Дистантне консультування

1. Телефонне консультування.  2. Консультативне листування. 

3. Психологічне консультування в мережі інтернет

Консультативна психологія трактується як розділ знання, що містить систематичний опис процесу надання психологічної допомоги (консультування). Консультативна психологія виходить з уявлення про те, що за допомогою спеціально організованого процесу спілкування в людини яка звернулася за допомогою можуть бути актуалізовані додаткові психологічні сили і здібності, які в свою чергу, можуть забезпечити знаходження нових можливостей виходу з важкої життєвої ситуації.  Однією з підстав для класифікації консультативного процесу є простір, просторова організація консультації.  З цієї точки зору можна виділити два види консультування:  1. Контактна (коли психолог-консультант зустрічається з клієнтом, відбувається бесіда обличчям до обличчя, те, що називається в зарубіжній літературі "face-to-face counseling".  2. Дистантне консультування, яке підрозділяється на телефонне і письмове. 

Телефонне консультування

Більш ніж за 40 років існування служб телефонного консультування стало

аксіомою, що їх основною метою є психологічна допомога людям в

різноманітних кризових ситуаціях. Основними принципами роботи телефонного

консультанта є анонімність і конфіденційність. При

зверненні до служби «Телефону довіри" абонент не зобов'язаний називати себе або

повідомляти про місце свого перебування. Це дає йому можливість вільно говорити

про особисті проблеми і складних ситуаціях, які в силу анонімності

виявляються, як би окремими від нього, і абонент може на них подивитися зі

сторони.

Консультанти не мають надати абоненту інформацію, яка допоможе

знайти їх поза стінами служби. В обопільних інтересах не слід надавати

абонентам даних про розташування служби або місце проживання. Консультантам

категорично забороняється виходити з позвонившим на очний контакт або

будувати бесіду так, щоб у абонента виникла надія на ймовірність цієї

зустрічі. Довірчість або конфідеальность роботи служби забезпечується

тим, що всі без винятку телефонні розмови, журнали або інші форми

реєстрації телефонних розмов, картотеки та інформаційні матеріали доступні

тільки співробітникам служби. Цією інформацією не слід ділитися ні з ким поза

її стін, включаючи родичів, друзів або знайомих. Обговорення телефонного

розмови можливо тільки між черговими співробітниками або супервізорів при

необхідності в наданні взаємодопомоги, а також під час навчальних занять -

з використанням лише фабули відповідної консультативної бесіди.

Анонімність і кондіфіальность являють собою не тільки організаційні,

а й основні етичні принципи телефонної допомоги. І якщо в різних країнах

організаційні підходи в її наданні можуть різнитися, то етичні правила

є дуже подібними.

Вступати етично означає, передусім, піклуватися, захищатися або

зберігати людське життя як мить, так і в домовленої

перспективі, використовуючи моральні імперативи законодавства, освіти чи

ідеологічних течій. Структура етики містить безліч норм, але всі вони

виходять з того, що саме людське життя є основною цінністю.

Психологічне консультування як процес допомоги будується на етичній

основі. У ньому, особливо в телефонному консультуванні, життєві ситуації

часто відрізняються своєю винятковістю. Вони можуть створювати серйозні

перешкоди для роботи консультанта, який стикається з важкими

етичними питаннями. У цьому зв'язку дуже важливо відокремлювати в ході

консультування два різних рівні:

-Реальний - такий, яким справді є абонент чи ситуація;

-Бажаний чи ідеальний - яким вони мають бути або могли б бути.

Консультант час від часу може робити ті чи інші помилки активного

слухання. Вони часто залишають після себе неприємні відчуття.

1.Чрезмерно швидке визначення проблеми.

Ця помилка виникає у консультантів, які занадто впевнені у власних

силах і переносять цю впевненість на знання про почуття і проблеми абонентів.

Не слід передбачати те, що скаже подзвонив. У початковій стадії

діалогу абонент повинен йти на півкроку попереду консультанта, і лише потім

слід помінятися місцями.

