4. Інформаційна стратегія країни „нової демократії”: Польщі

Теорія

• Надавці – установи, організації, які керують переказом інформації.

• Кодування – перетворення символічних знаків, слів, образів у повідомлення, які передають зміст.

• Переказ – зміст інформаційного повідомлення.

• Засіб переказу – канал комунікації, за допомогою якого надсилається повідомлення.

• Споживач, одиниця, що сприймає інформацію.

• Декодування – завдяки якому споживач отримує зрозуміле повідомлення.

• Відповідь – реакція споживача на отриману інформацію.

• Побажання - та частина відповіді споживача, яка надходить до надавця в рекомендованій формі.

• Шуми – завершення повідомлення¹.

Сучасні ЗМІ стали четвертою владою, яка здійснює функції контролю над суспільством. Деякі навіть вважають, що це є влада найважливіша, так як від функціонування ЗМІ багато залежить в демократичнім устрої. М. Іловецькі (Iłowiecki Maciej) журналіст та публіцист звертає увагу на те, що можливо це є перебільшенням, однак центри влади належать до тих, які керують мас-медіа і узалежнюють журналістів. Насправді так влада диспонує власників ЗМІ та групи інтересів, що за ними стоять. В таких умовах незалежність ЗМІ і свобода слова не є шанованими цінностями. Потрібно за них постійно боротися².

Щодо ситуації ЗМІ в Польщі потрібно почати з того, що демократія, в яку польське суспільство ввійшло одразу зі змінами, що розпочалися з 1981 року, пов’язується з свободою слова та створення нових інформаційних центрів. В 1992 році прийнято Закон про радіомовлення і телебачення, де вказується, що радіо і ТБ мають бути незалежними від уряду. Чи є це насправді? На думку дослідника, ні. Головну причину загрози для розвитку ЗМІ потрібно шукати в правових актах і в неетичних розслідуваннях журналістів. Звідси походить наступна проблема – формування споживачів ЗМІ до правдивого їх відбору. Головним питанням медіа освіти є усвідомлення дистанції між реальністю і образом. ЗМІ, особливо телебачення, не відображають реальність. ЗМК дають посереднє бачення світу. Навіть якщо мас-медіа не будуть інструментом маніпулювання, то з самої своєї природи показують світ в міру своїх можливостей. Метою освіти відбору ЗМІ повинно бути перш за все пізнання і розуміння механізмів виробництва інформації¹.

На телебаченны не має часу на поглиблене висвітлення проблеми, всі питання повинні бути представлені стисло, щоб привернути увагу глядачів і зберегти місце для чергового блоку реклам².

ЗМІ відіграють ключову роль в суспільно-політичному житті, і все частіше вживається термін «медіа-демократія». Ryszard Skarzyński визначає декілька її ознак:

1. електронні цифрові ЗМІ цілком відповідають …

2. мас-медіа впорядковують дійсність згідно з власними інтересами, а в подальшому згідно з очікуваннями видавців і споживачів.

Результатом домінування ЗМІ є всеохоплююча інтеграція.

Вирішальним стає смак масового споживача.

В ЗМІ ключову роль відіграють розвага і сенсація.

Використання сенсації в процесі комунікації дозволяє грати на емоціях споживача і керувати його потребами та впливати на його оцінку.

Громадяни не мають не лише жодної безпосередньої дотичності до подій, що відбуваються, але їх бачення формуються ЗМІ.

Журналіст є виключно «переказувачем», що запрограмований на інтереси і механізми системи.

Громадяни все менше беруть участь в процесі прийняття політичних рішень, стають об’єктом тотальної маніпуляції, реалізованої в «інфорозважальному телесекторі».

Формування медіа-демократії є частиною процесу глобалізації. Суспільне життя і політична влада стають частиною телевізійної програми чи друкованої шпальти.

Однак сьогодні медіа не тільки знаряддя в руках влади, вони самі керують владою¹.

Основні функції суспільного мовлення реалізуються за законом Польським Телебаченням (Telewizja Polska TVP S.A.). Ці основні функції закладені в Законі про радіомовлення і телебачення від 1 березня 1993 р. ст. 1 окреслює завдання суспільних і комерційних надавців:

• постачання інформації;

• доступ до надбань культури і мистецтва;

• можливість навчатися і отримати доступ до результатів науки;

• загальна громадянська освіта;

• постачання розвагами;

• підтримка національної аудіовізуальної творчості.

