37. Права подружжя на вільний вибір занять, професій та вільний вибір місця проживання.

Право вільного вибору занять, професій означає, що кожен з подружжя вправі вибрати рід своєї трудової діяльності, занять. При цьому кожен з подружжя повинний враховувати інтереси родини. Інший з подружжя не вправі перешкоджати йому в цьому і диктувати свою волю. Якщо один з подружжя перешкоджає іншому у виборі роду занять, професії, то це може бути основою для розлучення. Угоди між подружжям, що обмежують їхнє конституційні права, є недійсними (ст. 22 Конституції України).

Ст.20 КпШС надає кожному з подружжя право вибору місця проживання. Це правило відповідає вимогам ст.33 Конституції. Закон не зобов'язує подружжя спільно проживати. Це положення має практичне значення для рішення ряду питань, наприклад, про право одного з подружжя на житлоплощу, займану іншим з подружжя. Якщо подружжя не проживає разом, то один з подружжя не має право на житлоплощу, займану іншим з подружжя, за винятком випадків, коли житлове приміщення належить дружинам на праві загальної власності.

Разом з тим спільне проживання подружжя відповідає інтересам родини в цілому, нормальному вихованню дітей.

Законодавство містить ряд норм, що сприяють спільному проживанню подружжя. Так, якщо подружжя закінчують вищий чи середній спеціальний заклад, то за їхнім бажанням вони підлягають розподілу в одне місто чи район. Один з поружжя може бути прописаний на житлоплощу іншого незалежно від розміру житлової площі.

38. Захист особистих прав подружжя.

Згідно ст. 6² "Захист прав, що виникають зі шлюбних і сімейних відносин, здійснюється судом, органами опіки і піклування й органами реєстрації актів цивільного стану.

Захист прав, що виникають зі шлюбних і сімейних відносин, здійснюється також товариськими судами, трудовими колективами, профспілковими й іншими громадськими організаціями у випадках і в порядку, установлюваних законодавством."

Під захистом сімейних прав варто розуміти передбачені законом заходи, здійснювані державними, як правило, судовими й іншими органами, спрямовані на визнання сімейних прав, відновлення цих прав, припинення дій, що порушують право.

Заходи сімейно-правової відповідальності можуть застосовуватися тільки до членів даної родини. Треті особи у випадку порушення сімейних прав учасників сімейних правовідносин несуть перед ними не сімейно-правову, а цивільну, адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Право на захист мають та є суб'єктами права на захист самі учасники сімейних правовідносин.

У результаті застосування сімейно-правових санкцій можуть наступити наступні санкції:

1) сімейні правовідносини цілком анулюються з моменту їхнього виникнення (наприклад, при визнанні усиновлення недійсним) чи на майбутній час (при скасуванні опіки, викликаної поводженням опікуна);

2) сімейні правовідносини зберігаються, але в зміненому вигляді, втрачаючи свій двосторонній зобов'язуючий характер, залишаються права лише в однієї сторони (наприклад, право на аліменти буде мати лише невинний у визнанні недійсним шлюбу дружина);

3) скорочується обсяг права чи тривалість його наявності в учасника сімейного правовідносини (наприклад, суд може при розподілі подружнього майна зменшити частку...);

4) зростає обсяг обов'язку одного з учасників правовідносини (наприклад, при винному відхиленні від сплати аліментів вони можуть стягуватися і за минулий час, тоді як у протилежному випадку лише на майбутнє);

5) учасник правовідносини позбавляються на певний час можливості здійснювати своє право (наприклад, батько, що живе окремо, а також дід чи бабуся можуть бути позбавлені права на спілкування з дитиною, якщо це заважає його нормальному вихованню).

Заходи сімейно-правової відповідальності може також полягати у виникненні обов'язку по відшкодуванню морального збитку.

У ст.б² КпШС зазначені органи, що здійснюють захист прав, що виникають зі шлюбних і сімейних відносин. Існує загальний і спеціальний порядок захисту сімейних прав, загальним порядком захисту сімейних прав є судовий порядок. Він застосовується у всіх випадках, якщо в законі не зазначене інше. В даний час у зв'язку з положенням ст. 124 Конституції України, відповідно до якого юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в державі, суб'єкти сімейних правовідносин можуть звернутися в суд з вимогою про захист свого права навіть у тих випадках, коли відповідні норми КпШС передбачають попереднє розв‘язання сімейно-правового спору органами опіки і піклування (ст.62, ч.2 ст.63, ч.З ст.65, ст.65¹).

Стаття б² також передбачає, що захист сімейних прав здійснюється органами реєстрації актів громадянського стану. Однак ст.160 КпШС передбачає, що до компетенції органів записів актів громадянського стану відносяться реєстрація актів народження, смерті, висновки і розірвання шлюбу, установлення батьківства, зміни імені, по батькові і прізвища, внесення змін і виправлень в актові записи. Згідно ст.5 Закону України від 24 грудня 1993 р. «Про органи реєстрації актів громадянського стану» задачами органів реєстрації актів громадянського стану є забезпечення повної, своєчасної і правильної реєстрації актів громадянського стану; внесення в акти записів необхідних змін, доповнень і виправлень; відновлення втрачених і анулювання повторно складених актових записів; видача громадянам свідоцтв про народження; збереження архівного фонду. Таким чином, до компетенції органів реєстрації актів громадянського стану не відноситься захист сімейних прав. Однак, здійснюючи реєстрацію юридичних фактів, від яких залежить цивільно-правове і сімейно-правове положення осіб, органи запису актів громадянського стану сприяють здійсненню і захисту сімейних прав.

Стаття б² КпШС передбачає також захист сімейних прав товариськими судами у випадку й у порядку, установленому законом. Захист сімейних прав товариськими судами відноситься до спеціального порядку захисту сімейних прав. У КпШС немає норм, що передбачали б захист сімейних прав товариськими судами, трудовими колективами, профспілковими й іншими громадськими організаціями. Разом з тим ст.121 ЦПК України передбачає, що у випадках, передбачених законом, профспілки, інші громадські організації можуть звернутися в суд із заявою прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Отже, профспілки й інші громадські організації не здійснюють захист сімейних прав, але можуть сприяти захисту цих прав.