Основи охорони праці. Конспект лекцій 81

Тема 4. Гігієна праці та виробнича санітарія в системі заходів охорони праці.

План:

1. Гігієнічна класифікація праці.

2. Шкідливі виробничі фактори.

3. Мікроклімат робочої зони.

4. Забруднення повітря виробничих приміщень.

5. Вентиляція виробничих приміщень.

6. Освітлення виробничих приміщень.

7. Виробнича вібрація.

8. Виробничий шум.

9. Охорона праці користувачів ПК.

1. Гігієнічна класифікація праці.

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів.

Оцінка умов праці проводиться на підставі «Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас – допустимі умови праці – характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих.

3 клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкід–ливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

4 клас – небезпечні (екстремальні) – умови праці, що характеризу–ються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

2. Шкідливі виробничі фактори.

Як відомо, умови роботи людини визначаються сукупністю різноманітних факторів, невід’ємною частиною яких є санітарно–гігієнічні умови праці.

Таким чином, особливості виробничого середовища можуть і негативно впливати на стан здоров’я й працездатності працюючих. Такі особливості виробничого середовища або робочого місця мають назву професійних шкідливостей.

У комплексі цих особливостей виділяються, в основному, дві категорії:

перша – шкідливості, обумовлені неправильною організацією і недосконалістю трудових процесів;

друга – шкідливості, обумовлені умовами навколишнього середовища, тобто недоліками санітарно–гігієнічних умов праці.

Для вивчення впливу другої категорії шкідливостей на організм працюючого, захисту його здоров’я й призначена виробнича санітарія – система організаційних, технічних і санітарно–гігієнічних заходів і засобів, що запобігають впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Комплекс шкідливих виробничих факторів класифікується за природою дії на організм людини на наступні групи: фізичні; хімічні; біологічні; психофізичні.

Фізичні шкідливі виробничі фактори – підвищена запиленість, загазованість повітря робочої зони, його підвищена або знижена температура, тиск, відносна вологість, швидкість руху повітря, недостатня або надмірна освітленість робочої зони, підвищені рівні електромагнітних полів (ЕМП), іонізуючих випромінювань (ІВ), шуму, вібрації, інфразвукових, ультразвукових коливань, підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини та ін. Перераховані фактори (виробничі шкідливості) цієї підгрупи можуть викликати різні захворювання: запиленість повітря – захворювання органів дихання (так звані пневмоконіози), астму, ураження шкірних і слизистих оболонок; підвищена або знижена температура повітря – теплові удари, обмороження, порушення обміну речовин, зневоднення організму; підвищений або знижений тиск – кесонну хворобу, яка полягає в перенасиченні тканин організму людини азотом при підвищеному тиску і проявляється в ломоті в тілі, запамороченні, розладі координації рухів і т. п.; висотну (гірську) хворобу через недолік постачання крові киснем, що виражається в запамороченні, зниженні пам’яті, уваги, гостроти зору; підвищена або знижена відносна вологість повітря – простудні захворювання; недостатня або надмірна освітленість – розвиток короткозорості, зниження гостроти зору; підвищений рівень шуму, вібрації – зниження слуху, неврози, розвиток вібраційної хвороби (порушення кровообігу, поява болю в кінцівках, зниження температурної, больової чутливості) і т. д.

Хімічні шкідливі виробничі фактори – загальнотоксичні, дратівні, канцерогенні, сенсибілізуючі та ін. (ацетон, бензин, мастила і т. п.). Ця група негативних виробничих факторів може призводити до загального отруєння організму людини, ураження слизистих оболонок чи шкіряного покриву, активізування онкологічних захворювань, підвищення реакційної здатності клітин живих тканин тіла людини та ін.

Біологічні шкідливі виробничі фактори – бактерії, віруси, тобто біологічні об’єкти, вплив яких на працюючих може викликати захворювання (наприклад робота на станціях очищення стічних вод).

Психофізичні шкідливі виробничі фактори підрозділяють, у свою чергу, на дві підгрупи: фізичні перевантаження й нервово–психічні перевантаження. До фізичних перевантажень відносяться статичні, динамічні перевантаження, гіподинамія. До нервово–психічних – розумове перенапруження, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Регламентування умов праці у всіх галузях промисловості здійснюється

спеціальними правилами, нормами й інструкціями з охорони праці, об’єднаними назвою – санітарні норми (СН). Цими нормами передбачені конкретні вимоги, дотримання яких обов’язкове при проектуванні нових і експлуатації існуючих підприємств, при виконанні різних технологічних процесів, організації робочих місць, використанні матеріалів, експлуатації машин і механізмів. Ці норми регламентують і гранично допустимі значення кожної з професійних шкідливостей (запиленості, загазованості повітря, шуму, вібрації і т. д.)

Таким чином, основним призначенням санітарних норм є створення на робочих місцях сприятливої для працюючої людини санітарно–гігієнічної обстановки. Спираючись при аналізі умов праці на існуючі санітарні норми, здійснюється нормування часу на тривалість робочої зміни й робочого стажу, відпочинок, визначається необхідність виділення лікувально–профілактичного харчування і т. п.