20. Поняття шлюбного віку в Україні.

Згідно статті 16 КпШС "Шлюбний вік встановлюється в 18 років для чоловіків і в 17 років для жінок....", але він може бути змінений державною адміністрацією районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі комітети міських і районних у містах Рад у виняткових випадках знижувати шлюбний вік.

Установлення шлюбного віку обумовлене тим, що для вступу в шлюб необхідний визначений ступінь фізичної і психічної зрілості. Разом з тим, законодавство про шлюб і родину не встановлює граничного максимального віку для вступу в шлюб. Не має юридичного значення і різниця у віці осіб, що вступають у шлюб.

Закон не вказує термін, на який можна знижувати шлюбний вік, надаючи рішення цього питання на розсуд зазначених органів. У законі не зазначені конкретні випадки, при наявності яких можна знижувати шлюбний вік. Найчастіше підставами для зниження шлюбного віку є фактичне створення родини, вагітність, народження дитини. Відмовлення в зниженні шлюбного віку згідно (ст ст. 55 і 124) Конституції, може бути оскаржений у суд. Коли законом допускається вступ у шлюб до досягнення 18 років, неповнолітній, що вступив у шлюб, здобуває дієздатність у повному обсязі з моменту вступу в шлюб. Наступне розірвання шлюбу не впливає на обсяг його дієздатності.

21. Перешкоди до укладення шлюбу.

Варто розрізняти умови вступу до шлюбу і перешкоди для вступу до шлюбу. Перешкоди для вступу до шлюбу — це обставини, при наявності яких вступ до шлюбу є неправомірним.

Згідно ст. 17 Не допускається реєстрація шлюбу:

1) між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі;

Мається на увазі зареєстрований в актах цивільного стану шлюб і прирівняні до нього релігійні шлюби (див. коментар до ст ст.6 і 13 КпШС). У даному випадку законодавство закріплює принцип моногамії (одношлюбності), відповідно до якого чоловік і жінка можуть одночасно складатися тільки в одному шлюбі. Тому при реєстрації шлюбу між особами, з яких хоча б одна раніше була одружена, необхідне пред'явлення документів; підтверджуючих припинення колишнього шлюбу (ст.175 КпШС і коментар до неї);

2) між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії, між повнорідними і неповнорідними братами і сестрами, а також між усиновителями й усиновленими;

Родичами по прямої лінії вважаються особи, які походять один від іншого (батьки і діти, онуки, дід, бабуся). Пряма висхідна лінія — це лінія, котра зв'язує нащадків і предків (від дітей до батьків, від онуків до діда і бабусі); пряма низхідна — це лінія від предків до нащадків (від діда, бабусі до онуків, від батьків до дітей). повнорідними братами і сестрами вважаються особи, що мають спільних батька і матір. Неповнорідними — брати і сестри, що мають тільки загального батька (єдинокровні) чи загальну матір (єдиноутробні).

Заборона шлюбів між близькими родичами обумовлено як моральними розуміннями, так і біологічними. Шлюби між близькими родичами істотно підвищують можливість передачі в спадщину багатьох спадкоємних захворювань.

Заборона шлюбу між усиновителями й усиновленими обумовлений тим, що усиновлені і їхнє потомство стосовно усиновителів і їхніх родичів і усиновителі і їхні родичі стосовно усиновленого до їхнього потомства прирівнюються до родичів по походженню (ст. 117 КпШС і коментар до неї), а також моральними розуміннями;

3) між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною унаслідок щиросердечної чи хвороби слабоумства.

Заборона шлюбу з недієздатним обумовлено тим, що недієздатна особа не може розуміти значення своїх чи дій керувати ними (ст. 16 ГК України). Тому вона не може дати усвідомленої згоди на вступ у шлюб. Якщо на момент реєстрації шлюбу особу не було визнано недієздатною, але знаходилося в такому стані, коли не могло розуміти значення своїх дій, шлюб повинний бути визнаний недійсним, тому що відсутня одна з необхідних умов для вступу в шлюб — вільне, усвідомлене волевиявлення, спрямоване на вступ у шлюб.

Заборона шлюбу з недієздатним також порозумівається турботою про здоров'я потомства. Багато сердечних хвороб можуть передаватися в спадщину.