права і на яких посягає дане правопорушення.

Ознаки об'єктивної сторони правопорушення є:

-дія чи бездіяльність;

-суспільне небезпечні та шкідливі наслідки;

-причинний зв'язок між ними;

-місце;

-час;

-спосіб;

-засоби,;

-обставини;

-умови скоєння правопорушення.