2.Беседа про проблему, а не з людиною.

Абоненту потрібно дати час не тільки для викладу почуттів чи описи

ситуації, а й для того, щоб він відчув себе особистістю. Істинне

діалогічне спілкування можливе тільки між унікальними особистостями.

3.Непріятіе цінностей абонента.

Коли людина відкриває свої почуття і розповідає про труднощі, дуже

легко придушити це бажання, якщо не співпереживати в стиль його життя і не

прийняти ціннісних установок. На цьому шляху можливо виникнення досить

серйозних ускладнень через те, що цінності абонента можуть не

відповідати принципам консультанта, у цьому випадку легко впасти в

засудження і звинувачення.

Прийняття цінностей абонента "тут-і-тепер" не означає беззастережного

схвалення. Крім того, дуже важливо вийти за не задовольняє консультанта

систему цінностей, намагатися говорити про конкретні дії і показати, до

чого може призвести ця система вчинків.

4. Обговорення удаваної проблеми.

Важливо пам'ятати, що проблеми абонента можуть полягати не в описуваної

ситуації, а в емоційному його стані. Якщо телефонує мати з приводу сина,

підозрюваного у скоєнні кримінальних дій, крадіжці речей з дому. Те

тривога, випробовувана нею, стосується, перш за все, її самої, а ситуація, на

яку вона посилається, може бути всього лише припущенням чи приводом для

розмови про власні переживання. У цих випадках варто працювати з

почуттями, корекція яких допоможе запобігти необачні вчинки

абонента.

5.Взгляд зверху.

Слід остерігатися дивитися зверхньо на почуття чи проблеми абонента, не

кажучи вже про його особу. У разі повторних чи маніпулятивних звернень

іноді виникає спокуса саркастичного відносини, але таке ставлення-це

завжди погляд зверху.

6.Чрезмерное ототожнення.

Може статися, що почуття чи ситуація абонента виявляються близькими

консультанту або не до кінця пережитими їм, і тоді емпатичне

вислуховування, дуже лабільний за своєю природою, робить крен в сторону

надмірного ототожнення.

7.Обвіненіе й експертиза.

Роль обвинувача чи експерта неприйнятна для консультанта. Це прямий шлях до

розпаду діалогу. Звинувачують інтонації применшують людську гідність

абонента, принижують значимість його власних почуттів чи суттєвість

ситуації.

Експерт, по притаманною йому функції, бачить не людини, а проблему,

застиглі стереотипи, які прагнути укласти в прокрустове ложе

різноманітних шаблонів.

Процес телефонного діалогу важко програмувати у всіх деталях. Але

знання основних етапів діалогічного спілкування необхідно для консультанта.

Не можна заздалегідь передбачити, як і чим обернеться спілкування з співрозмовником, і

напружене очікування консультанта перед бесідою є тому свідченням.

Але, знаючи етапи телефонного діалогу, можна більш ефективно побудувати

консультативну бесіду і визначити її прогноз.

У всякому психологічному консультуванні існують свої техніки та методики

роботи, які допомагають консультанту найбільш ефективно і грамотно

побудувати діалог при спілкуванні з клієнтом. У телефонному консультуванні такі

технікі25 теж є і використовуються на

етапі дослідження почуттів і проблем, а також при дослідженні рішень і

альтернатив.

Вони допомагають за короткий час зорієнтуватися в тому, що хоче абонент чи

де він відчуває утруднення. А також допоможуть консультанту в його роботі.

Хто я?

У цій техніці абоненту пропонується самому написати на папері (якщо така

є у нього) або записати консультанту з його слів відповіді на питання "Хто

Я? ". Потім проводиться аналіз. Аналіз включає в себе підрахунок пунктів.

Розпитування абонента про те, які пункти він вважає позитивними, а які

негативними. На цьому етапі можна виявити самооцінку абонента, ставлення до

самому собі, наскільки абонент приймає себе, і вийти з ним на розмову,

використовуючи результат.