Стаття 21 закону розширює завдання для публічного телебачення:

• створення і поширення загальнонаціональних і регіональних радіо-і телепрограм4

• побудова і експлуатація радіо - та телестанцій;

• здійснення роботи над новою технікою створення і поширення радіо - та телепрограм;

• здійснення діяльності виробничої, надання послуг в сфері телекомунікації та торгівля аудіовізуальною продукцією;

• підтримка художньої, літературної, наукової творчості та освітньої діяльності;

• поширення знань з польської мови;

• створення і доступ до освітніх програм для поляків та поляків, що проживають за кордоном;

• служити розвитку культури, науки та освіти;

• служити зміцненню родини;

• задовольняти потреби національних меншин.¹.

Правовий статус суспільного телебачення та його завдання в законі визначені узагальнено. Детальніше його специфіку охарактеризовано в документі Місія Польського телебачення як суспільного надавця, прийнятого Управлянням Спілки Польського Телебачення (Zarząd Spółki Telewizji Polskiej S.A.) 27 жовтня 1994 року. В ньому стверджується, що протягом дня Польське Телебачення забезпечує глядачам можливість ознайомлення з програмною пропозицією відмінною від комерційної, що містить серйозне та амбітне наповнення подане в художні та ціннісні форми споріднені з національною культурою і традиціями.

Польське Телебачення реалізує ці завдання через дві загальнопольські програми (TVP 1 NVP 2), TVP Polonia, TVP Kultura та мережа регіонального телебачення TVP 3. З погляду технічного охоплення суспільне телебачення в Польщі є загальнодоступним. Для трансляції І програми використовується 175 каналів, які охоплюють 99,6% населення Польщі; ІІ програма має схожі параметри трансляції і охоплення, а TVP 3 надає 42 канали для 75,4% населення Польщі².

Серед передач суспільного мовника переважали фільми, інформаційно-публіцистичні програми та розважальні передачі, однак протягом років перевага тих чи інших передач змінювалася – збільшився час передачі фільмів та серіалів, про це свідчать дані наведені в таблиці¹.

Відмінною є також структура передач двох загальнопольських програм. В мовленні першого домінують фільми та серіали (більше 40% часу трансляції), інформаційні та публіцистичні передачі складають 20-25% часу мовлення. В ІІ програмі пропонуються фільми також біля 40%, а біля 15% - з часу мовлення займають розважальні та музичні передачі².

Кожній із своїх загальнонаціональних програм Польське Телебачення в середньому 15 відсотків часу призначала на інформаційно-публіцистичний жанр, 10 відсотків на освітні програми, 10 відсотків на культурологічні та художні та 15 відсотків на передачі для родини, дітей і молоді³. Місія Польського Телебачення є швидше загальнонаціональною декларацією намірів , а ніж зобов’язаннями.

Реалізація всіх функцій і завдань суспільного телебачення протягом багатьох років зіштовхнулася зі значними труднощами. Початково це були виключно технічні труднощі, потім з’явилися політичні, а на сьогодні наростають економічні труднощі.

В 90-х роках ПТБ повинно було подолати проблему зростаючої конкуренції з приватними каналами. В 1993 р. в Польщі без дозволів працювало 19 нелегальних телевізійних надавців, які використовували можливості супутника. З цього часу КрріТ , якій підпорядковується безпосередньо TVP S.A., почала займатися роз приділенням частот для приватних каналів та видання концесій на їх функціонування. З 1994 року на польському ринку мас-медіа, окрім суспільного телебачення, свої програми надавали кодоване Телебачення Полсат (Telewizja Polsat), платне телебачення Канал+ (Telewizja Canal+), ТБ Вісла (Telewizja Wisła), ТБ Нєпокалянув (Telewizja Niepokalanów) католицьке, регіональне телебачення, що охоплює своєю трансляцією чотири воєводства, з 1996 р. Наше ТБ (Telewizja Nasza) і TVN. До 1997 р. завершилася реєстрація телевізійних кабельних мереж. Це був період загальної стабілізації ринку електронних ЗМІ.

