Нещасна любов

Матеріальні знегоди, до нещастя, перешкодили йому одружуватися на улюбленій дівчині. Тереза Труну співала в церковному хорі. З перших же репетицій Шуберт примітив її, хоча була вона непримітна. Світловолоса, з білястими, немов вицвілими на сонці, бровами і крупитчатым, як у більшості неяскравих блондинок, особою, вона зовсім не блищала красою. Швидше, навпаки - на перший погляд здавалася поганулею. На круглому обличчі її виразно проступали сліди віспи.

Але варто було прозвучати музиці, як безбарвна особа перетворювалася. Тільки що воно було вимерлим і тому неживим. Тепер, осяяне внутрішнім світлом, воно жило і світило.

Як не звикся Шуберт до черствості долі, але і він не припускав, що доля обійдеться з ним так жорстоко. "Щасливий той, хто знаходить дійсного друга. Ще щасливіше той, хто знайде його в своїй дружині", - записав він в своєму щоденнику.

Проте мрії пішли прахом. Втрутилася мати Терези, яка ростила її без отця. Отець її володів маленькою шовкопрядильною фабрикою. Після смерті він залишив сім'ї невеликий статок, і вдова всі турботи обернула на те, щоб і без того мізерні капітали не зменшилися. Природно, що із заміжжям дочки вона зв'язувала надії на краще майбутнє. І ще природніше, що Шуберт не влаштував її. Окрім копійчаної платні помічника шкільного вчителя, у нього була музика, а вона, як відомо, не капітал. Музикою можна жити, але нею не проживеш. Покірна дівчина з передмістя, вихована в підпорядкуванні старшим, навіть в думках не допускала того, що не послухалося. Єдине, що вона собі дозволила, - сльози. Тихо проплакав до самого весілля, Тереза з опухлими очима пішла під вінець.

Вона стала дружиною кондитера і прожила довге, одноманітно-благополучне, сіре життя, померши на сімдесят восьмому році. На той час, коли її звезли на кладовищі, прах Шуберта вже давно зітлів в могилі.

6)Друзі Шуберта. «Шубертіади».

Шуберт завів коло друзів, які багато зробили для нього у Відні. Франц фон Шобер, багатий студент-медик, сім'я якого цікавилася мистецтвами, частенько запрошував Шуберта до себе. У Шоберов молодий композитор познайомився з Міхаелем Фоглем, відомим баритоном. Він був першим професіоналом, що виконував пісні Шуберта, і багато зробив для їх захисту і популяризації.

Протягом декількох років (з 1817 по 1822 рік) Шуберт жив по черзі то у одного, то у іншого зі своїх товаришів. Деякі з них (Шпаун і Штадлер) були друзями композитора ще по конвикту. Пізніше до них приєдналися різносторонньо обдарований в області мистецтва Шобер, художник Швінд, поет Майрхофер та інші. Душею цього кружка був Шуберт. Маленького зростання, щільний, коренастий, дуже короткозорий, Шуберт володів величезною чарівливістю. Особливо хороші були його променисті очі, в яких, як в дзеркалі, відбивалися доброта, соромливість і м'якість характеру. А ніжний, мінливий колір особи і в'юнке каштанове волосся додавали його зовнішньому вигляду особливу привабливість.

Під час зустрічей друзі знайомилися з художньою літературою, поезією минулого і сучасності. Гаряче сперечалися, обговорюючи виникаючі питання, критикували існуючі громадські порядки. Але інколи такі зустрічі присвячувалися виключно музиці Шуберта, вони навіть отримали назву "шубертиад". У такі вечори композитор не відходжував від фортепіано, тут же складав экосезы, вальси, лендлеры і інші танці. Багато хто з них так і залишився не записаним. Не менше захоплення викликали пісні Шуберта, які він часто сам виконував. Нерідко ці дружні збори перетворювалися на заміські прогулянки. Насичені сміливою, жвавою думкою, поезією, прекрасною музикою, ці зустрічі представляли собою рідкий контраст з порожніми і беззмістовними розвагами світської молоді.