На кінець 90-х років і на початку нового століття на ринку з’явилося ще декілька приватних станцій, однак частина з них булла викуплена двома найбільшими комерційними телевізійними каналами – Полсат і TVN. Вони складають для суспільного телебачення найбільшу конкуренцію.

На передодні вступу до ЄС польський аудіовізуальний ринок зараховувався до великих ринків ЄС, є одним з найбільш активних і розвинених, однак відставав за певними показниками:

1. Існування технологічного бар’єру вступу на європейський ринок, зокрема, це проявляється у не вистачанні частот та відсутності перспектив на rychle охоплення цілого краю наземним радіомовленням і цифровим ТБ.

2. Фінансування суспільних ЗМІ є низьким і недостатнім.

3. Концентрація телевізійного сектору: в Польщі виступає олігополія трьох власників, а стратегія розвитку комерційних мовників полягає, власне в різноманітності пропозиції, але не на істотному підвищенні якості програми.

4. Відсутність інвестицій¹.

Все це важливі завдання для аудіовізуальної політики держави і для КРРіТ.

В умовах вступу в ЄС у Польщі постають наступні проблеми, які потребують вирішення:

• вироблення правової бази регулювання ринку електронних ЗМІ згідно з європейським правом;

• вироблення стратегії розвитку ринку ЗМІ та напрямки політики в сфері радіомовлення та ТБ з метою виконання зобов’язань окреслених в ст. 6 Закону від 26 грудня 1992 р.

• окреслення моделі і ринкових позицій суспільних ЗМІ та засади їх фінансування;

• створення рівних умов здійснення ринкової діяльності для всіх суб’єктів як суспільних так і комерційних;

• створення економічно-правових передумов розвитку цифрового радіо і ТБ¹.

Предметом конфлікту в законодавстві про ЗМІ було також визначення частки зарубіжного капіталу в електронних медіа на 33%. Зі вступом Польщі в ЄС виникає необхідність лібералізації аудіовізуального ринку: ліквідація обмежень для осіб і суб’єктів, які мають постійне місце проживання або місцеперебування їх знаходиться в країні-члені ЄС, а також збільшення частки капіталу, що походить інших з країн до 49%.

Тому було змінено ст. 35 Закону про телебачення і радіомовлення, яка зазначала, що концесія може бути надана фізичній особі, що є громадянином Польщі чи юридичній особі, які зареєстровані на території країни. Концесія для товариств з часткою іноземного капіталу, може надаватися, якщо ця частка не перевищує 49%. Також концесія надається особам або товариствам, місце перебування яких знаходиться в країнах-членах ЄС без застосування обмежень, які зазначалися вище².

Прагнення європейських держав і ЄС до розвитку незалежного сектору телевізійної продукції має подвійний характер: з одного боку мають реалізовуватися цілі суспільної політики електронними ЗМІ, з іншого боку – завдання економічної політики. В ЄС прийнятий підхід, що розглядає ЗМІ як сектор економіки.

В країнах ЄС незалежних виробників аудіовізуальної продукції поділяють на дві групи:

1. «виконавчі виробники» - здатні лише до реалізації замовлень надавців і не володіють більше іншим потенціалом;

2. «справжні виробники», що здатні отримувати доходи не лише у формі плати за виконання замовлень надавців, але теж володіють потенціалом і засобами для самостійної проектно-дослідницької праці¹.

Виробників аудіовізуальної продукції в Польщі можна поділити на три групи:

1. виробники, які володіють власною базою sprzetową та телевізійною студією;

2. виробники, які органічно володіють технічною інфраструктурою та найчастіше працюють спираючись на sprzet та студії TVP і на замовлення суспільного телебачення;

3. зарубіжні виробники, які працюють в Польщі².

На 2004 р. кожна з великих загальнонаціональних телестанцій Польщі щоденно використовує 5 год. прем’єрних програми, вироблених зовнішнім виробником.

В Польщі вже тривалий час ведуться дебати з приводу виконання публічним мовленням свої завдань, про якість програм та необхідність проведення реформ у цьому секторі економіки.

Вірогідність є найціннішим капіталом кожного ЗМІ. Брак коштів може бути причиною втрати незалежності. А якщо є вони від когось політично чи економічно залежні, важко одночасно бути вірогідним. Політики охоче спілкуються з журналістами, які користуються довірою читачів. Медіа-система в Польщі на стільки розвинена, що ЗМІ контролюють одне одного, і це найкращий контроль, а ніж зовнішній політичний тиск, під час якого порушується свобода слова¹.

На думку голови Товариства польських журналістів Кшиштофа Бурнетко (К. Burnetko), в польському телебаченні, не лише суспільному, на кожну тему висловлюються політики, і бракує висловлювань експертів, аналітиків та коментаторів. Немов би політики в кожній галузі були експертами².

Відомого польський журналіст М. Вєжиньский (Maciej Wierzyński) стверджував, що в ЗМІ бракує вірогідних даних, що призводить до комплексної дезінформації. Порівнюючи з журналістським кодексом BBC, в якому стверджується, що «ретельність є важливішою за швидкість», в Польщі все навпаки – «швидкість є найважливішою». Однією з причин такої ситуації, він вбачає, в бажанні надати споживачу більше розваги, ніж аналізу інформації. А в розвагах не звертають увагу на вірогідність³.

На думку члена Управління суспільного ТБ, фахівця у галузі реклами Петра Гавела (P. Gawеł), щоб добре реформувати суспільне телебачення, необхідно передусім знати глядача, його потреби, прагнення, оцінки програм, які найбільше переглядаються. Переглядаючи програми інформаційні, споживач звертає увагу на вірогідність інформації, зрозумілість трансляції та актуальність даних. В документальних програмах, репортажах найважливішим для глядача є закінченість піднятої проблеми, детальне її представлення, правдивість висвітлення, актуальність тем, звернення до різних оцінок.

Згідно досліджень проведених на замовлення TVP. S.A. глядачів суспільного ТБ можна поділити на: залежних глядачів (в яких постійно включений телевізор) – 17%, заангажованих глядачів (ТБ для них є провідником в житті) – 20%, глядачі, яким телебачення дозволяє забути про проблеми насущного дня – 15%, «пожирачі інформації» (для них ТБ основне джерело для інформації в кожній сфері) – 15 %, байдужі і критичні глядачі (переглядають окремі передачі) – 33 %. Суспільне ТБ повинно мати продукцію для всіх цих груп. Щоб створити таку пропозицію потрібна творча, продуктивна праця досвідчених журналістів з молодими представниками¹.

В листопаді 2006 року Центр дослідження громадської думки (Centrum Badania Opinii Społecznej СBOS) проводив дослідження безсторонності, вірогідності і політичного плюралізму трьох найбільших каналів: TVP, TVN, Polsat². Якщо говорити про безсторонність і об’єктивність, то комерційні канали TVN, Polsat отримують вищий відсоток а ніж суспільне телебачення. 56 % анкетованих вважають Polsat за безстороннє і об’єктивне ТБ, а 16 % за необ’єктивне. TVN позитивно оцінюють 58 % досліджуваних, а негативно – 22 %. Суспільне телебачення як вірогідне і безстороннє оцінюють близько половини анкетованих (46 %), а негативно – 35 %. Найбільшою довірою і вірогідністю користується TVN (67 %), наступний канал Polsat (62 %) і суспільне ТБ – 53 %.

На думку респондентів TVN, Polsat найбільш повно представляють різні політичні погляди в країні, відповідно – 67 і 65 відсотків. TVP – 61 %. Однобічно висвітлюють події: TVN – 13 %, Polsat – 10 % і TVP – 21 %. Найбільш цікавими є програми TVN, найменш цікавими – TVP. За останні роки оцінка роботи суспільного ТБ значно погіршилася. В Дослідженні представлена і порівняльна таблиця з даними від травня 1994 до листопада 2006 року для суспільного ТБ, з якої видно, що ситуація в суспільному телебаченні є не найкращою, і вимагає значного покращення³.

Приватне телебачення з’явилося в Польщі ще до появи громадського ТБ. В 1991 р. з’явилися перші піратські телевізійні канали, зокрема, першим недержавним каналом не лише Польщі, але й Центрально-Східної Європи було Приватне Телебачення Ехо (Prywatnej Telewizja Echo), створене 6 лютого 1990 р. у Вроцлаві. На червень 1993 р. їх було 19, 12 з них об’єдналося в мережу Полонія 1 (POLONIA 1), і складали власність Nicoliа Grauso італійського медіа-власника, тодішнього власника газети «Життя Варшави» ("Życia Warszawy") у співпраці з Сільвіо Берлусконі¹. Полонія бажала отримати ліцензію з понадрегіональною трансляцією, однак частка зарубіжного капіталу в цій компанії перевищувала 33%, що стало причиною відмови в наданні ліцензії. Восени 1994 р. канали мережі були закриті, натомість трансляція програм Полонії 1 велася з Італії, і була доступна через супутникове або кабельне ТБ². Полонія 1 була першою телевізійною станцією, яка переривала свої передачі рекламними блоками. Nicoliа Grauso володів 33 % капіталу, інші 62% належали польському товариству «Unimedia». Nicoliа Grauso в 1996 р. продав свою частку Полонії 1 за 12 млн. дол. групі європейських інвесторів Finmedia. З 1998 р. розпочала трансляцію в дешевшому та новішому цифровому режимі³.

Також до появи публічного ТБ розпочав свою діяльність інший приватний канал Польсат (POLSAT), польське товариство, яке легально надавало супутникові послуги з Голландії і не порушувало польського законодавства.

З червня 1993 р Національна рада з питань радіомовлення і телебачення (Krajowa Rada Radiofonii i Telewizji KRRiT) розпочала перший концесійний процес, попередньо прийнявши рішення, що в зв’язку з відсутністю вільних частот можливо створення лише однієї загальнонаціональної приватної телевізійної мережі. В результаті діяльності ради до грудня 1994 р. легально діюче приватне наземне телебачення в Польщі складалося з: Телебачення Польсат (Варшава), яке в березні 1994 р. отримало ліцензію на загальнонаціональне мовлення, Польська телевізійна корпорація Канал+ Польща (Polska Korporacja Telewizyjna Kanał Plus Polska), платне, кодоване наземне і супутникове, і регіональне Телебачення Вісла (Wisła) та 12 місцевих телевізійних каналів¹.

На початку 1995 р. Національна рада розпочала другий концесійний етап, пропонуючи нові частоти. Це передбачало створення двох загальнонаціональних комерційних мереж.

В березні 1997 р. ТБН (TVN) отримав від КРРіТ концесію на трансляцію в північній та центральній Польщі. Пізніше знайшовши спільну мову з ТБ Вісла (Telewizjа Wisła) – ТБН отримує можливість охопити майже всю територію країни. Обидві фірми залишалися незалежними товариствами з спільним власником. Такий стан тривав до 2004 р., коли було ліквідовано ТБ Вісла.

Дві найбільші комерційні телестанції Польсат і ТВН (TVN) займають 40% телеринку. Супутникове телебачення не так популярнt в Польщі - усього 4,5%, хоча майже будь-якому поляку в результаті активного й швидкого розвитку в країні нових технологій доступні до 60 різних телеканалів².

Комерційне або, як його називають у Польщі, концесійне телебачення, розвивається найбільше динамічно, швидше йде на освоєння нових технологій, тим більше, що перед суспільством поставлені завдання й прийнятf урядова програма від 13 січня 2004 р. про інформатизацію країни. В 2004 р. комерційне телебачення й ТВН і Польсат досягли такого рівня, що могли виставити свої акції на біржі, ціна на які поступово зростала. Три місяці участі в торгах принесли значний прибуток. Як повідомив глава ТВН Петро Вальтер, доходи ТВН у три рази перевищили доходи станції в 2003 р. і склали 196 млн злотих. Боротьба за глядача - головне завдання телестанції: чим більше глядачів, тим більше прибутку. Залучення капіталу у ТВ активно йде й через рекламу найбільших виробників, серед яких світові бренди "Проктер енд Гембл" (266 млн зл.), "Нестле Польска" (183 млн зл.), "Данон" (136 млн зл.)¹.

Інститут моніторингу ЗМІ² (Instytut Monitorowania Mediów), який є лідером на ринку моніторингу ЗМІ в Польщі щомісячно здійснює моніторинг ЗМІ і визначає, які з них найбільше впливають і формують громадську думку, є найбільш цитованими іншими медіа та інформаційними агентствами. Згідно рапорту за 2009 р. серед телевізійних каналів найбільш цитованими і впливовими були TVN 24, TVN. Для порівняння суспільний канал TVP info на третьому, TVP 1 – на п’ятому, шосте місце займає комерційний мультимедійний комплекс Польсат³.